Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Глава 29.

Не знаю,що було б,якби хтось захотів перервати нас з Сергієм у цей момент. Тому що,за час проведений разом, назбиралося стільки всього, що потрібно було все негайно все виправляти. Точно не скажу,як ми опинилися в моїй спальні,бо голова йде обертом від цих поцілунків,а ще слів,що лунали хвилиною раніше. Здається, що в житті не чула нічого прекраснішого. Але зараз не про це.

Залишившись без одягу,який валявся по всій квартирі, в одних трусиках,Сергій обережно поклав мене на ліжко. Я досі не могла повірити, що все відбувається насправді. Поцілунки дурманили мій розум і пробуджували в тілі, одну за одною, хвилю збудження. Мене трусило від того,як все тіло ломило і просило про більше....ще більше.

Я була повністю готова до того, щоб він взяв мене,але Сергій не поспішав,що здавалося мені легкими тортурами. Серце шалено калатало у грудях,а дихання повністю збилося.

-Ми дійсно це робимо,-пробурмотіла я,наче в гарячці,коли Сергій своїми пальцями почав дражнити мій клітор, легко відсунувши тканину повністю мокрих трусиків.

Проте, відповідді мені ніхто не збирався давати. Натомість Сергій продовжував дражнити мене,змушуючи вигинатися від його ласк. Це вже добряче мене завело і я захотіла йому віддячити тією ж монетою. Тому, різко вивернулася з його рук і скориставшись його замішанням, опинилася зверху. Далі почала прокладати доріжку з поцілунуків від шиї до його налитої плоті, злегка, при цьому, прикушуючи місце поцілунку. Проте, далеко зайти мені не вдалося, тому що,я була знову повернена на спину. Хоча, більше Сергій мене не дражнив, натомість,розірвав мої трусики і увірвався в моє гаряче тіло. Повітря вибилося з грудей і я відчувала несамовите задоволення,яке не можливо описати словами. Більше не було повільних рухів і ніжних поцілунків. В кімнаті луною розходився звук об'єднань двох тіл в шаленому темпі, від якого я була вже близькою, щоб остаточно опинитися на піку блаженства.

Захриплим від криків горлом я лише постійно шепотіла, щоб він не зупинявся і просила ще і ще.  І ось наступила хвилина оргазму, від якого все тіло відчувало себе спустошенним,а серцебиття віддавало у скронях.Сергій рухнув на мене і декілька хвилин я забулася в своїх відчуттях, під наше  збите дихання. Було настільки добре, що я заплющила очі від задоволення і спокою,який накрив мене з головою. В один момент я заснула, знаючи, що більше нічого не буде,як раніше...

Прокинувшись від сну,я була несамовито задоволена. Чомусь все навколо здавалося таким світлим,а всі кольори, начебто яскравіше. Проте,повернувши голову туди,де по ідеї мав лежати чоловік,що був винуватцем мого настрою,я його не знайшла. Ця холодна і пуста частина ліжка неприємно вколола серце..

Невже я допустила велику помилку,впустивши Сергія не тільки в серце,але й у ліжко. Вже сльози встигли підступити до очей,як я почула звуки,що долітають з кухні. Швидко біжу туди, забуваючи навіть про одяг. Ті декілька метрів, здаються цілою вічністю. Проте,там на кухні я застаю приголомшливу картину.

Сергій,як я зрозуміла,готував нам сніданок у ліжко. Тому що,на таці стоїть дві тарілки з омлетом та грінками,а ще млинці. Проте,з кавою вийшов конфуз,бо вона розлита по всій кухонній підлозі.

-Не підходь, тут можуть бути куски скла,-попереджує мене Сергій,коли помічає мою присутність.

-Добре,я зараз принесу швабру,-швидко йду до ванної і беру те за чим прийшла,а ще накидаю зверху халат, бо мені не дуже звично ходити перед ним голою.

Хоча,що він вже там не бачив. Одного його погляду було достатньо, щоб зрозуміти,що він ще не до кінця все вивчив. Хіхочу сама до себе,бо навколо здається пахне щастям, ендорфіни витають в повітрі. І навіть зіпсований сніданок у ліжко, цього не може перекреслити.

Прибирали ми в тиші,не знаю чому, але було якось ніяково. Господи,я доросла жінка, а вкотре веду себе,як школярка і,при цьому, нічого з собою не можу зробити. Коли хаос на кухні був зібраний,а кава знову парувала в чашках,ми сіли за стіл. 

-Звідки все це,-смакуючи запитую я. Апетит у мене дуже великий, прямо б слона з'їла.

-Я замовив доставку,бо не виявив ніякого запасу продукції,-хмикаю від його слів і далі опускаю очі в свою тарілку.

-Все дуже смачно,-говорю я після того, як зробила перший ковток кави,що сьогодні дісталася нам великою ціною. Знову хіхочу від своїх думок,ну не можу стриматися.

-Що тебе так розсмішило,-пильно дивиться в мої очі Сергій,а я плавлюся під цим поглядом і червонію,наче маленька дівчинка.

-Та просто хороший настрій,-підводжу свої очі і легко підморгую йому. Це така дурість,але просто не можу стриматися.

-Я можу його ще більше підняти,-встає з-за столу Сергій і в один крок опиняється біля мене. Потім бере мене на руки і несе до спальні,а ще до ванної,а далі знову до спальні.

Був тільки обід,а я вже була приємно втомлена,але відчувала себе від цього просто неймовірно живою. Невже можна бути настільки щасливою, невже щастя насправді у маленьких дрібницях, просто потрібно його розгледіти.

Я лежала на грудях в Сергія і прислухаючись до його серцебиття, повільно занурювалася в сон. Сьогодні, я не хотіла ні про що думати. Проте, можливо варто було. Але в такі моменти завжди думаєш не головою,а серцем. І хоча в мене перед очима виникали запитання,що буде далі і до чого все це приведе,я не дуже ними переймалася.

Так я вкотре заснула і проспала аж до четвертої години дня. Можливо,я б ще довго спала,якби не почула,як Сергій намагається тихо покинути ліжко.

-Вибач,не хотів тебе будити,але мушу йти,бо обіцяв Софії подивитися з нею якийсь там мультфільм. Якщо,ти,вже встала,то давай збирайся і поїдемо разом або пришлю за тобою пізніше,-повернувшись назад в мої обійми, говорить Сергій.

-Ні,я хочу залишитися тут ще трохи, але обіцяю,що приїду рано вранці,-мені потрібно все обдумати і навести порядок в голові.

-Ну, добре,але якщо передумаєш,то прямуй прямо в мою спальню,-залишає він поцілунок мені і починає збиратися.

Я сумно дивлюся на цю картину,а потім проводжу його до дверей. Знову повністю гола, невже мені вже й не так ніяково ходити так перед цим чоловіком.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍