Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

— Струснулося, мабуть, — сказав маг задумливо.

Начальство махнуло на нього рукою і почало організовувати погоню. А бійці неохоче організовувалися і дивувалися, що колишня Валадова наречена рідному начальству цінніша за цілого вовчого виродка та імператорського капітана в одній особі. Ловити дівчину більшості відверто не хотілося. Одні їй співчували, інші побоювалися, що дар їй закрили не так сильно, щоб вона не могла, відбиваючись, розмазати когось тонким шаром по найближчому дереву.

— А ще гроза підозріла, — шепотіли найрозумніші.

— Мабуть, її капітан вкрав. Ожив, набрався сил і вкрав, дівка вона ладна: і на обличчя, і на фігуру, — припускали інші.

Валад навіть не вийшов з кімнати, заявивши, що нікого ловити не збирається.

Заплакана Аланда взагалі побажала, щоби всіх вовки з'їли.

Не надто тверезий маг за час зборів встиг стати дуже нетверезим.

Тож розходилася погоня за всіма можливими напрямками, групами по чотири особи, ні на що особливо не сподіваючись.