Читати книгу - "Точка Обману"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Від кого: Відділ інформації Білого дому
Тема: Термінове звернення президента Сполучених Штатів
Сьогодні, о двадцятій годині східного поясного часу президент Сполучених Штатів дасть термінову прес-конференцію в прес-центрі Білого дому. Наразі тема його заяви є засекреченою. Прямий аудіо- та відеорепортаж здійснюватиметься звичними каналами.
Поклавши аркуш назад на стіл, Марджорі Тенч кинула на персонал відділу задоволений погляд і схвально кивнула. Працівники були сповнені ентузіазму.
Запаливши цигарку, вона навмисне повільно випустила дим, посилюючи відчуття важливості моменту. Нарешті розпливлася посмішкою і сказала:
— Пані та панове, вмикайте свої пристрої!
53
Розум Рейчел Секстон повністю втратив здатність до логічного мислення. Не залишилося в її голові думок ані про метеорит, ані про загадкову роздруківку, що лежала в її кишені, ані про Міна, ані про жахливий напад, вчинений на них на льодовику. За лишилася одна-єдина поточна справа.
Порятунок.
Унизу мелькала крига, схожа на нескінченне гладеньке шосе. Рейчел не розуміла, що відбувається з її тілом: чи то воно заніміло від страху, чи то його захищає щільний костюм. Болю вона не відчувала. Не відчувала нічого.
Одначе...
Пристебнута біля пояса до Толланда, Рейчел на мить опинилася з ним лицем до лиця, з’єднавшись у ніякових обіймах. Десь попереду, наповнений вітром, мчав балон кулі, більше нагадуючи гальмівний парашут перегонового автомобіля. Коркі летів услід, шалено обертаючись, немов валун, що котиться з гори. Слабке світло, що позначало те місце, де їм довелося пережити страшний напад, майже зникло з очей.
Вони мчали дедалі швидше, а тертя нейлонових костюмів об лід ставало дедалі сильнішим, видаючи сичання, що переходило у свист. Важко було точно визначити, з якою швидкістю вони рухаються. Гладка поверхня під ними з кожною секундою проносилася все швидше і швидше. Незнищенна повітряна куля не збиралася ані рватися, ані уповільнювати політ, ані відпускати від себе «пасажирів».
«Треба відчіплятися», — подумала Рейчел. Адже вони мчали в напрямку від однієї смертельної небезпеки до іншої. Напевне, до океану вже миля — не більше! Сама лише думка про крижану воду сколихнула страшні спогади.
Пориви вітру ставали дедалі різкішими, а з ними збільшувалася і швидкість. Десь позаду верещав од страху Коркі. Рейчел розуміла, що вже за декілька хвилин усі троє стрімко перелетять через крижане урвище й опиняться у владі вбивчої океанської стихії.
Толланд, очевидно, думав про те саме — він намагався відстебнути кріплення.
— Не можу розчепити! — прокричав він. — Натяг дуже великий!
Рейчел сподівалася, що хвилинне послаблення вітру допоможе Майклу, але безжальний вітер дув з неослабною завзятістю.
Намагаючись допомогти, вона зігнулася і з силою увіткнула в лід підошви зі шпичаками. Через це в повітря здійнявся цілий вихор крижаних та снігових бризок, дуже схожий на півнячий хвіст. Швидкість руху трохи ослабла.
— Давай! — прокричала Рейчел, трохи піднявши ногу.
В результаті канат метеозонда на мить ослабнув. Толланд потягнув кріплення, намагаючись відстебнутися. Нічого не вийшло — навіть близько.
— Ще раз! — прокричав він.
Цього разу обидва зігнулися одночасно й уперлися в лід шипами, здійнявши в повітря ще більший фонтан льоду і снігу. В результаті їх рух сповільнився вже помітніше.
— Ще раз!
І за командою Толланда обидва висмикнули шпичаки з льоду. Куля рвонула вперед. Натяг ослаб, і Майкл засунув палець під карабін, смикаючи гачок і намагаючись розстебнути замок кріплення. Цього разу він виявився ближчим до мети, але натяг і досі залишався дуже сильним. Нора не випадково хвалилася, що кріплення на її поясах найвищої якості — надміцні, зі спеціальним додатковим отвором у металі й особливими замками безпеки для того, щоб вони могли витримати будь-який натяг.
«Загинемо через супернадійність замків безпеки», — подумала Рейчел, і від цієї іронії їй було зовсім не смішно.
— Спробуймо ще раз! — скрикнув Толланд.
Зібравши всю свою енергію і силу, Рейчел відчайдушно зігнулася і встромила в лід обидва шиповані черевики. Вигнувши спину, вона спробувала натиснути на шипи всією своєю вагою. Толланд зробив те саме. Тепер вони попливли на животах, утворюючи тілами гострий кут. При цьому кріплення на їхніх поясах, іще сильніше натягнуло сполучну линву. Толланд сильніше уперся ногами в лід, а Рейчел вигнулася дугою. Тертя об лід ледь не ламало їй ноги. Їй здалося, що щиколотки не витримають.
— Нумо... нумо... — Толланд напружився щосили, намагаючись звільнити замок, поки їхня швидкість уповільнювалася. — Вже майже...
Раптово на черевиках Рейчел клацнули шипи. Металеві клеми відірвалися, і шиповані підошви полетіли назад, у ніч, проскочивши просто над Марлінсоном. Повітряна куля одразу ж рвонула вперед, а Рейчел і Толланда занесло вбік — і Майкл випустив із рук замок.
— Чорт!
Метеозонд, немов розсердившись, що на якийсь час його уповільнили, знову помчав уперед під могутніми поривами вітру. Тепер він нісся льодовиком ще швидше, ніби відчувши близькість океану. Рейчел розуміла, що вони стрімко наближаються до обриву і до падіння у Північний Льодовитий океан з висоти ста футів. Проте їх чекала ще одна страшна небезпека: дорогу перегороджували три величезні снігові «дамби». Навіть маючи захист у вигляді м’яких термокомбінезонів, Рейчел вжахнулася від перспективи перельоту через ці снігові пагорби.
Відчайдушно намагаючись упоратися зі сполучною линвою, Рейчел намагалася знайти спосіб відстебнути повітряну кулю. Раптово вона почула ритмічне постукування по льоду — швидке стакато, звук зіткнення металу з голим льодом.
Льодоруб!
Від страху вона зовсім забула, що до її пояса міцно прикріплений льодоруб. Легкий алюмінієвий інструмент підстрибував на ремені. Рейчел поглянула на мотузку, що тягнулася від повітряної кулі. Товстий плетений нейлоновий шнур. Простягнувши руку, вона намацала льодоруб. Ухопивши за руків’я, сильно смикнула його до себе, натягуючи еластичний шнур. Лежачи на боці, Рейчел підняла руки вгору, за голову, приставивши зазублене лезо сокирки до товстого, туго натягнутого шнура. І почала незграбно його пиляти.
— Так! — зрадів Толланд, намацуючи рукою свій льодоруб.
Ковзаючи вниз льодовиком, витягнувшись із піднятими над головою руками, Рейчел щосили пиляла туго натягнутий шнур. Синтетичний, дуже міцний, він усе-таки поволі піддавався її зусиллям. Толланд теж зігнувся, наскільки
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Точка Обману», після закриття браузера.