Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

ковток хмелю з кухля. Роздратування на його обличчі змінилося глузливим виразом. Так дивляться на нетямуще щеня, що влізло по своїй дурості на пташиний двір і не помічає півня, який вже підкрадається ззаду.

— Ах так, у вас же в загоні її брат. «Своїх не кидають» — такий, здається, ваш дурний девіз? Прокиньтеся, лейсере, дівчині зараз набагато приємніше, ніж нам. Потягнете додому проти її волі?

— А ось це, як ви правильно помітили, вирішувати мені. Може ще щось корисне скажете?

Бонас знизав плечима, мовляв, що з дурня візьмеш. Упертий, але дурний.

— Ще, так ще. Неспокійно в місті. Гнізда останні кілька місяців гудуть, немов розтривожені вулики. Вже не знаю, на яку скалку сіли ці лускаті, та тільки носяться, немов їм перцю під хвіст насипали. У місто краще не потикатися. Так що я рекомендую операцію згорнути. Тут ми все одно нічого не знайдемо, а там працювати неможливо.

Бонас встав, розминаючи затерплу шию.

— Я так розумію, допомоги від вас чекати марно, — Тарк теж залишив стілець.

— А я так розумію, що це не моя справа витягати закоханих дуреп з чужих ліжок. Магістрату я, так і бути, доповідати нічого не буду. Хочете грати — грайте, але не псуйте мені, хм, відрядження. Так, і не забудьте запросити на хрестини дракона. Люблю дітей, знаєте, — він повернувся і недбало кинув через плече: — Я радий, що дівчисько залишилося живе. Повір, командире, дракони не найгірший варіант для неї.

Тарк сів, точніше звалився назад на стілець. Сволота! Він зціпив зуби, розуміючи, що треба заспокоїтися. Професійна сволота. Однак справу свою знає добре. Швидко склав два плюс два і прийшов до правильного висновку. І Тарк з ним би погодився, якби не зустрів він тоді дівчину на скелях. Щось не сходиться в цій картинці. Ех, Риль, Риль, твоє мовчання обходиться занадто дорого.

Рука сама потягнулася до пузатого скляного глечика, обтерла запітнілий край. Чистий стакан вдало опинився на столі. Тарк налив крижаної води, додав цукор і наклав заборонене до застосування, але дуже корисне в таких ось випадках заклинання. Випив залпом, не відчувши ні смаку, ні міцності напою. Налив ще, до країв. Хміль тут варили хороший, густий, але зараз йому було потрібно щось міцніше місцевого напою. Тихий голос відволік емзесповця від створення другої порції.

— Вибачаюся, що відриваю вас від, е-ммм, важливої справи, але я хотів би з вами дещо обговорити.

Тарк підняв голову. Перед ним, ніяково переступаючи з ноги на ногу, стояв Асканьє. Сірий пом'ятий плащ недбало накинутий на плечі, з-під нього визирала колись біла, а тепер сіра, під колір плаща, сорочка, чорні штани виглядали б непогано, якби не пляма на лівій штанині. Та й сам метр мав відповідний вигляд — скуйовджене волосся забране в хвіст, над бровою оселилася чарівна зелена плямочка, а біля лівого вуха виднілася ще одна. Асканьє явно нервував і в галасливій обстановці таверни відчував себе незатишно. Схоже, лише почуття голоду змусило метра відірватися від своїх досліджень і спуститися вниз. Всі ці дні він практично не залишав свою кімнату, лише зрідка відлучаючись в місто. Тарк махнув рукою: «Сідайте».

— Дякую, — метр обережно опустився на стілець, займаючи місце свого колеги, — я бачу, ви засмучені. А оскільки на сходах я зіткнувся з Бонасом, то смію припустити, розмова була не з приємних.

Тарк лише кивнув, скривився і потягнувся до склянки.

— Дозвольте мені, — несподівано запропонував метр. Дочекавшись кивка, створив заклинання, трохи змінивши класичну структуру, — прошу. Мій власний рецепт, так би мовити.

Тарк обережно зробив ковток. Хм, цікаве поєднання. Обпалююча свіжість приховувала під собою міцність напою, спирт не відчувався зовсім. Крижана хвиля прослизнула всередину, бадьорячи і освіжаючи, і лише досягнувши шлунка, відгукнулася приємним теплом.

— Непогано, дуже навіть непогано, — Тарк вітально підняв склянку, оцінюючи майстерність Асканьє за найвищим рівнем, відпив залпом половину — хороший! — Рецептом не поділитеся?

— Звичайно, звичайно, — закивав маг, — нічого складного, трохи екстракту м'яти, ментолу. Ну, і ще деякі дрібниці. Я завжди з собою заготовочки ношу. Зроблю вам потім копію.

— Буду дуже вдячний, — посміхнувся Тарк, — але ви ж тут не для цього?

— Ні, на жаль, ні, — зітхнув метр, неуважно схопив зі столу гілочку зелені, що колись прикрашала салат, поклав її в рот, пожував, скривився, — не впевнений, що вам будуть цікаві мої дослідження, але може, ви знайдете їх у чомусь корисними. Хоча, мушу визнати, дані не зовсім точні. Все-таки цей світ мало вивчений через занадто великий ареал драконів, і природно, через свою віддаленість. Але мені вдалося добути деякі статистичні дані і порівняти з поточними вимірами. Так ось, висока лінійна амплітуда на тлі загально-зрослої напруженості і характерних фазових аберацій п'ятого і восьмого порядку дозволяє судити про підвищену активність цікавих нам суб'єктів.

— Е-е-е, — Тарк заглянув в стакан, сподіваючись відшукати там шифр до почутої нісенітниці, але, на жаль, прозора рідина продемонструвала лише дно скляної посудини, — чи не можна простіше, шановний Асканьє.

— А, ну так, — маг винувато подивився на емзеспівця, підхопив шматочок сиру з тарілки і відправив його в рот, прислухався до своїх відчуттів, задоволено кивнув, — якщо в двох словах, то загальна напруженість енергетичних полів в даному регіоні в кілька разів вище, ніж два роки тому, коли проводилися останні виміри.

— І? — підняв брови Тарк.

— Ви знаєте, як працюють драконологи? — несподівано запитав маг.

— У загальних рисах, — зізнався Тарк.

— Уявіть, що за вашою спиною он той тип, який вже не розрізняє де стіл, а де стілець, впустив свій склянку, а он та мила служниця швидко змела уламки з підлоги. Обернувшись, ви не зрозумієте, що саме там сталося, адже ока на спині у вас немає. Але якщо придивитися — на підлозі залишилася пляма від розлитої рідини, а в ній, впевнений, можна знайти найдрібніші частинки скла. Висновок зробите самі.

Такий принцип і нашої роботи. Ми не бачимо драконівську магію, як і вони нашу, але магія, якого б типу вона не була, не зникає безслідно. Природа, як губка, вбирає зайве, заповнює витрачене. Ось такі аномалії ми і шукаємо. А тут склалася дуже цікава картина. Я б сказав, що фон цього світу за своєю активністю зараз нагадує фон третього або навіть другого.

— Так може, хтось із наших зачастив сюди не зовсім санкціоновано. Хоча ми сканували простір, слідів від порталів виявити не вдалося. Так, парочка старих і все.

— Мій юний друже, вже дозвольте я так, без церемоній, коли я говорив «аномалія», я мав на увазі активність від багатьох порталів, дійсно