Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Але ви тут не врахували одну річ, — каже він, тикаючи мене в рахунок. — Оренда зали.
— Ось оренда зали, — показую на рядок. — Ой, а вона у вас тут навіть двічі вказана.
— Ні, — він мені вказує на інший рядок. — Це оренда зали.
— І вона у вас двічі вказана.
Климшин мало не гарчить. Повітря розжарюється. Ми сперечаємося одне з одним уже цілу годину. Я навіть на роботу спізнююся, але поки не приберуть цей рядок і не зменшать суму — я звідси не піду.
— Гаразд, приберіть ось цей рядок, — Климшин нарешті кидає папір на стіл бухгалтеру. — Я подзвоню Зимнєву сьогодні.
Це він так ва-банк йде? Мовляв, поскаржиться моєму босові на мене?
— Дзвоніть, а я вже поспішаю на роботу. Тож чекаю на виправлений рахунок, — я схрещую руки на грудях.
— Ви автомобілем? — уточнює Климшин, не зводячи погляду з моїх грудей.
— Ні. Я таксі викличу.
— Я вас підвезу.
— Дякую, це зайве, — мило усміхаюся йому.
Бухгалтерка закінчує друкувати й видає нам виправлений рахунок. Я знову його перевіряю й задоволено підписую. Віддаю Анні, яка ховає його в теку.
З ресторану ми виходимо втрьох — я, Климшин і Анна. Дівчина відразу біжить до своєї автівки, щиро подякувавши мені.
— Прошу, — Климшин показує мені на свій автомобіль.
— Так я таксі викличу, — намагаюся відмовитися.
— Сідайте, Софіє, — усе ж чоловік умовляє мене. — Таку гарну дівчину таксист може ще завезти кудись. А я вас довезу до роботи. До речі, а що ви робите сьогодні ввечері?
«Скачу на члені боса, напевно».
— Працюю, — відповідаю я скромно.
— Що ж, думаю, Зимнєв не буде проти, якщо я його помічницю запрошу ввечері на вечерю. Думаю, цей цербер відпустить вас.
Я нервово ковтаю. Це мене що, на побачення запросили? Сумніваюся, що Вадим буде радий цьому. Хоча, що мені заважає погодитися на пропозицію Климшина?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.