Читати книгу - "Кривавими слідами"

– Тим паче, ми насправді все знаємо і без вас, – додав Кир’ях, указавши на стос документів, які принесли із собою.

Поліцейські взяли чимало даних: від інформації про знахідки на місці злочину до доказів, виявлених минулої ночі за допомогою прикордонників. І, звісно, серед них ті, які надав Андрій Тіток. Не без допомоги Власти. Скляр і досі не хотів зізнаватися навіть самому собі, та він таки справді почав поважати патрульну.

Підозрюваний мовчав. Чоловік уп’явся очима в стіл, не маючи жодного бажання співпрацювати зі слідством. Маленька, майже без меблів кімнатка (за винятком стільців для учасників допиту та невеликого стола між цими стільцями), як завжди, тьмяно освітлена, мала психологічно тиснути на затриманих. Цей допит винятком не став: підозрюваний хоч і мовчав, проте всім було очевидно, що він нервує. «Точніше, сердиться і дратується», – відзначив Єгор.

Стояла мертва тиша. Тільки з коридора долинали сторонні звуки – чиїсь голоси та кроки. Скляр із Кир’яхом терпляче чекали. Адвокат, жінка за п’ятдесят, спершу теж мовчки спостерігала. Та щойно вона вирішила дати пораду підзахисному, як він відразу заговорив, жестом показавши, що в нього все під контролем.

– Спершу поясніть мені, на якій підставі ви стверджуєте, що вбив я, – чоловік спрямував погляд на Скляра. – Я вже не перший, кого ви підозрюєте і до кого додому приходите з обшуком. На час убивства в мене є беззаперечне алібі. Ви це прекрасно знаєте.

«Опа! – Скляр аж повеселішав. – Це ж треба, який відкритий погляд! І не боїться!»

Двері прочинилися і до кімнати для допитів поважно зайшов Гочмановський. Проказав щось на вухо Кир’яху і швидко вийшов. Опер мовчки хитнув головою і знову зосередився на розмові з підозрюваним.

– У вас немає алібі, – коротко повідомив Кир’ях, що сидів поряд зі слідчим. Кир’ях підпер підборіддя лівою рукою і вороже розглядав підозрюваного. Відтак мовчки почав чекати, поки той, нарешті, визнає свою провину. Єгор теж чекав. Така поведінка поліції ще більше дратувала затриманого. Вона видавалася йому зухвалою.

– Поясніть, будь ласка, що ви маєте на увазі, – висунула прохання адвокат, яку найняв підозрюваний.

Жінка поправила окуляри. Зосереджені очі захисника вп’ялися в обох поліцейських. Усім своїм виглядом вона давала знати, що її підзахисний нічого не розповідатиме, поки їм чітко не пояснять, на якій підставі його заарештували. Кир’ях знав її. Точніше, неодноразово чув про неї. Колись вона працювала оперуповноваженим, пізніше вирішила покинути службу в поліції і стала спершу нотаріусом. Склавши кілька років тому іспит на адвоката, розпочала нову діяльність. Репутацію має чудову, береться за важкі справи. Переважно політичні чи вбивства. Опер зовсім не здивувався, дізнавшись, що саме вона чекатиме на них у кімнаті для допитів.

Кир’ях із Єгором перезирнулися.

З усіх присутніх тільки слідчий повністю зрозумів погляд колеги: самими очима й ледь помітною усмішкою той передав важливу інформацію, яку кілька хвилин тому отримав від Гочмановського: так.

Середа, 30 січня 2019 року. 19:37

– Ну гаразд, – погодився Скляр. Слідак розгорнув перед собою папку з документами. – Давайте спершу я розповім, як усе було. А ви підтвердите чи спростуєте, – кинув похмурий погляд з-під лоба на адвоката та її підзахисного.

На якусь мить у кімнаті знову стало тихо: слідчий почекав, чи немає ні в кого заперечень, відтак продовжив:

– Отож, ми маємо беззаперечні докази того, що пана Мáрко Вітторіно було вбито групою осіб. А саме: вами, вашою сестрою та таким собі Костянтином Базилюком, чиє місцезнаходження, до слова сказати, нам уже відомо. Замовником убивства є ви, пане.

Розповідаючи, Скляр не зводив очей з обличчя затриманого. Якби Єгор працював у поліції лише віднедавна, погляд арештанта міг би вибити з колії: сповнений ненависті, злості, готовності вбити тебе тут і зараз. Такі очі запам’ятовуються. Насправді затримані (особливо коли вони винні) усі так дивляться. Проте деякі роблять це з такою ненавистю, що у звичайної людини дрижаки б побігли поза шкірою. І в такі моменти ти чітко усвідомлюєш, що ця людина має бути ув’язнена, бо вона небезпечна для суспільства. Так само, наприклад, як і ті хлопці, яких вони з Ромкою впіймали за кілька місяців до переведення Єгора в Рівне. Так само, як і педофіл, якого Скляр упіймав і відправив у тюрму ще на початку своєї кар’єри. Так само, як іще кілька кримінальників, яких колись ловив слідак. Скільки б не було тобою затриманих людей за твою кар’єру, а саме такі люди запам’ятовуються на все життя.

Заарештований мовчки чекав, поки Скляр витримав чергову паузу. Він прекрасно усвідомлював, що його б не тримали тут, якби не мали достатніх підстав. І вже зараз починав розмірковувати, як уникнути покарання.

– Вісімнадцятого січня ви приїхали до Міжнародного аеропорту Бориспіль, – тим часом продовжив Єгор. – Це зафіксували камери відеоспостереження аеропорту. Та що там камери. Самі прикордонники це зафіксували, ви ж бо показували там свої документи. У співпраці з прикордонниками та службою охорони аеропорту нам удалося встановити, що, ви, пане Руслане, імітували свою відсутність на території України в день убивства. За два дні до вбивства ви о тринадцятій годині двадцять дев’ять хвилин пасажирським літаком «Київ – Мінськ» з аеропорту «Бориспіль», пред’явивши в пункті перетину кордону власний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, вилетіли до міста Мінська.

– Наступного дня, – продовжив Кир’ях, – на таксі та приватними автомобілями повернулися до Києва, перетнувши кордон України з Білоруссю, поза митним і прикордонним контролем. Уже після вбивства з аеропорту «Бориспіль», видаючи себе за іншого громадянина та пред’явивши підроблений паспорт, – Кир’ях піддивився у свій записник, – знову ж таки літаком «Київ – Мінськ» вилетіли до столиці Білорусі та того ж дня літаком «Мінськ – Київ» повернулися до Києва, пред’явивши в пункті пропуску «Бориспіль» власний закордонний паспорт.

Кир’ях зупинив розповідь, чекаючи на реакцію кузена Ілони Вітторіно. Та чоловік мовчав, лише так само дивився на Кир’яха. Оперу достатньо було лише миті, аби зрозуміти, що Шевчуку немає чим заперечити.

– Гарно ви «замітали» сліди, спершу заїхавши до «Жулян», потім до «Борисполя». Це ідея Базилюка? – Скляр зиркнув на затриманого: – Камери відеоспостережння зафіксували вас, коли ви з підробленими документами перетинали кордон, – про всяк випадок вирішив попередити Єгор, аби Шевчук не мав бажання заперечувати. Він із задоволенням спостерігав, як Шевчук приречено посміхнувся. Хоч гнів убивці нікуди не зник. Та куди він зникне, якщо ця річ у нього в крові? – Ви і справді чудово спланували своє алібі, пане Руслане. – Спілкуючись із затриманими, Єгор завжди використовував слово «пане» чи «пані» більш не для