Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

– Патриціє? – гукнула її я, підходячи.– Вона стояла біля спуску зі сходів, у штучному освітленні скляні поручні блищали. Патриція стояла спиною до мене і, злегка повернувши голову в мій бік, сказала:

– Не зараз, вибач.

– Чому ви мене уникаєте?

–Чому? – вона розвернулася, – Тому, що виховала своїх синів надмірно влюбливими. Знаєш, скільки разів Кріс приводив у дім наречених?

– Знаю.– вліз Метт.– Він привів тільки Джесіку. І вона тобі сподобалася, як я пам'ятаю.

– Не смій говорити про неї, Метте!–вона перевела очі на мене.– Ну, і що? Тепер з'являєшся ти, і обидва моїх сини ніби схиблені тріщать про тебе, ще й із причепом, тобі не соромно? Зазіхнула на його гроші, чи не так? Знавали й таких! Кругленька сума і вони забували про своє велике кохання. Ось тільки, Кріс і так уже настраждався. Не будь монстром, залиш його в спокої!

– Не смій ображати її та її сина, зрозуміла? – став між нами Метт.– Я тобі не дозволю. Вона мій друг, найкращий друг, кого мені вдавалося знати, а завдяки тобі, друзів у мене було не дуже, я вже багатьох друзів втрачав від твого невігластва, але Джек я не втрачу! Кріс не розповідав тобі історію про Джесіку? – звернувся він до мене.

– Начебто хтось перерізав гальмівний шланг...

– Так. Джессіка була першою дівчиною, з якою Кріс зустрічався довго. Вони збиралися одружитися. І після її смерті він більше п'яти років нікого до себе не підпускав, потім з'явилася Джорджі, але з нею все ясно. Я не можу одного зрозуміти, мамо, гаразд я, ви з батьком уже давно поставили хрест на мені, але ви завжди обожнювали Кріса і для вас його щастя було найкращою нагородою. Ось він, по–справжньому щасливий, то в чому справа? Чому ти не здатна заховати свої мерзенності...

– Хрест на тобі? Що ти несеш, так, ми...

– От, тільки не треба!– махнув рукою Метт і мене осінило.

– Метте, стій, почекай.– я спіймала його за руку, холод золотого браслета на його зап'ястку впився мені в долоню.

– Що? – не розумів він.

– Патриціє, дайте відповідь, він народився хворий? – запитала я, стиснувши плече Метта.

Спершу вона мовчки дивилась на мене злісним поглядом, зустрівшись очима з Меттом вона пом'якшала і опустила плечі.

– Він зовсім не плакав, ні коли народився, ні в дитинстві. Лікарі сказали, нічого такого, але мені налякали санітарки... Я була юна, він мій первісток, матері я не знала, мені ні з ким було обговорити це і я...

– І ви все життя турбувалися, що це щось означає?

– Я звикла так думати. – сказала вона, зморгнувши сльози, а потім потягнулася до руки Метта. – Але я знала, що ти сильний. І ти завжди це доводив.

– Але він не бачив вашої любові. Знаєте, що він сказав мені, коли ми тільки познайомилися? Він сказав, що гірший за свого молодшого брата, що це видно неозброєним поглядом. Що вас потішить що завгодно, що пов'язано з Крісом, але абсолютно не здивуєтеся успіхам Метта.

– Метт ніколи не був сконцентрованим хлопчиком. – відповіла Патриція, наче це її виправдовує. – Він завжди швидко втрачав інтерес і увагу. Звісно, в плані навчання Кріс був набагато уважнішим і стараннішим, а всі наші переживання щодо нього пов'язані з Джессікою. Вона була хорошою дівчинкою, з пристойної сім'ї, ми дружили з її батьками. Її смерть стала великим ударом для Кріса, і ми хвилювалися про нього, тому нас і було легко порадувати будь–яким його успіхом, це означало, що він живе далі. А ти просто чергова дурна дівиця з амбіціями, яка намагається висушити доходи нашого сина.

– Як прикро, ви точнісінько як моя мати. – зітхнула я, розчаровуючись у ній ще більше. – Вона теж народила двох дітей, доньок. І зробила це з єдиною думкою, що тепер весь світ їй зобов'язаний цим, а сама вона боялася зайвий раз похвалити. Тішить одне, що такі матері, як ви, не перешкода, і діти надалі виросли хорошими людьми. Ваші сини приголомшливі люди....

– Я знаю.– відповіла вона, скрививши ніс і задерши голову догори.

– Ні, не знаєте.– похитала головою я і взяла Метта за руку, він одразу ж переплів свої пальці з моїми.– Я вас познайомлю. Це – Метт, він чудовий тонкий і чуттєвий музикант. Приголомшливий друг і найкращий у всьому світі брат, чудовий турботливий дядько і я більш ніж упевнена, прекрасний і чуйний син. Кріс чудовий батько, він ідеальний у стосунках і чудовий господар будинку, теж, між іншим, прекрасний музикант, обожнює подорожувати Європою. Можете ненавидіти мене, скільки вам влізе, мене не хвилює, що ви про мене думаєте, але не поважати ту, що ваш син назвав дружиною, а онука мамою, ви не посмієте. Як і я не поважати скупу і черству матір двох дорогих мені людей. На добраніч. Спіть міцно.

Я повела Метта геть, не відпускаючи його руки.

– Дружиною? – запитав Метт. – Я чогось не знаю?

– Так.– впевнено зітхнула я.– Я виходжу заміж за Кріса.

Сумнівів бути не може. Зробила я це на зло їй? Можливо. Чи зрадила я свої принципи? Ні, анітрохи. Я думаю, ця новина ощасливить Кріса. А що мені може бути важливіше? Вибачте мені, падре, бо я згрішила. Я не залишу Кріса і Метта на поталу цій скупій на емоції мегері, тим паче, що їй до сраки пощастило зі свахою, моя мати складе Патриції гідну конкуренцію у знеціненні своїх дітей. З моїх зловісних думок мене вивів Метт.