Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На превеликий жаль, мусимо визнати, що ставлення більшості українців до братнього кримського народу є продуктом російської імперської та радянської ідеологій і описується стандартними кліше: «набіги», «ясири», «невірні», «турецький вплив». Ми якось забуваємо, що саме кримські татари були союзниками Хмельницького у боротьбі за козацьку державу, що разом із кримським військом Виговський розбив москалів під Конотопом, що Кримське ханство було союзником Дорошенка, Мазепи, Орлика. Та й зрештою уперто ігноруємо той факт, що українська держава сьогодні значною мірою складається із земель Кримського ханства — й Одеська, і Миколаївська, і Херсонська області, і південь Запорізької, Донецької та Луганської, а крім того, уся Кубань — це все Кримське ханство, а отже, варто самим будувати взаємини з корінним народом цих земель, а не переспівувати московських пісень.
Рустем Аблятіф: «У нас є відповідник слову „москаль“ — це слово „qazaq“, яке тюркською означає: волоцюга, розбійник, убивця. Прислів'я — це втілення народного ставлення, так от у нас навіть у прислів'ях нічого негативного щодо українців немає, а про москалів є, наприклад: „Qazaqlar beş-betersin! Москаль кращий за тебе!“».
Розуміємо, що цей приклад викличе скептичну посмішку у деяких читачів, але нагадаємо, що Військо Запорізьке не один раз присягало кримському хану, а крім того, понад сто років у складі Кримського ханства існувала держава Ханська Україна, або ж Ганщина, до якої тікали люди з підросійських земель, бо там були кращі умови для ведення господарства. А на Кубані кримці межували з іншими козаками — донськими, тому у киримли слово «qazaq» має складну історію і сьогодні означає саме «москаль», українців вони називають «украін», у множині — «украінлер».
Рустем Аблятіф: «На Київ почали їздити ще з листопада. Спочатку самі, не організовано, просто щоб позначити свою присутність — постійної нашої сотні там не було. Потім Меджліс став організовувати регулярні поїздки груп від регіональних меджлісів. Місцеві українці теж їздили на Київ, якось ми разом їхали від штабу Євромайдану, який збирався в офісі Української народної партії вони збирали пожертви, якісь підприємці давали гроші і відправляли людей. Були моменти, коли з Майдану казали: людей стало мало, давайте надсилайте, то вони активізувалися, посилали нових людей. І так їздили аж до 22 лютого».
«„Із Криму на Майдан організовано виїжджають сотні кримських татар“, — заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз. На запитання щодо можливих побоювань у зв'язку з новим законодавством заступник голови Меджлісу відповів: „Нас це не лякало за радянських часів. Ми все це пройшли. Для нас важливіші наша свобода і наші права“».
(УП, 22.01.2014)
Джентльменська угода Меджліса з Партією регіонів, фактичним господарем Криму, потребує додаткових пояснень. Кримськотатарський народ має великий досвід новітніх протистоянь із кримською міліцією — більшість того, що він отримав у Криму після повернення із вигнання, було взято буквально з боєм. Тому кримська влада розуміла, що дратувати киримли не варто.
Рустем Аблятіф: «Це тривало до лютого, діяла джентльменська угода. Є відео в ютьюбі, як я намагаюся змусити міліціянтів розмовляти державною мовою. Українські активісти цього не вимагали, а я, кримський татарин, мав право це робити. Єдиний раз був конфлікт, коли перед Новим роком на площі ставили ялинку і на неї вішали видатних ригів: Азарова, Клюєва, Рибака, тоді влада обурювалася: ні, не можна, це наруга над державними діячами. Міліція навіть намагалася забрати ялинку, але так, дуже коректно, а після того, як ми підійшли і почали дивитися, вони зніяковіли і вирішили не чіпати. Кримські татари своєю присутністю створювали своєрідний „дах“ сімферопольському Майдану. Коли ми туди йшли, обов'язково вдягали шапки-qalpaq (к'алпак'). Щоб було видно присутність Меджлісу. За цей час ми тричі проводили більш-менш масштабні мітинги — 10 грудня, на День захисту прав людини, коли зібралося більше тисячі людей. А зазвичай усе було у постійному режимі — щодня після роботи та у неділю зранку. Те, що відбулося 18-20 лютого, сприйняли як трагедію, але була надія, що це — перемога і ми нарешті просунемося вперед».
«В Ялті більше 50 активістів вийшли на акцію протесту і солідарності з мітингувальниками проти влади у всіх регіонах України. Вони виконували гімн, тримали в руках фото загиблих майданівців і скандували: „Україна без Януковича“, „Януковича у відставку“ та інші гасла».
Однак одразу після перемоги Революції Україна стала вразливою для зовнішньої агресії — Президент і Кабмін дали драла, місцеві еліти перебували в розгубленості, силовики були деморалізовані.
«Кілька сотень активістів проросійських організацій заблокували будівлю Верховної Ради Криму з вимогою провести референдум про незалежність і звернутися до Росії».
(УП, 25.02.2014)
«У Криму побоюються, що в середу, коли має відбутися позачергова сесія Верховної Ради АРК, можуть організувати провокації. Екс-нардеп, а ще раніше голова Верховної Ради Криму Леонід Грач пише у Facebook: „Певні суб'єкти, які втратили свою вагу в Криму, в особі Цекова й Аксьонова вирішили зробити з позачергової сесії Верховної Ради Криму криваву м'ясорубку, закликаючи кримчан на провокаційну сходку нібито на підтримку російської ідеї“. Джерела в Криму повідомляють, що об 11:00 у Сімферополі біля Верховної Ради збираються татари Криму, о 12:00 туди планують прийти проросійські сили, а засідання Верховної Ради АРК намічено на 15:00».
(УП, 26.02.2014)
Рустем Аблятіф: «26-го був великий мітинг, що за нього і нині у Криму судять наших патріотів. Меджліс закликав, люди вийшли. Наш народ дуже обурився, це було щире обурення, і мобілізація була надзвичайна, тоді під ВР Криму з'їхались усі наші чоловіки — якщо 18 травня у День пам'яті жертв Сюрґюну виходять жінки з дітьми, старі, то тоді прийшли лише чоловіки — здорові, призовного віку чоловіки, тому що ми прийшли відстоювати Батьківщину від споконвічного ворога. Після мітингу, коли сказали, що ми перемогли і ніякого голосування не буде, розійшлися на підйомі — зранку встали, а над будівлями російські прапори. У нас усе пекло, молоді люди,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майдан. Таємні файли», після закриття браузера.
