Читати книгу - "Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова"

ГЛАВА 43

Поліна.

Вранці наступного дня Гена стримав слово і відвіз мене на роботу. 

Ці вранішні хвилини турботи, його усміхнене та привітне обличчя, додають наснаги та впевненості, що в мене все сьогодні вийде. 

І мій прогноз справдився бо презентацію було виконано до вечора. Хоч незадоволених було досить багато. Головне питання було - навіщо переробляти. 

Олена поводила себе досить метушливо, якось аж занадто, для тихої сірої офісної мишки. Напевно здогадується, що переробляти прийшлося не просто так, а виключно тому що “дехто” злив нашу презентацію. 

Повноцінного побачення сьогодні так і не вийшло, бо робота над проектом зайняла увесь час до пізньої ночі. Тож Гені залишилося лише відвезти мене стомлену додому, за що я йому страшенно вдячна. 

А от наступний день вже став більш цікавим. 

Презентація мала відбутися у великому бізнес-центрі на останньому поверсі, де зібралася значна частина наших клієнтів.

Сказати, що я переживаю перед доповіддю все одно, що нічого не сказати. 

Та ще й прийшлося їхати в одній автівці з Майклом, Діаною та Данієлем, і вже цей факт, аж ніяк не додає впевненості чи гарного настрою. 

- Клан Тамрицьких! Вітаю! - Сплеснув у долоні син батькового партнера, який як не дивно стоїть поряд з Клемковим. А потім простягнув руку, щоб привітатися з Майклом, Данієль в цей час десь відстав.

- Я б на твоєму місці не поспішав тиснути його мозолисту та напрацьовану руку! - тихо промовив Клемков і той швидко осмикнув руку. 

От же ж і Гена! Як стати знову серйозною і перестати посміхатися!? Особливо коли знаю про що саме йде мова… А пустощі Лів поступово стають легендою…

Вилиці Майкла напружились, стиснув щелепу, розглядаючи підлогу й, почимчикував  займати місце десь у кутку великого конференц-залу, щоб його ніхто не бачив.  

Звісно, коли вже все закінчилося, вдячності від своєї родини за контракт який сьогодні підписали, я так і не дочекалася. Та мені їх “дякую” зі скрипом зубної емалі, якось не дуже й потрібні. В першу чергу все що роблю виконую виключно для себе і для власної впевненості. Знання та навички у кармані носити не прийдеться.

В мене вже є трішки досвід. Звичайно мій бізнес-проект не був таких колосальних розмірів, як компанія батька, але теж приносить стабільний дохід. А з кожним роком попит на товар, який шиє моя власна фабрика, лише зростає. Свого часу вирішила, що підлітків, яких турбує власна зовнішність досить багато, тому якісний одяг, який згладжував би особливості фігури та був би модним та зручним, нікому не завадить. Ось так з власних комплексів народився мій бізнес. Дуже багато моделей намалювала сама, як і деякі свої сукні чи костюми. В моєму ж магазині фахівці не лише допоможуть вибрати одяг, а й навчать підбирати доглядову косметику. За допомогою психолога можна буде по іншому поглянути на себе, навчитися любити себе і власне тіло, жити в гармонії. Особисто для мене мій невеличкий бізнес це моя власна самостійність. як довести самій собі, що я чогось варта, фінансово- незалежна та самостійна.

Після міроприємства одразу поїхала до лікарні, бо зателефонували, що стан батька погіршився. Але побачитися з татом так і не вдалося, він спав. Тож почекавши півгодини поїхала додому так і не потрапивши в лікарняну палату. 

 

Клара.

Невже зорі все ж таки на моєму боці!? Нарешті! Стан Сергія погіршився. Тож терміново треба приступати до плана Б, хоч це і досить ризиковано. 

Знову начепила люб'язну та ніжну посмішку на обличчя й, зайшла у палату чоловіка.

- Любий! Я так за тобою скучила! Всю ніч проплакала, ледве дочекалася ранку! Все не хотілося вірити, що твій стан погіршився! Нічого! Тут за тобою першокласний догляд та лікарі! Впевнена, що це тимчасово і ти неодмінно одужаєш! - щебечу, та ще так щіро, що майже сама в це вірю. 

- А що за тека в твоїй руці? - коситься на мої руки, які тримають документи.

- Ой! Справді! Зовсім забула. - включила дурепу. - Це щодо судової справи з Клемковим. Ранком забрала з суду, то може ти підпишеш, що ознайомлений?

Хоч би не почав ретельно досліджувати. Так, дійсно! Зверху стосу паперу справді те що я щойно озвучила, але між листками прихований зовсім інший текст. Там йдеться, що він керувати компанією доручає Данієлю, а Поліна усувається від виконання. От би прокрутити все по тихому, щоб він не помітив! А далі Майкл подбає, щоб мій любий чоловіченько відправився у “кращий світ”. Занадто довго чекати доки заповіт вступить у дію. Занадто великий ризик, що щось піде по геть іншому сценарію. Саме цей факт штовхає на ризиковані дії. 

- Я погано себе почуваю! - о ні-ні, навіть не розраховуй, що я звідси піду без нічого.

- Будь ласка, любий! Ці папери важливі для оскарження! - муркочу. - В наших інтересах. - в моїх, якщо вже бути відвертою, але про це тс-с.

- Добре! - нарешті здається, начепивши на обличчя стражденну гримасу. Швидше б більше тебе не бачити і нічого не випрошувати.

Дістало!

Затамувала подих…

Бінго! Все підмахнув, чудово!

Цікаво! Чи відчуває, що тільки що підписав свій вирок!?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍