Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

— Добре, — кивнув староста, — тільки прийми пораду.

— Говори.

— На прогулянку візьми Листицю.

— Знаєш, старий лисе, — посміхнувся я. — Здається мені, що ми одне одного й без слів розуміємо. Ти зараз подумав про спостерігачів?

— У Гирдрима вистачить розуму, залишити кількох гоблінів, подивитися: як ми оцінимо його погрозу. Сильний найманець дорого візьме за послуги, а зайвих грошей не буває. Особливо у зелених. Обов'язково стежити стануть, щоб твої слабкі сторони запримітити.

— Тоді, ми ще розумніше вчинимо. Підбери мені за ніч з десяток хлопців і дівок, тямущих і не з боязких. А по селі пусти чутку, що ми переселитися вирішили, а я з ними на вільні землі йду. Нове місце вибирати.

— Так, — задумливо кивнув Ярополк. — Отримавши звістку, що ми збираємося тікати з Виселок, вождь Лупооких взагалі ніякого поєдинника шукати не стане, а просто заявиться через два тижні за даниною, як за своїм добром. Впевнений, що ми й не пікнемо, аби він не розсердився і ще більшої плати не зажадав. Хитро…

— Я радий, що тобі подобається мій задум. І це лише початок. Обіцяю, далі ще цікавіше буде.

— Та вірю, вірю, — староста пом'явся. — Але ось із худобою я все одно не второпав... Як ти за ними все лайно прибереш.

— Ох, і в'їдливий же ти, Титичу, як кліщ. Гаразд, скажу. Бо спати не зможеш. Хазяїну нашому ми худобу віддамо. Тепер заспокоївся?

— Тролю?! — вигукнув той, ледь не випустивши люльку.

— А голосніше ти репетувати не вмієш? — зашипів я на нього. — Усі, пояснення закінчено, рада командирів закрита на переоблік. Пішли обідати. І якщо вже зовсім несила стане, так і бути ще на кілька запитань відповім. Але потім. Я коли ситий — дуже добрий стаю. Якщо не засну.

Титичу така відповідь явно не надто припала до душі, але старий легіонер вчасно згадав про секретність. Зітхнув, кивнув і… промовчав.