Читати книгу - "Король стрільців"

за столом, сумно махають головами, шморгають носами та витирають рукавами уста. Лишень крамар раз у раз зітхає: «Га, Господи Боже!» Нарешті справник встає, хоче щось панкови сказати, та не має сміливости).

С п р а в н и к   (по хвилі). Ба!.. Якби так можна, пане ішпектор…

П а н о к   (кінчить їсти). Ну, ну?

С п р а в н и к   (заклопотано). Я би так теє… я би хотів щось панови ішпекторови сказати…

П а н о к.   Дуже файно! На верха з тим!..

С п р а в н и к.   Ба!.. Коли я не смію…

П а н о к.   Ну!.. То називається — трудно.

С п р а в н и к   (несміло). Може би, так на боці, пане ішпектор?..

П а н о к.   На боці, то на боці. (Обоє встають з-за стола і виходять на середину сцени).

С п р а в н и к.   Ба!.. Коли я таки не смію, пане ішпектор…

П а н о к.  На маєш!

С п р а в н и к.   Бо то знаєте, пане ішпектор, ну… чистий клопіт…

П а н о к.   Що там клопіт!.. Най кінь клопочеться, він має більшу голову.

С п р а в н и к.   Хе, хе, хе… Які пан ішпектор жартівливі… Та я, писуню, таки не смію сказати, щоби пан ішпектор, борони Боже, не образилися.

П а н о к.   Ні, ні, я свій хлоп! Валіть просто з моста все, що маєте на серці!

С п р а в н и к   (тихіше). Е… то таке, пане ішпектор: я тутечко тим ділом, як то кажуть, справником… І… ніби, Господи милосердний! Я що? Я нічого!.. Запряг, сів, поїхав, привіз, скинув — шлюс! Більше мене не обходить. Але воно, писуню, все христіянин непевний… Може, так, може, сяк — не знати?.. (Ще тихше). Тож я би дуже пана ішпектора просив, як би там щось не теє… то най вже пан, ішпектор будуть такі добрі, най дуже остро мене не обраховують…

П а н о к.   Ага!! Я вже то капую! Я вже розумію! (Дуже серйозно). Отже так, пане то-ой… Все буде гаразд! Спустіться на мене, як на заграничну валюту. Розумно? Все — блят! На те я вам даю слово! Ви знаєте, що в мене значить і слово?!

С п р а в н и к   (радісно). Ой-ой, писуню, та чому не знаю!

П а н о к.   Але… (Простягає руку). Розумієте?..

С п р а в н и к   (сумно). Ба!.. Та чому не розумію. А… кілько ж би пан ішпектор так теє?..

П а н о к.   Ну, хочу яку марну п’ятку…

С п р а в н и к   (подрапався за вухом). Га, най там. (Виймає великий капшук, а з нього гроші). Тільки я би дуже просив, щоби пан ішпектор нікому нічого не теє…

П а н о к   (ховає гроші). Тихо ша!.. Вуха догори, хвіст набік!.. Все буде — перша кляса. То вам кажу!

(Справник вертається на своє місце і благальними рухами напоминає панка, що би тямив про його справу. Цей останній його заспокоює).

К а с і є р   (який вже перед тим виліз з-за стола і стояв панкови за плечима). Я би так, любцю, хотів панови ішпекторови… теє…

П а н о к.   Ага, щось на боці?

К а с і є р.   Ая, ая…

П а н о к.   Просимо, просимо! Страшно мені приємно/… (Обоє йдуть в правий кут сцени).

К а с і є р   (заклопотано). Та коли, пан ішпектор, я якось не годен вимовити…

П а н о к.   Ет, ґаданє австріяцьке! (Серйозно). Ви є касієром?

К а с і є р   (злякано). Ая… ая… Але я цілком не хтів ним бути! Присягай Богу, ні! Самі люди принукали… Той каже — будьте, той каже — будьте, ну, гадаю собі — най там… якось христіянин пацифікацію перебув, то і з тим собі дасть раду. І… ніби, я що? Я нічого! В мене, любцю, все стоїть на папері. Книжку маю, фактури маю, асиґнати маю, квіти маю, пане ішпектор — я все маю!.. Але, як той каже, чоловік таки непевний… Може, воно так, а може, й сяк… тож я би дуже пана ішпектора просив…

П а н о к   (перебиває). Тихо, ша! Я вже знаю, про що вам іде. (Дуже поважно). Отже так: для вас, розумієте, тільки для вас, я то зроблю. На це вам даю гонорове слово! А в мене слово — то мур.

К а с і є р   (радісно). Та же я знаю, та же я знаю… Чим же я панови ішпекторови віддячуся?..

П а н о к   (у відповідь простягає долоню).

К а с і є р   (посумнів). Га, що зробити… А кілько ж би пан ішпектор так… умм… (шукає за грішми).

П а н о к.   Ну, як від вас, то хоч марну десятку.

К а с і є р.   Ой, любцю, та де вона марна. (Виймає гроші). Тільки я би дуже просив, щоби пан ішпектор нікому нічого не… умм…

П а н о к   (обурено). Пане, та як?! Ви мені не вірите? Перший раз в життю щось подібного чую! Та же я вам дав слово!

(Касієр вертає назад, сідає на своє місце, обернувшись до справника спиною).

К р а м а р   (який перед тим виліз з-за стола і ждав на свою чергу). Га, Господи Боже!..

П а н о к   (звертається до нього). Може, щось на боці?…

К р а м а р.   Ні, най вже буде ось тут…

П а н о к.   Ну, ну?

К р а м а р   (задивився на стелю). Га, Господи Боже!.. То ніби, таке: я що? Я нічого! Вкрасти — не вкрав, зрабувати — не зрабував, ошукати — не ошукав, знищити — не знищив…

П а н о к   (перебиває). Пане, та же то ясне, як шварц! Я же розумію! Все має бути блят, правда?

К р а м а р  (махнув головою).

П а н о к.   Досить! Вже робиться! Два рази не треба балакати. Але… (Простягає долоню). Розумієте?..

К р а м а р.   Га, Господи Боже, та же я не дурний. А сила-ж?

П а н о к.   Мені здається, що такий шпас дві десятки варта?

К р а м а р   (шукає за грішми). Ой, Господи Боже!.. Я маю тільки одну…

П а н о к   (бере гроші). Досить! Згода на сто літ! Роблю це тільки для вас, бо бачу, що ви свій хлоп! (Б’є його