Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Якийсь час колишній чекіст недовірливо дивиться на ліки, але бере. Ну, правильно. Хотів би я його вбити, досить було просто піти, залишивши наодинці з щурами. Чи в процесі пристрелити.
Робить укол і через кілька секунд дивиться з погано прихованим подивом.
— Що це за препарат? Якийсь наркотик?
— Протиотрута плюс легкий транквілізатор. Стало легше?
— Начебто заново народився, — прислухається до себе чоловік. До речі, геть звичайний. У натовпі оком мазнеш і навіть не помітиш. Власне, як і всі комітетники. Непримітність їхня фішка. Принаймні так у всіх книгах написано.
— І навіщо ти тут? По мою душу? — він утомлено сідає на барикаду.
— Якщо чесно, то по гроші?
— Не зрозумів? — дивується ще більше.
— Касперський вважає, що ти дізнався, куди банкіри сховали золотовалютний резерв і приробив йому ноги.
— Маячня, — відмахується Фелікс. — Ні, я звичайно ж знаю, що вони в одному з бункерів, які готували на випадок ядерної війни, а потім передали «Проекту «Відродження». Але там такий рівень охорони, що без важкого озброєння лізти нічого. А де його після ліквідації Опору взяти? Хантери все що потужніше від цієї тріскачки, відразу переплавили. Та й систему самознищення, напевно, активовано. Ні, я не настільки жадібний і божевільний, щоб туди потикатися. Так йому можеш і передати. Гроші — річ хороша, але життя за неї не купиш.
Помовчав трохи, потім ще раз глянув на мене.
— То це все він затіяв? От бовдур. А просто спитати не можна було? Я навіть на перевірку поліграфом погодився б, якби на слово не повірив.
— З цим не до мене… — знизую плечима. — Ти згадав проект «Відродження». Можеш про нього розповісти?
— Ти мені врятував життя. Я твій боржник, — киває Фелікс. — Запитуй.
— Я вже спитав…
— А, так… Проект особливої таємності. Тож я майже нічого не знаю. Перші чутки про нього з'явилися наприкінці Вторгнення. Начебто, яйцеголові зробили разом з вояками щось неймовірно сильне, що могло б допомогти землянам перемогти Хантерів. Але, що саме — вибач, без поняття. Єдине, що більш-менш достовірно: відповіді треба шукати на полігоні випробувального центру НДІ «Прогрес».
— І де цей центр?
Фелікс у відповідь тільки руками розвів.
«Увага! Вами виконано проміжний етап квесту «Проект «Відродження». Нагорода 8000 пунктів досвіду. 200 золотих кредитів. "+1" до Лідерства. Доступно наступне завдання у ланцюжку. Знайдіть секретний завод-лабораторію НДЦ «Прогрес». Час виконання 48 годин. Штраф: провал ланцюжка завдань Проекту «Відродження».
Зрозуміло. Чергове йди туди, не знаю куди. Добре, хоч Фелікса більше захищати не треба. Хоча… Данж не закрився, значить рано перемогу святкувати. Доведеться боса шукати. Разом із отриманими балами мені новий рівень світить. Та й предмет екіпірування зайвим не буде.
Загалом, арбайтен, друже. Спокій нам тільки сниться.
— Я тебе почув… Другий вихід де?
Фелікс замість відповіді невпевнено подивився на той коридор, звідки нас атакували щури.
— Ну, варіантів все одно немає. Там, — мотаю головою назад, — тобі без поліцейського спецназу зараз краще не показуватися. Тож доведеться йти вперед. Ти зі мною, чи тут посидиш?
— З тобою, — покректуючи, підводиться Фелікс. — Схоже, ти реально крутий. Недаремно Хантери таку нагороду обіцяють.
— Чорт…
— Що?
— Та я про них зовсім забув… А незабаром ранок і треба чекати «мавп» у гості. Касперський же повідомив їх, що я у вас.
— То може, тут перечекати? У підвалах вони тебе точно не шукатимуть. Спишуть на бунт. Втік і все…
— Вічно бігати не будеш... Гаразд, потім подумаю. Спочатку нам ще вийти звідси треба. А це, повір, зовсім не так просто буде.
— Думаєш, ще не всі щури скінчилися?
— Пацюки могли. Але в таких місцях зазвичай ще їхній король водиться. А ця тварюка одна сотні смугастих коштує. Тож подивися, що там у твоїх бійців зі спорядження залишилося. Нам кожен патрон може стати в нагоді.
— Я тебе зрозумів, — Фелікс нахилився до вбитих, а я якийсь час задумливо дивився на його потилицю. А потім відвів погляд. Ні, не вбиватиму. Не знаю, як вони там із Касперським домовляться, але мужик начебто правильний. Та й система навіщось хотіла його зберегти. Нехай живе.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-2, Кулик Степан», після закриття браузера.