Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

32

Женя

 

До лікаря все ж довелося сходити. З Діми станеться перевірити. Як я і думала, все нормально. От тільки не обстановка у власному будинку. Інга помітила напругу між мною і моїм "дядьком", хоча ми й намагалися не перетинатися, як і півтора року тому після події в його кабінеті. Замкнуте коло, їй-богу! Тільки цього разу ще гірше, адже довели справу до кінця. І обом, м'яко кажучи, сподобалося. Ця наївна дурочка м'яко намагалася вивідати в мене, що між нами відбувається. Підозрюю і в Діми теж. Знала б вона! А так не розуміла чому я не поспішаю ставати з нею подружками. Хоча за іншого розкладу можливо було. Інга дівчина мила, хороша. Красива. І Дімі підходить. Визнаю! Ось тільки ревнощі та власницькі почуття нікуди не дінеш. Навіть якщо він ніколи не буде моїм - серцю не накажеш! Тому й ставлюся до неї шанобливо холодно. Вона ж зі шкури лізе, щоб мені, родичці майбутнього чоловіка, сподобається. Патова ситуація!

Ейден дуже "зрадів" новині, що зі мною будуть двоє супроводжуючих. Мій "дядько" йому явно не сподобався.

Хлоя за два дні організувала нам відпочинок. Іноді мене бісить її старанність. Я не встигла придумати гідну відмазку не летіти. Банальне захворіла тут би не пройшло. Діма прекрасно все б зрозумів. Він здогадувався, що я не збиралася летіти до Ейдена на Мальдіви. І так само здогадувався, чому передумала. Але давати задню я не збиралася. Принизливо перед ним. Навіть якщо доведеться терпіти їхню любов-зітхання, роблячи при цьому покер-фейс, я піду до кінця. У мене немає і не буде ніколи Діми, але є гордість. Більше він не завдасть мені такого болю.

Я в перший же день на острові пересплю з Ейденом. Давно пора було. Витравлю спогади про свого першого чоловіка. І ніхто мені не завадить. Нехай Діма насолоджується товариством, і не тільки, своєї нареченої. Ми з ним відтепер по різні боки. Потрібно остаточно закінчувати зі своєю хворобою до нього.

Мальдіви як завжди шикарні. Ось тільки я не помічала всю цю красу. Я тут вже була. Але й удесяте неможливо не дивуватися навколишній пишноті. У моїй апатії була винна ні в чому не винна дівчина, яка була так само, як і я, закохана в одного бездушного адвоката. Навіщо постійно брати його за руку? Цілувати? Притискатися? Бісить! Єдиний діалог, що відбувся між нами, відбувся за день до від'їзду:

- Була в лікаря? - і це при нареченій.

- Так. Все ок, - відзвітувала з байдужим виразом обличчя і спробувала злиняти до себе в кімнату.

- Женя! - схопив за лікоть, - У тебе вічно то все ок, то нормально... 

- Не хвилюйся, жити буду, - перебила його, - Ти ж завжди можеш зателефонувати і переконається в правдивості моїх слів, - висмикнула свою кінцівку з його загребущої лапи.

Більше ми крім привітань і чергових фраз не спілкувалися. Навіть із приводу роботи. Але мені й цього вистачало для того, щоб внутрішній дисбаланс бульдожою хваткою вчепився в нервові закінчення.

Мої плани на перший вечір полетіли коту під хвіст. Ейден не зміг вирватися зі зйомок. Але, чесно кажучи, я була так змучена перельотом, а здебільшого чимось іншим, що хотілося просто зачинитися у себе в кімнаті й нікого не спостерігати. Особливо одну неприємну парочку, яку я помітила, вийшовши на балкон насолодитися видом Лаккадівського моря. Вони влаштувалися біля басейну на шезлонгах і про щось ліниво розмовляли. Заскрипіла зубами від злості. Утримувати нейтральний вираз обличчя вдавалося все важче. Особливо коли Інга підняла голову й побачила мене. Радісно посміхнулася і замахала рукою.

- Женю, спускайся до нас. Тільки подивися яка краса! Не сиди там сама в кімнаті, - через силу посміхнулася їй, уникаючи дивитися на Діму, який пропалював мене поглядом.

Відчувала палаючою шкірою обличчя. Ну навіщо він нам двом влаштував ці тортури? Я ж бачу, що він усе ще хоче мене. Те, як він дивиться... Дивно, як Інга цього не помічає. Може, втішає себе тим, що ми родичі й таке неможливо в принципі. Хоча я в нього закохалася ще не знаючи, що ми не рідня. А можливо, я просто видаю бажане за дійсне. Адже Діма не "відкрита книга", а дуже навіть закрита, я б ще додала, що за сімома печатками.

- Я втомилася..., - почала було я, але різко передумала, - Зараз тільки купальник одягну.

Натягую на себе свій найсексуальніший червоний купальник. Кручуся перед дзеркалом і залишаюся задоволена. Гарна, красуня! Чому я маю страждати і ховатися у себе в кімнаті? Я в земному раю, на шикарній віллі. Геть увесь негатив. Нехай Діма облизується на те, від чого сам відмовився. А я буду відпочивати. І завтра ж віддамся своєму хлопцеві.

- Яка гарна в тебе фігура. Правда, Дім? - зустрів мене улесливий вигук Інги.

Свята простота! Чи наївність?

- Так, Дім. Як вважаєш? - покрутилася перед ним навколо своєї осі.

На мою явну провокацію не ведеться. Погляд нечитабельний. Обличчя байдуже. 

- Красива, - ліниво видав потрібну відповідь, жодним жестом чи мімікою не показуючи особисту зацікавленість.

Ну і чорт з тобою, Дмитре Володимировичу! З розгону застрибаю щучкою в басейн, щоб приховати зрадницькі сльози, що виступили, і змити з себе його байдужість.

Через кілька хвилин до мене приєдналася Інга. На відміну від мене вона граціозно спустилася драбинкою. Почала розпитувати про Мальдіви, заважаючи мені насолоджуватися прохолодною водою. Вона тут була вперше. Від її захоплень уже починало нудити. Не витримавши запобігливого напору, я втекла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍