Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 54.

- Моє особисте життя тебе не стосується, - я спробувала відстояти свою територію і незалежність.   

  

- Мене стосується все, що пов'язано з тобою! Якщо захочу, ти будеш моєю особистою прислугою або повією! Так що думай перед тим, як відкривати свій рот, - а він дійсно міг це зробити. Тільки от з таким ставленням, свійським, як зараз, я себе давно відчувала ні то прислугою, ні то повією. За гроші й для справи - підійде, щоб догодити - згодиться.   

  

- Ну, так вперед, бо добровільно я на таке не погоджуся, а змусити мене у тебе не вийде. Чим більше ти мені будеш погрожувати, тим менше доб'єшся, - я зненавиділа себе, якби навіть не спробувала дати відсіч.   

  

- Вибачте нам, ми на хвилинку, - Тео посміхнувся сестрі й Томасу і, стиснувши свої пальці у мене на лікті, потягнув мене в мою кімнату. Хоч вона і була просто найближчою, але виглядало так, наче він це знав.   

  

- Перестань! Що ти твориш?! - Я брикалась і сичала, попутно намагаючись вивільнитися. Вже не могла все це терпіти, він поводив себе неприпустимо грубо і нахабно. Вистачить! Мені це набридло!    

  

Чоловік мене ніби не чув. Завів у кімнату і, замкнувши клямку на моїх дверях, він пхнув мене до ліжка і я, не втримавши рівноваги, впала на неї.   

  

- Що ти... - аж дух перехопило, не змогла договорити до кінця. Він наближався, наступав, змушуючи мене закрити рот і з жахом спостерігати за подіями.   

  

Я із завмиранням серця стежила за його рухами, насилу розуміючи, що він хотів. Тому що, крім як розпалити ненависть і презирство такими діями, він нічого не міг добитися.   

  

- Схоже, ти погано розумієш куди потрапила, так зараз я тобі поясню, - один різкий рух і моя спідниця порвалася по швах. Тріск тканини, який змусив серце піти в п'яти. Господи, невже він збирався займатися усім цим, коли моя сестра була за дверима? Коли Томас був там? - Я хочу, щоб ти зрозуміла, що я не збираюся з тобою більше грати! Вистачить, мені набридло! Я завжди отримую те, що хочу, так чи інакше, - Тео схилився наді мною і почав розказувати мені свої правила, змальовуючи нову реальність, - або ти стаєш слухняною дівчинкою і я перегляну свої умови щодо переїзду, або можеш продовжувати брикатися, намагатися мені грубити й тоді цього вечора я покажу тобі, як сильно ти можеш пожалкувати про наслідки.   

  

- Чому ти мені погрожуєш? Яке ти взагалі маєш право? - Я майже зірвалася на крик, але вчасно стримала себе, щоб ніхто більше не почув моїх слів. Зрештою, Тео міг мені ще знадобитися, просто потрібно було знайти до нього правильний підхід.   

  

- Все дуже просто, - Тео усміхнувся і, схопивши мене за ноги, різко смикнув на себе, - бо можу. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍