Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 42. Марк

Глава 42

Розташувалися у номері Міхи. Поки Матвій працює з Мільтоном, Марк приводить до ладу свої хаотичні думки. Потрібно зосередитись. За словами Мілока напали перевертні, отже, потрібно звертатися до Алана. Тут без його відома не відбувається жодних рухів. А якщо відбуваються й він незадоволений результатом, то винуватців більше ніхто не бачить живими. Марк набирає його номер, і домовляється про зустріч у готелі. Не потрібно ще більшого розголосу.

Алан приїжджає за годину. Виходить, сідає. Марк вирішив не розповідати усе телефоном. 

-- Заінтригував... – грайливий блиск в очах Алана видає його цікавість, -- Чим зобов'язаний?

-- Ти знаєш, що я приїхав сюди з дівчиною, -- Марк збирається та переводить подих. – Її викрали з мого номера вчора. Я залишив для охорони свого перевертня. І він мені розповів, що напали перевертні, двоє, – Марк уважно стежить за зміною настрою на обличчі Алана.

-- Якщо ти натякаєш на мене, то дарма. Не бачу сенсу з тобою сваритись, -- голос його серйозний. – Ділити нам нема чого. Якщо мене щось цікавить... Підходжу та розмовляю без посередників.

-- Я не звинувачую тебе, -- Марк внутрішньо заспокоює себе. -- Без твого дозволу перевертні не роблять нічого у цьому місті. Дізнайся хто. Для чого?

-- Нема питаннь, зателефоную своєму помічнику, -- набирає прямо при Маркові, демонструє чесність. – Є подробиці?

– Камери були вимкнені. Перед нападом вони накачали мого бійця якоюсь поганю, – не стримався й загарчав Марк. – Він не міг обернутись та регенерація не працювала. Можу передати тобі дані, щоб переглянув.

– Дуже цікаво… – простягнув Алан. Цікавість знову спалахнула в ньому.

– Ще мені потрібна пара твоїх слідопитів на час пошуків, -- це була головна мета розмови. Алан має право відмовити.

– Будуть тут за кілька годин. Я сам знайду Матвія та заберу папери. Якщо щось дізнаюся, повідомлю.

– Дякую.

Півсправи зроблено. Марк звик вірити своїй інтуїції, а вона прямо репетувала і гнала його до лісу. Як і обіцяв, Алан надіслав двох хлопців. Марк спробував по пам'яті описати їм ділянку лісу де була хатина. Але не знаючи місцевості, не зміг вказати на щось конкретне.

Взявши кількох своїх хлопців, Марк разом з ними та слідопитами поїхав на територію заповідника. Його ніхто не намагався зупинити чи переконати в чомусь. Усі чітко виконували накази. На місці обернулися. Звір Марка зрадів. Зараз може допомогти. Почали заглиблюватись у ліс. Бігли не швидко, зупинялися, слухали.

Так непомітно пролетів час до вечора. Коли повний місяць вступив у свої права, вони вирішили зупинитися на ночівлю. Іти назад було безглуздо. В образі звірів ночівля на сирій землі не принесе жодного дискомфорту. Тигр Марка спав чуйно. Прислухався до шарудіння нічного лісу. Зірки сяяли яскраво, заливаючи світлом все довкола.

Марк поринув у глибокий сон і знову побачив Мію. Він стояв перед хатиною й ці чортові двері, як і раніше, були зачинені. Він покликав її, хотів розповісти, що шукає. Скоро вона буде у безпеці.

Голос її став ще тихішим. Марку здавалося, що вона ледве може говорити. Стан її погіршився з їхньої останньої зустрічі. Він озирнувся довкола. Намагався запам'ятати місцевість, щоб уранці розповісти слідопитам.

З кожною хвилиною він переконувався, що це не сон.

Так дар Мії намагається врятувати господиню.

Вирішив обійти хатину по колу. Але нічого примітного не було. Подивився на місяць та попросив допомоги.

Місяц -- заступник всіх перевертнів. Вони – його діти.

Марк придивився уважніше. Місячне сяйво попало на одну зі стежок. Приямуючи за внутрішнім потягом він вступив на неї. Світло місяця вийшло на річку. Оце його зачіпка.

Прокинувся він знову, як від поштовху. Швидко підбіг до слідопитів, розбудив їх та розповів детальніше про місцевість, річку. Спостерігаючи за змінами їхнього погляду, у Марка у грудях розросталася надія.

Знайшов...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍