Читати книгу - "Відьмак. Сезон гроз"

почав сміятися. Сердечно та щиро. І заразливо. Бо за мить вони вже сміялися обидва.

Аддаріо веслував сильними, спокійними рухами. Човен летів по воді, наче стріла.

— Ти веслуєш, — оцінив Ґеральт, витираючи сльози, що виступили від сміху, — наче в житті ніколи нічого іншого не робив. Я думав, що ґноми не вміють ані плавати, ані під вітрилом ходити…

— Піддаєшся стереотипам.

Інтерлюдія

Чотирма днями пізніше

Аукціонний дім братів Борсоді було розташовано на площі біля вулиці Головної, що й насправді була головною артерією Новіграда, яка поєднувала ринок із храмом Вічного Вогню. Брати, що на початку своєї кар’єри торгували конями та вівцями, у старі часи мали коштів лише на сарай у передмісті. Через сорок два роки від заснування аукціонний дім займав показний чотириповерховий будинок у найбільш репрезентативній частині міста. Він усе ще залишався в руках родини, але предметом торгів було виключно коштовне каміння, головним чином діаманти, а також витвори мистецтва, стародавності та колекціонерські предмети. Аукціони відбувалися раз на квартал, незмінно в п’ятницю.

Нині аукціонна зала була повна чи не до останнього місця. Присутніх там було, як оцінила Антея Дерріс, десь із сотню осіб.

Шум і гомін стихли. Місце за кафедрою зайняв аукціоніст. Абнер де Наваретт.

Абнер де Наваретт, як і зазвичай, чудово виглядав у чорному оксамитовому каптані й золотій парчевій жилетці. Шляхетності рис його фізіономії могли б позаздрити князі, а манерам та поставі— аристократи. Таємницею полішинеля було те, що Наваретт і справді був аристократом, виключеним із роду й позбавленим спадку за п’янство, марнотратство та розпусту. Якби не родина Борсоді, Абнер де Наваретт став би жебраком. Але Борсоді знадобився аукціонер із поставою аристократа. А жоден із кандидатів не міг рівнятися з Абнером де Навареттом із точки зору екстер’єру.

— Добрий вечір пані, добрий вечір панам, — промовив він голосом настільки ж оксамитовим, як і його каптан. — Вітаю вас у Домі Борсоді на квартальному аукціоні витворів мистецтва та старожитностей. Колекція, що стане предметом торгів і з якою панство ознайомилося в нашій галереї, є зібранням унікальним і повністю походить від приватних власників.

…Переважна більшість із панства, констатую я, це наші постійні гості та клієнти, які в курсі щодо принципів нашого Дому та правил, які діють під час аукціону. Усім із присутніх тут брошури із регламентом вручено при вході. Тож я вважаю всіх поінформованими стосовно наших правил та такими, що розуміють накладені на них обмеження. Тож починаємо без зволікань.

…Лот номер один— фігурка нефритова, групова, що представляє німфу… гмм… із трьома фавнами. Виконана, згідно з нашими експертами, гномами, вік— близько ста років. Стартова ціна— двісті крон. Бачу двісті п’ятдесят. Це все? Хтось запропонує більше? Ні? Продано панові з номером тридцять шість.

Писарчуки за сусідньою кафедрою записували результати торгів.

— Лот номер два— «Aen N’og Mab Taedh’morc», збірка ельфійських казок та віршованих притч. Багато ілюстрована. Ідеальний стан. Стартова ціна— п’ятсот крон. П’ятсот п’ятдесят, купець Гофмейєр. Пан райця Дрофусс, шістсот. Пан Гофмейєр, шістсот п’ятдесят. Це все? Продано за шістсот п’ятдесят крон панові Гофмейєру з Гірунда.

…Лот номер три— прилад зі слонової кістки у формі… гмм… подовженій та згладженій, що служить… гмм… напевне для масажу. Походження заморське, вік невідомий. Стартова ціна— сто крон. Бачу сто п’ятдесят. Двісті, пані в масочці з номерком сорок три. Двісті п’ятдесят, пані з вуаллю, з номерком вісім. Ніхто не дасть більше? Триста, пані дружина аптекаря Форштеркранца. Триста п’ятдесят! Жодна з пані не дасть більше? Продано за триста п’ятдесят крон пані з номерком сорок три.

…Лот номер чотири— «Antidotarius magnus»[26], унікальний медичний трактат, виданий університетом у Кастелл Граупіан на початку його існування. Стартова ціна— вісімсот крон. Бачу вісімсот п’ятдесят. Дев’ятсот, пан доктор Онесорг. Тисяча, шановна Марті Содерґрен. Це все? Продано за тисячу крон шановній Содерґрен.

Лот номер п’ять— «Liber de naturis bestiarum»[27], біла ворона, оправлена в букові дошки, багато ілюстрована…

…Лот номер шість— «Дівчинка з котиком», портрет en trois quarts[28], олія на полотні, школа цінтрійська. Стартова ціна…

…Лот номер сім— дзвоник із ручкою, латунний, роботи ґномської, вік знахідки важко встановити, але річ безумовно старовинна. На ободі напис ґномськими рунами, що проголошує: «Ну й чого, дурепо, дзвониш?» Ціна стартова…

…Лот номер вісім— олія та темпера на полотні, художник невідомий. Шедевр. Прошу звернути увагу на незвичайну хроматику, гру барв та динаміку світла. Напівпохмура атмосфера й чудовий колорит велично переданої лісової природи. А в центральній частині, у таємничій світлотіні, прошу глянути, головна постать картини— олень під час гону. Стартова ціна…

…Лот номер дев’ять— «Ymago mundi»[29], також відома під назвою «Mundus novus»[30]. Книжка надзвичайно рідкісна, Оксенфуртський університет має в розпорядженні тільки один примірник, нечисленні копії— у приватній власності. Оправа— козлина шкіра, тиснена. Стан ідеальний. Стартова ціна— тисяча п’ятсот крон. Шановний Вімме Вівальді, тисяча шістсот. Поштивий жрець Прохаска, тисяча шістсот п’ятдесят. Тисяча сімсот пані з кінця залу. Тисяча вісімсот, пан Вівальді. Тисяча вісімсот п’ятдесят, поштивий Прохаска. Тисяча дев’ятсот п’ятдесят, пан Вівальді. Дві тисячі крон, браво, поштивий Прохаска. Дві тисячі сто, пан Вівальді. Чи хтось дасть більше?

— Ця книга є безбожною, зміст її єретицький! Її має бути спалено! Я хочу її викупити, аби спалити! Дві тисячі двісті крон!

— Дві тисячі п’ятсот! — пирхнув Вімме Вівальді, погладжуючи білу доглянуту бороду. — Даси більше, набожний підпалювачу?

— Сором! Мамона тріумфує над правдою! Язичницьких ґномів тут сприймають краще, ніж людей! Я поскаржуся владі!

— Книгу продано за дві тисячі п’ятсот крон панові Вівальді,— спокійно оголосив Абнер де Наваретт. — Поштивому Прохасці ж я нагадую про правила та регламент, що зобов’язують у Домі Борсоді.

— Я йду!

— Усього найкращого. Прошу вибачення в панства. Винятковість та багатство пропозиції Дому Борсоді інколи призводять до емоцій. Продовжуємо. Лот номер десять— абсолютна рідкість, небувала знахідка, два мечі відьмачі. Дім постановив не пропонувати їх окремо, лише як комплект із поваги до відьмака, якому вони служили роками. Перший меч із метеоритної сталі. Клинок викуто та нагострено в Магакамі, автентичність ґномської чеканки підтверджено нашими експертами. …Другий меч срібний. На ефесі та по всій довжині клинка є рунічні знаки та гліфи, що підтверджують оригінальність. Стартова ціна— тисяча крон за комплект. Тисяча п’ятдесят, пан із номерком сімнадцять. Це все? Ніхто не дасть більше? За такі раритети?

— Гівно, а не гроші,— пробурмотів Нікефор Муус, магістратський урядник, що сидів в останньому ряду, навперемін то стискаючи поплямовані чорнилами пальці, то пригладжуючи ріденьке волосся. — Знав я, що не варто