Читати книгу - "Беру свої слова назад"

і сюди терміново перенесли окружний військовий госпіталь. Навіщо?

Коли я дізнався про цей госпіталь і його, м'яко кажучи, незвичайне розташування, то вирішив: мабуть, товариш Сталін після «визвольних походів» 1939-1940 років лібералізацію замислив - нехай, мовляв, народ на закордонні простори милується, нехай кордон буде прозорим! Але не все так просто. Якщо справа пішла до пом'якшення звичаїв людожерського режиму, навіщо в тій же фортеці на сусідньому острові батальйон тюремних вертухаїв тримати?

І з військової точки зору не все тут гаразд. Ви де-небудь коли-небудь таке зустрічали, щоб держава розгорнула найбільший військовий госпіталь прямо на кордоні з сусідньою країною? Та не просто на кордоні, а на центральній магістралі, яка пов'язує дві столиці! Прямо поруч з прикордонними постами. Чи мислима справа: в мирний час армія Пакистану поставила б великий стаціонарний військовий госпіталь за сотню метрів від кордону з Індією? І саме там, де кордон перетинає дорога між двома столицями. Або, припустимо, з'явився сирійський військовий госпіталь на кордоні дружнього Ізраїлю. Так навіщо ж? Невже їм у Сирії землі мало?

Ось я і думаю: невже товаришеві Сталіну землі в Росії не вистачало, щоб військові госпіталі до прикордонних стовпів виносити?

Тепер уявімо ту ж ситуацію, але зменшимо масштаб. Уявіть себе начальником штабу корпусу або загальновійськової армії. Можливість війни не виключена. Ваші дивізії готуються до оборони. Кожна дивізія займає смугу 30 кілометрів по фронту і 20 кілометрів у глибину. І ось командир однієї з цих дивізій вирішив дивізійний госпіталь розташувати прямо на передньому краї, та не по центру бойового порядку, а на лівому фланзі, аж на край.

Виходить, що в оборонному бою належить під вогнем противника возити поранених вздовж фронту з правого флангу на лівий. За 30 кілометрів. Але якщо і довеземо бідолаху, то доведеться його лікувати прямо на передньому краї. Знову ж під вогнем противника. Вислухайте ситуацію і, як начальник вищого штабу, оцініть дії ваших підлеглих...

Тепер повернімося до дійсного масштабу.

Кожна дивізія має медико-санітарний батальйон, кожна армія під час війни має госпітальну базу в складі кількох евакуаційних та хірургічних госпіталів. Крім того, військовий округ, який у разі війни перетворюється на фронт, має свою власну госпітальну базу - до десятка й більше госпіталів. Так ось: найголовніший з усіх цих госпіталів розташували у Брестській фортеці, на самому лівому фланзі Західного фронту, за сотню метрів від державного кордону. Західний фронт - це 470 кілометрів з півночі на південь, від кордону Литви до кордону України. На самому лівому фланзі - центральний госпіталь Західного фронту. Якщо готувалася оборона, то вибір місця для цього госпіталю - злочин. Як сюди возити поранених з сусідніх армій? За 200, 300, 400 кілометрів уздовж фронту? Через розриви снарядів? Під градом осколків? Але хворі й поранені будуть не тільки на передньому краї, а й в тилу. Наприклад, постраждалі від бомбувань. І що накажете робити: возити поранених з глибокого тилу на передній край? Та й що толку людей з особливо небезпечними пораненнями везти в Брестську фортецю, якщо вона з перших хвилин оборонної війни в будь-якому випадку виявиться під вогнем противника?

– 3 -

Командувач Західним фронтом генерал армії Д.Г. Павлов, як нас учили, особливими розумовими здібностями не відрізнявся. Не будемо сперечатися. Але над Павловом була управа. Над ним стояв вищий штаб. І це був не який-небудь, а Генеральний штаб Робітничо-Селянської Червоної Армії. На чолі цього штабу - найбільший полководець усіх часів і народів генерал армії Жуков. Дозвольте поцікавитися: куди дивився Генеральний штаб? Про що думав його геніальний начальник?

Напередодні війни і на першому її етапі керівництво тилом здійснювали загальновійськові штаби. «На начальників штабів покладалася персональна відповідальність за організацію і роботу тилу зі всебічного забезпечення військ при веденні бойових дій. У складі Генерального штабу Червоної Армії було Управління влаштування тилу і постачання... Під влаштуванням тилу розумілося призначення тилових районів, розміщення тилових частин і установ, підготовка і використання шляхів сполучення» (Тил Радянських збройних сил у Великій Вітчизняній війні / За заг. Ред. Генерала армії С.К. Куркоткин. М., 1977. С. 46).

Тил Червоної Армії включав служби постачання і забезпечення: автобронетанкову, артилерійську, інженерну, протихімічного захисту, зв'язку, інтендантську (продовольчо-фуражну, речову і обозно-господарську), паливно-мастильних матеріалів, санітарну, ветеринарну та фінансову.

За організацію та роботу цих служб тилу несли відповідальність начальники штабів батальйонів, полків, бригад, дивізій, корпусів, армій, військових округів і фронтів. На самому верху піраміду відповідальності вінчав начальник Генерального штабу. Інструкції та настанови того часу підкреслювали, що ця відповідальність - персональна. За тил Західного особливого військового округу (під час війни - Західного фронту) ніс персональну відповідальність начальник штабу округу (фронту) генерал-майор В.Є. Климовський. Це він призначав райони для тилових частин, підпорядкованих округу, в тому числі і за розташування окружного військового госпіталю у Брестській фортеці. А за весь тил Червоної Армії, в тому числі й за тил Західного особливого військового округу, персонально відповідав начальник Генерального штабу генерал армії Жуков. Робота вищого начальника полягає в тому, щоб роботу підлеглих контролювати і направляти. І якщо підлеглі творять дурості, то старший зобов'язаний на промахи вказати і вимагати усунення.

Висловлюю думку, і можете не погоджуватися. Можете спростовувати. Здається мені, що перед війною центральний госпіталь майбутнього Західного фронту на березі прикордонної річки розгорнули тільки тому, що було вирішено кордон дещо відсунути. Причому в осяжному майбутньому. Якщо готувався напад на Німеччину, то кращого місця для головного госпіталю Західного фронту не знайти. Москва-Смоленськ-Мінськ-Барановичі-Брест-Варшава-Берлін - це головний стратегічний напрямок війни. Це центральна вісь. Це головна магістраль. За нею буде йти основний потік вантажів у діючу армію. По ній же у зворотному напрямку - потік полонених і поранених. Саме на цій магістралі, саме в Бресті на самому кордоні, на крайньому краєчку радянської землі і слід було ставити найкращий госпіталь Західного фронту. За державним кордоном слідом за стрімкими військами підуть рухливі госпіталі. А тут - стаціонарний. Розгорнутий вже в мирний час. Якщо потрібна термінова і дуже складна операція, так щоб не везти до Мінська, Смоленська і Москви...