Читати книгу - "Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини"

class="empty-line"/>

Ю. Тютюнник. Портрет роботи Петра Холодного

Ю. Тютюнник у молоді роки

Ю. Тютюнник. Останнє фото. З архівів СБУ.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

В гарматнім диму розкотилися луни,

І вихор степами гуди.

Підмийся як сокіл, кружляє

Тютюнник — Тютюнник на Київ іде.

Напоїмо коні із синього Дону,

Самі нап'ємося з Дніпра.

У Києві ворог від жаху холоне,

Героїв чекає сестра.

Тримайтесь, герої! За нас святий Юрій

У тяжкім нерівнім бою!

Послав нас до бою, гей, Симон Петлюра

Боротись за матір свою.

В нерівнім бою одгриміли гармати,

Підкови в степам прогули.

Героїв походу оплакала мати,

Що, як грізний вихор, пройшли.

Гей, прийде пора і година розплати

На ворога нагло впаде, —

З мільйонами встане і в Київ карати

Тютюнник з Сибіру прийде.

«Пісня про Тютюнника» була написана Іваном Багряним 1946 року на прохання керівника капели бандуристів Григорія Кутастого. Річ у тім, що Іван Багряний у своїх виступах, у публіцистичних творах завжди демонстрував свою особливу прихильність до Юрка Тютюнника.

У листі Г. Китастого до І. Багряного керівник капели повідомляє, що «Пісня про Юрка Тютюнника» вперше прозвучала 24 липня 1948 р. в таборі для переміщених осіб у Майнц-Кастелі: «Не дивлячись на те, що співали вперше, довелося співати двічі. Для військовиків (учасників Зимового походу) це була така несподіванка, так широ дякували, що ми з тобою перші воскресили такого генія, як Юрко Тютюнник».

Примітки

1

Постановою комітету клубу назви «офіцер» і «солдат» були замінені на «старшина», «козак».

2

Голова Укр… Військ. Клубу ім… гетьмана Павла Полуботка в Києві, перший ідеолог і організатор українського війська.

3

К. Маркс. 18 брюмера Луї Бонапарта.

4

Ще на наступному військовому з'їзді соціал-демократи хотіли мати головою з'їзду члена своєї партії Симона Петлюру. Цю кандидатуру висунув В.Винниченко. З'їзд відкинув пропозицію Винниченка, мотивуючи своє рішення тим, що Петлюра не є військовий. Боячись, щоби в голови з'їзду не вибрали Міхновського або когось іншого з групи «самостійників», соціал-демократи переперли другу свою пропозицію — зовсім не вибирати голови, й вибрати президію, до складу якої, опріч Міхновського, увійшли прихильники «єдінаго фронта» з Росією.

5

Кудря — голова комісії для демобілізації; Стойкін — головний інтендант

6

Мельникова Гребля коло с. Сегадинець, де топили селян у часи Коліївщини

7

М.Шинкар у цей час конспіративно перебував в Одесі, а Павловський аж на Кубані

8

Назарук Осип. Рік на Великій Україні

9

Отаман Григор 'єв хотів організувати Червону Українську Армію. Незважаючи на блискучі перемоги, які він здобув над військами Антанти в районі Херсона, Миколаєва та Одеси, росіяни не дозволили того, і Григор 'єв змушений був повстати в травні 1919 року. Автор був шефом штабу Григор 'єва.

Волох був уже оголошений Головнокомандуючим Червоними Українськими військами,

10

Наказ ч.1, від 8 грудня 1919 року, с. Сміла

11

У значенні жвавий, моторний.

12

Це листування передано Омеляновичу-Павленкові, тому автор не має змоги привести його повністю.

13

Капустянський М. Похід Українських армій на Київ — Одесу в 1919р. Ч.І і ІІ. С. 20.

14

Марголии А. Украйна и политика Антанти. С. 114.

15

Фактицчно Центральний Комітет боротьбистів містився в одному будинку з російським комітетом, відразу ж за стіною.

16

Оникінці — денікінці.

17

Бомбисти — боротьбисти

18

У той час п. Литвиненко безпосередньо підлягав мені.

19

Більш докладін характеристики отаманів Волоха, Божка і Данченка є в «Літературному військовому альманахові» — видання культурно-просвітнього відділу Четвертої дивізії. Олександрів (Польща). Липень 1921 року.

20

Делегацій було аж три: першу 3 листопада, другу 1 грудня і третю від обох армій 27 грудня.

21

Деякі місця відозви пропущено.

22

Командування Наддніпрянською Армією довідалося про договір від 24 грудня 1919 року тільки 14 січня 1920року.

23

«Сєчєвікамі» часом називали росіяни всіх військових галичан.

24

Колишній командир «Запророзької Січі» отаман божко весь час вірив, що «ради» врятують Україну, і в такому напрямі впливав на свої підлеглих.

25

У відносній апатії, що часом охоплювала широкі маси, значно завинила наша інтелігенція, котра все мріяла то про «єдіний революціонний фронт» з росіянами, то про «єдіний фронт правового порядка» з російськими чорносотенцями. Не говорилося ясно, ию ми боремося проти Росії.

26

Унас були відомості, що така Начальна Команда існувала.

27

Третя дивізія, зазнавши значних втрат у боях з відступаючими білими росіянами, була переформована у полк (прим. упорядника).

28

Холодний Яр — місцевість на березі р. Тясмина недалеко від м. Жаботина. Місцевість порізана глибокими та крутими балками і поросла лісом. Тут був повстанчий центр Чигиринщини та Черкащини.

29

В Україні знищувались члени всіх українських партій, чиї центральні комітети перебували за кордоном. Зі своїми центрами члени партій не мали звичайного зв'язку і проводили політику на власну відповідальність, тому я говорю, що партії (центри) не були в Україні.

30

«Вісті Черкаського повітового військово-революційного комітету» ч. 10. 24 падолиста 1920 року.

31

Главное Управлєніє Воєнно-учєбнимі завєдєніямі Украіни.