Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Чому вона так на мене дивиться? – запитує Дженард.

- Не зважай, просто вивчає нове обличчя.

- Ну що там, Ені? Розкажеш мені все про нього? - Звертаюся до Ені, що сидить навпроти. - Що відчуває, що приховує, які там у нього секрети з Калеаном?

Еніра – рись. Вона бачить крізь предмети, а ще читає людей одним поглядом. Ідеальна суперздатність, як на мене, навіть краща, ніж мої спалахи очима. Не те щоб я заздрила Ені, просто думаю, що сили її магічного вихованця крутіші, ніж у моєї вовчиці. Не скаржуся, але я теж хотіла б дізнатися, що там у Дженарда на душі.

- Коли він дивиться на тебе, то виглядає точно як Калеан після душу, - чую смішок у голосі нашої блондинки, - ніби кіт побачив відро сметани.

- Цим мене не здивувати, - відповідаю з гумором, скоса поглядаючи на Дженарда.

Ми вже поїдаємо піцу, переговорюємося через стіл. Почалася розмова про місцеву культуру, традиційну їжу, обстановка в закладі також не залишилася поза увагою. Непогано ми граємо у звичайну родину. Я спостерігаю за Ені. Вона розказує Калеану все, що змогла прочитати в Дженарді, вже просканувала його повністю. Сказала, що на мої запитання відповість наприкінці. Підозрілість Калеана настільки висока, що він уже добрих півгодини закидає дружину запитаннями щодо мого хлопця.

Еніра перевела погляд на мене, і я зрозуміла, що тепер моя черга.

- Що він до мене відчуває, крім хтивості?

Тим часом і Дженард відірвав погляд від тарілки, глянув на Ені, від чого та злякано відвела очі. Мені здалося, що вона вхопила за руку чоловіка, щось сказала йому подумки.

- Що трапилося, Ені? – питаю невістку.

- Він закрився від мене, - промовила з занепокоєнням, - зрозумів, що я його сканую. Знаєш, у нього такий погляд, що мені не по собі стало... Дивно, що так довго чекав, перш ніж поставити щит.

- Не хвилюйся, люба, він завжди так дивиться.

Поглядаю збоку на свого призначеного, намагаюся зрозуміти, про що він думає. Але Дженард з усією увагою розглядає коктейль, принесений офіціантом. Припускаю, що своїм гострим нюхом поділяє напій на складові.

- Не лякай малечу Ені, будь ласка, - звертаюся до Джена подумки.

- Могла б і попередити, що це не вияв довіри з боку Калеана, а чергова перевірка.

- Якщо тебе це втішить, він не довіряє нікому, - кажу запевняючим тоном. – Навіть братів і мене перевіряє. Мабуть, Ені в нього зараз єдина довірена особа. Але їй довелося пробиватися крізь товсту стіну.

- Що ти хотіла дізнатися за її допомогою? - Ловить мої очі, змушує повернути до нього голову.

- Нічого.

- Запитуй прямо, Аліто, - він каже вголос, але приглушено, проте, я знаю, що вся рідня чує його репліки.

- Ти ж не відповідаєш на мої запитання, доводиться використовувати доступні методи, - я анітрохи не спантеличена його тоном. - Значить, ти дозволив їй дізнатися все для Калеана, а коли підійшла моя черга, ти закрився? Хитро.

- Ти волієш дізнатися мої думки та почуття від когось іншого, а не від мене?

- І які ж у тебе почуття до мене? - Запитую з викликом.

Я заінтригована. Ми говоримо про почуття? Не чекала, що він сам торкнеться цієї теми. Навіть не знаю, як тепер реагувати. Продовжити випитувати чи вдати, що це не так вже й важливо? Він мовчить. Ну і добре. Я теж не готова поки що освідчуватися в коханні.

За столом змінилася атмосфера, повисла напруга, а все через нашу словесну суперечку. На щастя, всі вже покінчили з їжею, і ми потяглися до виходу.

- Зустрінемося у понеділок, Дженарде, - Калеан підійшов, потиснув руку моєму хлопцю.

- Домовилися.

Про що вони там домовилися? Можна детальніше з цього місця? І де вони збираються зустрітися?

Одне зрозуміло, перевірку Дженард пройшов. З душі впав тяжкий камінь.

Нема-нема, та й згадається мені той моторошний сон, в якому я бачила закривавлений меч і до смерті наляканого малюка Каллі.

- Аліто, він хоче бути з тобою. Ось усе, що тобі треба знати, – Калеан сказав подумки особисто для мене.

- Ходімо, моя кізонька, - Дженард потягнув мене за руку, коли брати розійшлися.

- Кізонька?

- Хочеш, щоб я повернув колишнє прізвисько? - Грає очима, губами насміхається.

- Гаразд, ходімо, козлик.

- У мене є час, щоб виконати щось із твого списку, - каже веселим тоном, поки ми йдемо на протилежний бік від того, в який пішли мої брати. Ось так просто мене вже відвели з родини, і, зважаючи на все, рідня не проти. – Показуй, що там у тебе.

Перемістила до своєї кишені пошарпаний листок із давно заготовленим списком. Це лише одна сторінка зі старого блокноту. Поки що наважилася Дженарду показати лише цю частину, скромні, безневинні бажання. Сторінки з гаряченьким залишу на потім, для періоду глибокого сімейного життя, якщо раптом ми занудьгуємо. Тоді вже й не соромно буде зізнатися у деяких своїх бажаннях, дрібним шрифтом записаних між рядками.