Читати книгу - "Тінь перемоги"

Північно-Західного фронту (і всіх інших фронтів) не стояла в обороні? Як сталося, що мости через Німан і Даугаву потрапили в руки супротивника? Як сталося, що Псковський і Островський укріплені райони не були зайняті нашими військами і були захоплені противником з ходу? Невже начальник Генерального штабу генерал армії Г. К. Жуков за всі ці неподобства не повинен нести відповідальності?

Отже, за що ж ми співаємо славу Жукову?

Славу співаємо за те, що Жуков своїм передвоєнним плануванням, своїми наказами в перші години і дні війни поставив війська Північно-Західного і всіх інших фронтів у становище, в якому їх чекав тільки розгром. Своїми діями Жуков по суті відкрив противнику дорогу на Ленінград. І не тільки на Ленінград. Коли ж противник відвів основну частину військ від Ленінграда, Жуков своєю присутністю запобіг штурму, який німецьким командуванням не планувався і не задумувався.

2.

Після Ленінграда — Москва.

Один знаменитий генерал оголосив Жукова генієм за те, що той «зупинив фашистські полчища біля стін Москви». Сказано сильно. Проте німецькі документи свідчать, що до стін Москви німецька армія підійшла на останньому диханні. Вона була вже знесилена і знекровлена безперервними боями і битвами, тому зупинилася сама, незалежно від контрнаступу Червоної Армії, і за кілька днів до його початку. Наступ німецької армії на Москву захлинувся в річках, болотах і озерах крові солдатів Червоної Армії. Безперервні багатомісячні битви виснажили сили Вермахту.

Найповнішу картину розвитку німецької армії в передвоєнний період і час війни дав генерал-майор Б. Мюллер-Гіллебранда - Сухопутна армія Німеччини 1933-1945. Москва. ІІЛ 1958-1976. Досить прочитати одну сторінку його книжки, щоб оцінити стан німецьких військ після битви за Київ. Ось том 3 стор. 23. Восени 1941 року німецькі танкові дивізії мали 35% своєї початкової боєздатності. «Тому повинна була наступити оперативна пауза». «Наші війська напередодні повного виснаження матеріальних і людських сил». «Маневреність і наступальна міць наших військ вичерпана. Найбільше, на що ми можемо розраховувати, це - підійти північним флангом групи армій до Москви і зайняти 2-ю танковою армією закруту Оки на північний захід від Тули».

І ще момент: у середині листопада 1941 року «запаси пального в райху були вичерпані». (К. Райнгардт. Поворот під Москвою. Москва. Воениздат. 1980. Стор. 138). Так що не велика різниця: з'явився Жуков під Москвою чи не з'явився.

По-друге, не можна не погодитися зі сталінським охоронцем, який резонно розсудив: «Жукова часом заносила зарозумілість, і він утрачав над собою контроль. Що значить, він не здасть Москву? Ставка на Західний фронт перекинула з Уралу, Сибіру та Казахстану 39 дивізій і 42 бригади. Без них навіть золотий Жуков неминуче потьмянів би назавжди.» (А. Т. Рибін. Сталін і Жуков. Москва. Гудок. 1994. Стор. 23)

А по-третє, треба повторити все те ж питання: як і з чиєї вини гітлерівські полчища біля стін Москви з'явилися? Як це «маршал перемоги» маючи в 36 разів більше літаків, ніж було потрібно для оборони, допустив ворога на свою територію? І чому це геніальний полководець опинився біля самої Москви?

Для того, щоб зупинити три тисячі німецьких танків на самому кордоні та не дозволити їм ступити на нашу територію, Жукову 22 червня 1941 року було достатньо на всьому радянсько-німецькому фронті мати одну тисячу радянських танків. У крайньому випадку, - півтори тисячі. Як могло статися, що, маючи 25 479 танків, великий полководець добіг до стін Білокам'яній?

3.

Коли кажуть про славні справи Жукова під стінами Москви, я згадую академічний курс історії воєн і військового мистецтва. Все в нас на початку війни було не так, а потім потроху почали набиратися розуму. І ось на лекції в академії нам розповідають, що вперше військова розвідка була правильно організована в наступальних боях радянських військ на річці Ламі в січні 1942 року.

Там же, на річці Ламі, вперше було правильно організовано інженерне забезпечення наступальної операції.

І знову ж саме там, на річці Ламі, в січні 1942 року вперше було правильно організоване тилове забезпечення військ у ході наступальних боїв.

Вперше протиповітряна оборона військ була правильно організована в ході боїв на річці Ламі, ви, сподіваюся, вже здогадалися, коли саме.

Вперше правильне планування бойових дій військ було здійснене в січні 1942 року в боях на річці Ламі.

За що не візьмись, все починається з рубежу річки Лами. От якщо ви не знаєте, де вперше в ході війни правильно було організоване оперативне маскування військ, то я вам підкажу: на річці Ламі. А коли? У січні 1942 року. Якщо не вірите, відкрийте «Військово-історичний журнал» 1972 № 1 стор. 13.

Слухачі всіх військових академій Радянського Союзу все це повторювали з року в рік. Одні завершували курс навчання, йшли до війська, інші приходили на їхнє місце. І так рік за роком. Десятиліттями. І питання не виникали. А мені незрозуміло. Мені взагалі завжди і все незрозуміло. Що це за війська такі безіменні? Чому нам розповідають про якісь радянські війська на річці Ламі, не називаючи ні номерів дивізій, ні номери армії, не згадуючи жодних імен?

А ось ще: 10 січня 1942 року Ставка Верховного Головнокомандування розіслала командувачам фронтів і армій директиву про способи ведення так званого «артилерійського наступу». Дивно, але вранці того ж дня радянські війська на річці Ламі, явно ще не отримавши цієї директиви і не маючи часу з нею ознайомитися, вже успішно здійснили так званий артилерійський наступ. Причому досить успішно. Свідчить маршал артилерії Г. Е. Передельський: «Початок організації артилерійського наступу в тому вигляді, як передбачався директивою, був покладений у наступі 20-ї армії на річці Ламі в січні 1942 року». («ВИЖ» 1976 № 11 стр. 13)

Ось, нарешті, ці війська названі на ім’я. Не якісь там безіменні. Це 20-а армія Західного фронту. А хто командувач