Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

підозри Робін: що Ґерайнт зливає інформацію в «Сан»; а отже, Патерсон скоро почне збирати дані на Чизвелла.

Цікаво, чи в курсі Калпепер, що Страйк уже працює на Чизвелла? Може, він дзвонив з метою заскочити Страйка зненацька і витягнути з нього щось? Навряд чи. Журналіст не такий дурень, щоб сказати Страйкові, кого збирається найняти, якщо вже знає, що гой уже працює на Чизвелла.

Страйк знав репутацію Міка Патерсона: за минулий рік їх двічі наймали різні половини пар у процесі розлучення. В минулому офіцер Лондонської поліції, який «рано вийшов на пенсію», Патерсон мав передчасно сиве волосся й обличчя сердитого мопса. Людина не надто приємна (за словами Ерика Вордла), Патерсон, однак, мав репутацію чоловіка, який уміє «приносити результат».

«Звісно, вибивати з людей памороки на новій роботі в нього не вийде,— додав Вордл,— тож мінус один корисний інструмент у його арсеналі».

Страйк не дуже тішився з того факту, що скоро до справи стане Патерсон. Знову взявши мобільний, він відзначив, що за останні дванадцять годин не було новин ні від Робін, ні від Барклея. Всього тільки вчора він мусив переконувати Чизвелла, який подзвонив із сумнівами щодо професіоналізму Робін, бо від неї досі немає результатів.

Розчарований нездібністю і своєю, і своїх працівників, Страйк відіслав Робін і Барклею одне і те саме повідомлення:

«Сан» намагається найняти мене збирати бруд на Чизвелла. Якнайшвидше щось дізнайтеся. Мені НЕГАЙНО потрібні нові дані.

Підтягнувши до себе милиці, Страйк піднявся, зазирнув у холодильник і буфет і виявив, що на наступні чотири прийоми їжі має тільки консервований суп, а отже, треба вийти в супермаркет. Виливши в раковину прокисле молоко, він запарив собі горнятко чорного чаю і повернувся за стіл, де закурив і без жодного задоволення почав обмірковувати вправи для підколінного сухожилка.

Телефон знову задзвонив. Побачивши, що це Люсі, Страйк відправив дзвінок на автовідповідач. Зараз тільки новин з життя батьківського комітету бракує.

За кілька хвилин, коли Страйк був у вбиральні, Люсі подзвонила знову. Він зі спущеними штанами пристрибав до кухні, сподіваючись, що то Робін або Барклей. Вдруге побачивши номер сестри, Страйк вилаявся і просто повернувся до ванної.

З третього дзвінка стало зрозуміло, що Люсі не вгамується. Грюкнувши об стіл бляшанкою супу, яку якраз відкупорював, Страйк схопив телефон.

— Люсі, я зайнятий, що таке? — кракнув він.

— Це Барклей.

— А, дуже вчасно. Є новини?

— Дещо про пташку Джиммі, якщо треба. Флік.

— Треба все,— відповів Страйк.— Чого раніше не повідомив?

— Десять хвилин як дізнався,— незворушно відповів Барклей.— Щойно почув, як вона розмовляє з Джиммі на кухні. Вона цупить гроші зі своєї роботи.

— Що за робота?

— Не казали. Біда тут така, що Джиммі вона не настільки потрібна, як я бачу. Не думаю, що він плакатиме, якщо її посадять.

У Страйка у вусі щось забікало. Ще хтось намагався з ним зв’язатися. Глянувши на екран, він побачив, що то знову Люсі.

— Я тобі ще скажу, що з нього витягнув,— провадив Барклей.— Учора ввечері він накурився і заявив мені, що знає одного міністра, у якого руки в крові.

Біп. Біп. Біп.

— Страйку? Ти там?

— Так, я тут.

Історії Біллі Страйк Барклеєві не розповідав.

— Барклею, що саме Джиммі сказав?

— Та галдикав щось про уряд, про торі, що вони там усі покидьки. А тоді взяв і ляпнув «ще й убивці». Я йому: ти про що? А він мені: «знаю одного, в якого руки в крові. В дитячій».

Біп. Біп. Біп.

— Май на увазі, що цей «ОПІР» — то повні психи. Може, він мав на увазі скорочення субсидій, їм воно все одно що вбивство.

Хоч я тобі скажу, Страйку, що сам не дуже схвалюю Чизвеллову політику.

— Біллі не з’являвся? То брат Джиммі.

— Не. І ніхто про нього й словом не обмовився.

Біп. Біп. Біп.

— Є підозри, що Джиммі виїжджав до Оксфордширу?

— На моїй вахті нічого такого не було.

Біп. Біп. Біп.

— Гаразд,— мовив Страйк.— Копай далі. Як щось добудеш — кажи.

Він повісив слухавку, тицьнув пальцем в екран і перемкнувся на Люсі.

— Привіт, Люсі,— нетерпляче сказав він.— Я тут трохи зайнятий, чим...

Та коли вона почала говорити, обличчя Страйка застигло. Люсі ще задихано розповідала, навіщо дзвонить, а він уже намацував ключі й хапався за милиці.