Читати книгу - "Чужий"

не було. Зараз для Ріплі головне було натиснути єдину кнопку, під якою червоними літерами було написано: «ЗАПУСК».

Утримуючі болти було вибито легкими мікровибухами. Почувся вихлоп допоміжних двигунів: шатл відстикувався від «Ностромо».

Ріплі відчула жорсткий вплив сили тяжіння. Вона намагалася пристебнутися, але це було важко. Втім, скоро сила тяжіння мусила зменшитися, коли шатл залишить гіперпростір і знайде власний маршрут у космосі.

Ріплі нарешті пристебнулася і змогла насолодитися чистим повітрям на шатлі. Її виснажений мозок заповнило ревіння двигунів. Зі свого місця Ріплі якраз могла дотягнутися до камери із Джонсом. Вона схилилася до неї і пригорнула до грудей. З очей, червоних від диму, полилися сльози.

Її погляд впав на задній оглядовий екран. Маленька пляма світла безшумно перетворилася на дивовижну вогняну кулю, яка розширювалась. З неї, наче щупальця, випадали шматки розірваного металу та пластмаси. Куля згасла, а потім перетворилася на ще більшу: вибухнули нафтоочисна установка і резервуари. Два мільярди тон палива й розплавленого обладнання було викинуто в космос, вони засліпили Ріплі, але потім теж почали згасати.

Коли перегріта газова хмара, яка розширювалася, пронеслася повз шатл, його струсила ударна хвиля. Але шатл вирівнявся, тож Ріплі відстібнулася, пішла в задню частину невеличкої кабіни і визирнула в задній ілюмінатор. Її обличчя осяяло помаранчеве світло, доки останні краплі киплячої газової кулі розчинялися в темряві.

Нарешті Ріплі відвернулася. «Ностромо» та її напарників вже не існувало. Вони пішли в Небуття. У цю тиху, самотню годину це збентежило її більше, аніж вона очікувала. Було важко визнати абсолютний кінець і прийняти факт, що їх вже не існує як складових більшого Всесвіту, хоч і незначних. Вони навіть не трупи. Їх просто немає без будь-якого сліду.

У думках про це Ріплі не помітила масивну лапу зі щупальцями, яка тягнулася до неї з темного кутка. Але Джонс помітив і завищав.

Ріплі рвучко озирнулася і побачила Чужого. Він весь цей час ховався в шатлі.

Її першою думкою було схопити вогнемет. Той лежав на підлозі біля згорбленого Чужого. Ріплі гарячково шукала місце для відступу й помітила невеличку шафоподібну кабінку, двері в яку відчинилися від ударної хвилі. Ріплі почала без різких рухів повільно пробиратися туди.

Чужий почав наближатися, щойно вона рушила, тому Ріплі чимдуж швидше застрибнула до металевої кабінки, думаючи про ручку дверей. Падаючи туди в стрибку, вона собі на щастя взуттям зачепила двері, котрі із грюкотом миттєво зачинилися під її вагою.

У верхній частині дверей було засклене віконце. Піднявшись у тісній кабінці, Ріплі обличчям притиснулася до нього. За ним вона побачила Чужого, котрий із цікавістю розглядав її, як пташку в клітці. Від жаху близької відстані Ріплі закричала б, якби крик не закляк у неї в горлі. Вона могла лише дивитись на потвору широко розплющеними перестрашеними очима.

Кабінка не була герметичною, тому Ріплі почула виразне знавісніле нявчання. Це відволікло Чужого, і він пішов перевірити джерело дивних звуків. Він нахилився, підняв герметичну камеру. Джонс заверещав ще голосніше.

Ріплі почала стукати в скло, щоб відвернути увагу Чужого від безпорадної тварини. Це спрацювало, і за мить Чужий знову був біля скла. Ріплі застигла. Чужий знову повернувся до котячої камери, ліниво розглядаючи її.

Ріплі почала гарячково оглядати тісну кабінку. Там нічого не було, окрім одного скафандра. Вона почала швидко одягати його, незважаючи на тремтіння в руках.

Неподалік Чужий із цікавості трусив котячою камерою. Джонс верещав крізь діафрагму динаміка. Ріплі вже наполовину вдягла скафандр, коли Чужий жбурнув камеру на підлогу. Вона підстрибнула, але не відкрилася. Чужий знову підняв її й швиргонув об стіну. Джонс безперервно верещав у нестямі. Чужий знову пожбурив камеру, котра застрягла в шпарині між голими трубами і стінкою, почав її трамбувати. Джонс шипів, намагаючись порятуватися.

Ріплі надягла шолом і туго застібнула його. Нікого не було, аби перевірити герметичність скафандра. Якщо він недостатньо герметичний, вона скоро дізнається. Ріплі натиснула кнопку, щоб увімкнути респіратор, після чого скафандр наповнися життєдайним киснем. Вона знову почала обшукувати кабінку, хоча в темноті це було й нелегко. Лазерних пістолетів не було, але вона знайшла довгий металевий прут, котрий без знятого Ріплі захисного резинового ковпачка мав один загострений край. Прут видавався не надто ефективною зброєю, але додав Ріплі трохи впевненості в здатності чинити опір, а це було важливіше.

Глибоко вдихнувши, Ріплі повільно і якомога тихіше трішки прочинила двері, а потім різко розчахнула їх.

Чужий повернувся до кабінки, і в цю мить сталевий прут проткнув йому подобу живота. Ріплі натиснула на прут усією своєю вагою, і він глибоко увійшов у тіло Чужого. Чужий ухопився за прут. Із місця поранення потекла знайома жовта рідина, шиплячи в місцях контакту з металом прута.

Ріплі відскочила, якомога міцніше ухопившись за найближчу опору. Іншою рукою вона намацала кнопку аварійної висадки і щосили натиснула її, після чого і другою рукою вхопилася за опору. Прочинилися задні двері у відкритий космос. В одну мить усе повітря і всі речі, які не трималися на болтах чи пасках, висмоктало в космос. Чужий із прутом попри свій спротив саме проковзував повз неї, коли з нелюдською швидкістю реакції він відкинув убік довгу кінцівку… і таки вхопив Ріплі за ногу, яка метеляла, вище щиколотки.

Тіло Ріплі метелялося на півдорозі до дверей. Вона відчайдушно намагался струсити із себе Чужого, який міцно тримав її за ногу, не відпускаючи. Біля кнопки аварійної висадки був важіль, який їй із неймовірним зусиллям таки вдалося перемкнути. Коли задні двері нарешті зачинилися, Ріплі залишилася в шатлі сама.

Кислота пінилася на обшивці дверей, капаючи з кінцівки, яка щойно схопила Ріплі за ногу. Ріплі, хитаючись, пішла уперед, на панелі управління знайшла кнопки увімкнення допоміжних двигунів і натиснула декілька з них.

Із хвоста шатла вирвалася безбарвна енергія. Тільки тепер обсмажений двигунами Чужий відпав від шатла, а кислота припинила литися.

Ріплі нервово спостерігала за кислотою, доки та булькотіла. Але її було небагато, і нарешті реакція припинилася. Ріплі ввела комбінацію на маленькій клавіатурі комп’ютера «ПОШКОДЖЕННЯ ЗАДНІХ ДВЕРЕЙ: ЗАПИТ» і почекала, доки на екрані з’являться дані.

Відповідь була обнадійливою: «АНАЛІЗ: НЕЗНАЧНІ ЗМІНИ КОРПУСУ», потім прийшли уточнені доповнення: «ЦІЛІСНІСТЬ ШАТЛА НЕ ПОРУШЕНО. ФУНКЦІЯ УТРИМАННЯ АТМОСФЕРИ В НОРМІ. ДЛЯ УСУНЕННЯ НЕСПРАВНОСТІ ВИСТАЧАЄ ІЗОЛЯЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ». Останнім надійшло побажання: «ЗАУВАЖЕННЯ: ПО ПРИБУТТЮ ДО ПУНКТУ ПРИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНО ВІДРЕМОНТУВАТИ ПОШКОДЖЕНУ СЕКЦІЮ. ПОТОЧНИЙ СТАН КОРПУСУ НИЖЧЕ ЗАДОВІЛЬНОГО».

Ріплі переможно заверещала, а потім підійшла до заднього ілюмінатора і визирнула в нього. Вертлява фігура Чужого, з якої йшов дим, інерційно продовжувала швидко летіти у