Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Твоя

Інґеборґ

Віа Джіулія 102

Рим 23 — 12 — 60

179 {792} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 9.1.1961

Париж, 9-го січня 1961 р.

Моя люба Інґеборґ,

саме надійшли обидва Твої листи — я хочу відразу відповісти на них, дуже коротко й квапливо, оскільки мені вже час іти на Рю д’Ульм{793}.

Першу статтю Абеля в журналі «Вельт» Ти знаєш; вона базується на ницих наклепах — в ній запитується, чи я, смертний, взагалі існую — і на сфальсифікованих «цитатах» і датах. Після «Спростовання» і статті Петера Сонді{794} все безперешкодно, себто іще підступніше, триває далі, див. «Ді Цайт»{795} і гранки цієї газети.

Якщо Абель Тобі напише, Інґеборґ, то це провокація. Будь ласка, не йди на неї! У жодному разі, Інґеборґ!

Маурер{796}, я довідався про це позавчора, спростував у журналі «Вельт» від 31.12. слова про «майстра плагіату», які К.Ґ. вклала йому в уста.

Інґеборґ, не забувай: так звана спадщина є чистою вигадкою — це легко довести. Після смерті Ґ. існувало лише кілька віршів, написаних німецькою мовою. Наведені К.Ґ. у зв’язку з цим дати 1951, 1956 і 1960 рр., а також порівняння обох «варіантів» її написаних в 1951 та 1960 рр. передмов до «Трави марення» («Traumkraut») виразно свідчать про те, що тут підправляли, а також про те, як і чому.

Три цикли, які я переклав, К.Ґ. опублікувала, після того, як вона їх «переробила» — це також легко довести — під своїм ім’ям. (Видавництву Лухтерганд це достеменно відомо.{797})

Ще раз, Інґеборґ: Абель діє mala fide[23]. Не дай себе спровокувати!

Я додаю до цих рядків, для Тебе й для Макса Фріша, фотокопію з журналу «Баубуденпоет»{798}: щоб Ви побачили, що і в який саме спосіб тут досягається…

Всього доброго!

Твій Пауль

Про те, що це не «Культур»{799}, а «Панорама»{800}, я Вам уже писав…

Додаток: Фотокопія статті Клер Ґоль, «Невідоме про Пауля Целана».

180 {801} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Уетікон ам Зее, 20.1.1961

Уетікон ам Зее

20 — 1 — 1961{802}

Дорогий Паулю,

прийми подяку мою за листа! Щодо «Панорами»: єдино правильним є, безперечно, те, щоб видавництво Фішер надіслало до цієї редакції «Ноє Рундшау»{803} з супровідним листом, щоб інформувати її та надати їй права.

Отож Абелеві я не писатиму. Хоча я вже зробила деякий начерк листа{804}, та тут справді якимось фатальним чином вплутуєшся в цю справу, і немає жодної певності, що з другого боку є добра воля — та, власне, все цьому й суперечить. Однак так хотілося б припустити існування доброї волі й цим спокуситися…

Деякий час, до початку лютого, я буду ще тут, у Швейцарії; далі, до 20-го березня адреси не матиму, бо буду в дорозі (виступи з читаннями{805}). А на початку березня знову перебуватиму в Римі. А потім, надіюсь, і Ти незабаром приїдеш.

Твоя Інґеборґ

181 {806} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 27.1.1961

27 — 1 — 61{807}

Любий Паулю,

пересилаю Тобі статтю, яка з’явилася у студентському часописі НОТІЦЕН{808}!

Усього якнайкращого.

Інґеборґ

Додаток. Оригінал статті Юрґена Вальмана «Цькування Пауля Целана».

182 {809} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Уетікон ам Зее, 28.1.1961

Дорогий Паулю,

я дізналася, що з’явилися ще інші статті на Твій захист, одна з них — Сонді{810} в «Ноє дойче Гефте» та інша в «Дас Шьонсте»{811}, стосовно «Ноє Рундшау»{812}. На жаль, я їх не отримала й тому не можу надіслати Тобі. І те,