Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"

— Чому ж в академії, а не у палаці? — поцікавилася Сніжана і пильно подивилася на співрозмовника.

— Чому, кажеш? Та тому що саме в академії знаходиться джерело сили, яке підтримує рівновагу сніжної магії, — розповів він. — Сніжне джерело надійно заховане, але якщо його виявити та знищити, то сніжні не зможуть повною мірою володіти своїми силами та стануть легкою здобиччю. На це й сподівався Арзакас, володар Темряви. Страшна битва була за академію, скажу я тобі…

Дівчині стало ніяково від одного його тону, не кажучи вже про слова.

— І… — вона глитнула, — що сталося далі?

— Сніжний палац був ґрунтовно пошкоджений, тому всі дракони, що вижили, сховалися в академії та тримали оборону (тебе на той момент уже відправили на Землю, а твоїх батьків, як не прикро, більше не було серед живих), — співчутливо зітхнув Д'ардженто. — Молодших Невервалів, які були надто малі для битви, сховали в академії. Хоча, наскільки мені відомо, п'ятий відчайдушно рвався у бій за старшими братами.

— Так, він мені теж про це розповідав, — кивнула Сніжа. — І чим все закінчилося?

— Якщо не вдаватися до кривавих подробиць, то… — Себастьян трохи помовчав, здається, добираючи слова. — Загалом, криниця Темряви була названа так зовсім не дарма. Арзакас Нероу був надто сильним, щоб його вбити, тому темного володаря вирішили запечатати. Декілька сніжних драконів-вартових пожертвувало життями, щоб створити досить сильні для цієї мети чари. Фінальні заклинання і печатку ставив сам сніжний володар, який, зібравши залишки сил після боротьби з породженнями Темряви, теж віддав своє життя, аби сховати зло туди, де воно більше не зможе завдати шкоди… Тож, колодязь Темряви насправді гробниця, де був запечатаний цей триклятий темний.

— Якого я, здається, випустила на волю… — помертвілими губами прошепотіла Сніжа.

— Що-що ти зробила?! — заволав Тівер, схоплюючись на ноги. — Гей, лисе, що вона таке каже? Я зараз недочув?

— Ні, ти все правильно почув, — наставник явно не мав наміру її щадити. — Вона не тільки випустила темного, але й дозволила йому проклясти себе Темрявою. Тепер доживає останні дні, якщо тільки мітку не зніме.

Від незворушності тону, яким це було сказано, Сніжку пересмикнуло.

— Отакої… — пропихкало звірятко. — Та як так можна було взагалі?!

— Як-як... — скривився Себ. — Розанна, поплічниця Арзакаса, постаралася. Збила координати порталу, яким я відправив підопічну до академії, і Сніжка потрапила прямо до гробниці. А в лускатої якраз настало повноліття і сила сніжна перла на всі боки, тільки встигай підхоплювати… Ну темний і підхопив, поцупив достатньо, щоб зламати печатку і втекти.

— І ти мовчав?! — продовжував обурюватися горностай. — Та я б…

— Що? До володаря побіг? — не поділив ентузіазму магістр. — Щоб нас усіх тут (і її насамперед)…

— Не продовжуй! — пересмикнуло Тівера. — Юнар швидкий на розправу. А лускатій я взагалі не заздрю. Що ж ти так, господине… Якщо хтось про те, що сталося, дізнається, тим паче про мітку, тебе ж… Примусовий ритуал визначення істинності — це ще квіточки. Будеш безкрила, безправна… — він, здається, хотів додати щось іще, напевно, куди жахливіше, але глянув на обличчя Сніжани, де в цю мить був написаний крайній ступінь розпачу, і прикусив язик. — Гаразд, треба мізкувати, чого тепер робити.

— Як що? Печатку знімати, — авторитетно заявив Себастьян. — Я її вже просвітив щодо цього питання.

— А можна детальніше про Розанну? — почала розмову Сніжа. — Як давно ти їй служиш? Яким чином зумів увійти у довіру? І хто вона взагалі така?

— Досить довго служу, щоби втертися у довіру. От як мене офіційно вигнали з академії (що було зроблено за попередньою домовленістю з володарем, зрозуміло), так і вирушив поневірятися в темні землі, посипаючи голову попелом і сиплячи прокльонами на сніжних. Треба сказати, досить достовірно сипав, Роза перейнялася і вирішила мене використати (я багато знав про драконів і їхнє оточення), ну а я у відповідь використовував її і видавав тільки суворо обумовлену інформацію, — не відмовчувався лис. — Що стосується самої Розанни, вона одна з найвірніших прихильниць Арзакаса (і, до речі, його фаворитка). Тому готова на все, аби визволити коханого.

— Тепер ситуація стає зрозумілішою… але все ж таки… Що їм знадобилося в цих землях? Хіба тут є якісь особливі ресурси? Чи справа у контролі над територією та розширенням кордонів? — продовжила розпитування Сніжа.

— А дівчинка — розумничка, — хмикнув фамільяр.

— Бач, у чому справа… — Себ підійшов до дівчини і теж сів на краєчок ліжка, що створило напрочуд довірчу атмосферу. — Темний володар не дарма полював за нашим джерелом. У цьому джерелі міць сніжних, відповідно, якщо підпорядкувати його собі і наповнити Темрявою, то можна так само підпорядкувати і всіх, хто має сніжні сили… або їх проклясти, причому всіх відразу.

— Тоді я не розумію, чому решта сніжних народів так вчинила й обрала політику невтручання, підставивши під удар драконів. Та вони мали вистрибувати зі штанів, аби допомогти володарю! — обурилася Сніжка.

— Ти маєш рацію в тому моменті, що вони підставили під удар драконів, — зітхнув перевертень. — Їм надто набридло панування лускатих, тому дехто планував позбутися їх чужими руками, ну а потім усім гуртом здолати темного, бо поодинці з ним і породженнями Темряви битися ніхто б не ризикнув. Наївні, вони надто пізно зрозуміли свою помилку.