Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

глава 28.2

 

Христина

 

Після поцілунку Христина не бачила Деміона. Він старанно її уникав. Дівчина вирішила час до балу провести з користю - у бібліотеці. Христина шукала не тільки інформацію про те, як зловити дракона, а й про обряди «на крові». Вона повинна була переконатися, що з Олею все гаразд. 

Варто було знайти такий спосіб, щоб не притягнути подругу з Землі, якщо вона там.  

Як прочитала Христина, закликати Олю було не в її силах. Хоч вони і були пов'язані кровною ритуалом, але це так не працювало. З'явилася надія, що все-таки подруга залишилася на Землі. Перевірити, чи правдива її версія, міг  сильний маг. Христина знала тільки одного такого - свого дядька, залишалося сподіватися, що він їй не відмовить. Що ж, про це варто було дізнатися цього  вечера, на балу. У тому, що правитель Умлінго там буде, Христина не сумнівалася. 

Прочитати, як зробити пастку для дракона, теж виявилося не так просто. Ящір не гризун, тому, як його зловити, в книжці не описувалося. Довелося зіставляти інформацію з різних книг. Так вона дізналася, що кристал позат разом із зотопом можуть позбавити дракона сили на деякий час. Але у неї цих каменів в наявності не було, як і каменів для створення захисного кільця для утримування людини або ящера. 

Знання - це, звичайно, сила, але відсутність кристалів дуже ускладнювала задумане. 

Можна сказати, що читання виявилося марним.  

Зайшовши у спальню, Христина побачила на ліжку гарну рожево-бежеву сукню,  знову з високим коміром і закритими плечима, і, звичайно ж, дуже довгу.  

Мабуть, всі дракони - пуритани. Вона вже хотіла піти до вбиральні, щоб вибрати інше плаття, як до кімнати зайшов Деміон. В руках він тримав дві маски. 

- Наші наряди готові. 

- А варіанти є? - з надією запитала Христина. - Чомусь всі сукні надто закриті. 

Чоловік виразно подивився на відкрите декольте дівчини.

- Ти не повинна привертати уваги. 

- Я вважаю, що такий закритий наряд, і викличе зайві підозри. Не думаю, що мій дракон одягав би мене в такі мішки, нехай і ніжного забарвлення, - впевнено сказала Христина, спостерігаючи за чоловіком. Він дуже стиснув зуби, а дівчина відвернулася, приховуючи свою усмішку. 

- Всі будуть в масках, тому, чия ти бонобі ніхто не зрозуміє, - нагадав Деміон, не змінюючи своєї позиції. 

- У тебе немає смаку, я не хочу одягати такий одяг. Піду подивлюся, що там ще в гардеробній є. 

Побачивши рішучість Христини, чоловік клацнув пальцями, і на ній з'явилося ніжно-блакитне плаття з напівпрозорими рукавами і відкритою спиною. Поділ сукні був подовжений ззаду, а спереду приховував коліна. Дівчина задоволено оглянула себе в дзеркалі. Нехай ліф був повністю прихований, але хоч не було коміра, який тісно прилягав до шиї. 

Деміон дістав з кишені красиве кольє з синіми каменями і сережки з того ж гарнітура. 

- Одягни, має підійти. 

Христина якимось шостим  чуттям розуміла важливість цієї прикраси для Деміона, тому не стала говорити, що вона  більше пасувала б до сукні  з відкритим декольте.

Піднявши своє волосся, дозволила Деміону застебнути намисто. Коли його пальці торкалися її шкіри, Христині здавалося, по тілу проходять тисячі електричних розрядів, приємних і гарячих. 

- Можна йти. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍