Читати книгу - "Ліна та пригоди в Половецькому замку, Ірина Литвин"

Нові перетворення

Весь тиждень Костя провів у лікарні. Його стан не покращувався, але й ніяких нових дивацтв з ним більше не відбувалося. Ліна потроху заспокоїлася, тітчин відвар проти перетворювань був уже готовий, йому залишалося лише трохи настоятися.

Наближався Новий Рік. Ліна разом із друзями цілий день проводили на вулиці, адже, не зважаючи на те, що трапилося з Костею, не можна було змарнувати канікули. Руфик сам змайстрував для них трьох новенькі лижі з найкращого дерева яке тільки зміг знайти у лісі та намастив їх спеціальним чарівним мастилом, щоб вони легко та швидко неслися сніговими пагорбами.

Наближався Новий Рік і Олег запросив Ліну і Лоло зустрічати його разом з його родиною. Тітка не заперечувала, тож Ліна вже була вся в очікувані.

Зустрічати Новий Рік вдома у Олега виявилося дуже весело. У них були свої традиції. Адже вся родина була перевертнями. Коли до півночі залишалося всього пів години, вони влаштовували вовче змагання. Олег пояснив, що це така сімейна традиція. Сам він у цьому змаганні участі ще не брав, бо це могли робити тільки дорослі, або його старші брати і сестри, яким уже виповнилося чотирнадцять років. Учасники бігли далеко в ліс і шукали там найстарішу сосну. Потім потрібно було знайти першу зимову шишку, що впала з дерева і вкинути її у новорічне багаття, яке запалював дідусь. Якщо, це була дійсно перша зимова шишка, багаття одразу ж розгорялося яскравим полум’ям, а той, хто її знаходив і був переможцем.

Ліна спершу засумнівалася, що це справжнє змагання, а не просто розвага. Але щойно вона побачила як серйозно налаштовані всі учасники, зрозуміла, що це було щось дуже важливе. Щойно дідусь подав знак починати, перевертні з гарчанням та завиванням зникли в лісі. Першою прийшла Олегова двоюрідна сестра, але її шишка лише потемніла від полум’я, а багаття навіть не колихнулося. Найстарший Олегів брат прийшов другим, та щойно його шишка торкнулася полум’я, воно яскраво засяяло і спалахнуло так, що його язики піднялися вище будинку. Хлопець перетворився знову на людину, а тоді переможно закричав. Усі кинулися його вітати.

Добре, що шишка знайшлася, – сказав тихенько сам собі дідусь, – значить наступного року ніяких негараздів у всій родині не буде.

– Мирон постійно перемагає, – зітхнув Олег, – аж набридло вже. Знову буде цілий рік вихвалятися.

– А ти не заздри, – сказав йому Яків – інший його брат, що проходив повз, – краще починай тренуватися, щоб через три роки зміг обігнати Мирона.

Олег нічого на це не відповів.

– Тепер багаття горітиме цілу ніч, – повідомив дідусь.

Зустрічали прихід Нового Року біля багаття. Діти водили біля нього хороводи і співали пісні, іноді, звичайно, забігали до хати щоб зігрітися і поласувати чимось смачненьким. Олег ніяк не міг відірватися від салатів з майонезом, а Ліні дуже сподобались пироги, які приготувала його мама. Лоло час від часу розмовляв з дідусем, щось запитував у нього, а тоді записував у свій невеликий записничок.

– Навіщо ти весь час щось записуєш? – поцікавилася Ліна.

– Збираю знання мудрих людей. Колись напишу цілу енциклопедію про магію та всіх магічних істот, які живуть у цьому світі. Щоб про них ніколи не забули. Моя книга буде зберігатися в бібліотеці моєї бабусі. І кожен зможе її прочитати.

– Але ж люди все одно ніколи не повірять в те що ти напишеш. Будуть думати, що все це вигадки.

– То й що, все одно нехай читають.

Коли годинник вдарив дванадцяту, усі знову вийшли до вогнища і разом рахували кожен удар, радісно вітаючи Новий Рік.

***

Наступного ранку Ліна прокинулися майже пообідді. Її розбудила Ніка, одна із двоюрідних сестер Олега. Вона так голосно туди-сюди човгала по кімнаті, що Ліні нічого не залишалося, як вставати.

– О, ти уже прокинулася, – зраділа вона, – ходімо вниз, на нас мабуть уже чекають.

Сніданок був готовий. Величезний стіл у вітальні стояв накритий різними стравами, від яких доносився смачнючий запах. Тато Олега, дідусь та Мирон сиділи на дивані і про щось сперечалися.

– Ну нарешті! – вигукнув Мирон, побачивши дівчат. – Мама не дозволяє нам сідати за стіл доки всі не зберуться. Через вас нас майже голодом не замордували.

– І чому це через нас? – обурилася Ніка, – Он хлопці взагалі ще й з кімнати не виходили.

Та тільки вона це сказала, як на другому поверсі почувся гомін і веселий сміх. Хлопці теж спускалися до них. Мирон ще трохи побурчав, діти побігли вмиватися, а тоді усі разом сіли за стіл.

Після сніданку вони усі разом поїхали на центральну площу де проходив новорічний ярмарок. Діти сміялися і жартували, дорослі весь час про щось розмовляли. Вони ледве вмістилися в автобус що під’їхав, водій аж розкрив широко очі від здивування що стільки людей зайшло на зупинці де зазвичай майже нікого немає.

На ярмарок зійшлося майже все місто. Там були симпатичні пересувні крамнички з усілякими ласощами, а посередині – велика льодова арена. Олегова родина одразу ж розбрелася хто куди. Ліна і хлопці побігли кататися на ковзанах.

Вдосталь накатавшись, троє друзів повернули ковзани та пішли випити фруктового чаю з прянощами. Вони купили чай в одній із крамничок і сіли на вільну лавку, обережно посьорбуючи гарячий напій.

– Погляньте, хто це там? – запитала Ліна, показуючи на яскравий різнокольоровий фургон, що під’їхав до площі.

– Це театральний гурток, – відповів першим Лоло, – мабуть зараз буде якесь дійство.

– Дивіться, там Денис і Аня, пішли ближче подивимось, – запропонувала Ліна.

Хлопці погодились. Вони всі втрьох допили чай, викинули паперові стаканчики в урну і попрямували до фургона. Аня і Денис виглядали засмученими та про щось стривожено розмовляли.

– Привіт, – сказала Ліна, коли вони підійшли ближче.

– О, – скрикнула Аня, – ось хто гратиме Зиму і чортенят!

– Е-е-е, – знітилася Ліна, – ми лише прийшли спитати що ви тут робите.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍