Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 1"

вказівки щодо «спеціальних диверсій»;

№ 4 інструктує щодо «загальних диверсій»;

№ 5 відповідає за підтримування зв'язку «формація малої війни — цивільне населення»;

№ 6 спільно з цивільним рухом опору організовує контрпропаганду.

Легкий загін (70-80 осіб):

■ До його складу входять: командування, медична служба, 1-2 бойові взводи, 1 саперно-винищувальний взвод.

■ Командування: командир загону, заступник командира, фельдфебель[21], фур'єр[22].

■ Медична служба: 2-3 особи, чоловіки або жінки з ношами і перев'язувальним матеріалом.

■ Бойовий взвод: 20-25 осіб; озброєння — карабіни, пістолет-кулемети, автомати, легкі кулемети, гвинтівкові гранати[23], ручні гранати.

■  Саперно-винищувальний взвод: 15-20 осіб; озброєння — карабіни, пістолет-кулемети, автомати; оснащення — вибухівка, запалювальні суміші, підривний матеріал тощо.

Важкий загін (80-100 осіб):

■  До його складу входять: командування, відділення медичної служби, 1 протитанковий взвод, 1-2 взводи кулеметників, 1-2 взводи мінометників, 1 транспортно-в'ючний взвод.

■ Важкий загін є лише вишкільною і допоміжною одиницею. Його вогневі елементи приділяються для особливих операцій відділенням чи взводам легких загонів. У повному складі важкий загін може бути задіяний лише у виняткових випадках.

■ Застосовує лише таке важке озброєння, яке у розібраному вигляді можна підвозити місцевістю в обхід автошляхів.

■ Командування важкого загону: командир загону, заступник командира, фельдфебель, фур'єр.

■ Медична служба: 2-3 особи, чоловіки або жінки з ношами і перев'язувальним матеріалом, один лікар.

■ Протитанковий взвод: 15-20 осіб; гранатомети, безвідкатні гармати, ПТРК; лише у виняткових випадках застосовуються класичні протитанкові гармати.

■ Взвод кулеметників: 20-30 осіб, 4-6 важких кулеметів.

■ Взвод мінометників: 10-15 осіб, 2-3 міномети.

■ Транспортно-в'ючний взвод: 10-20 осіб, 10-12 в'ючних тварин (коні, віслюки). В'ючних тварин використовують:

а) для перевезення важких кулеметів, мінометів та безвідкатних гармат;

б) у групах, що збирають провізію та інші потрібні речі (див. с. 88);

в) для перевезень у межах дивізіону (поранені, забезпечення, боєприпаси та ін.).

Структура особового складу

■ Наявний особовий склад буде поділено відповідно до його попередніх знань і перевишколено настільки добре, наскільки це можливо.

■ Нестачу в особовому складі буде компенсовано відповідними елементами з цивільного населення; так само компенсовуватимуться і пізніші втрати; слід пам'ятати, що кожна цивільна особа, яка вступає до формації малої війни, звільняється назавжди, таким чином, від терористичних заходів ворога (депортація, ув'язнення, розстріл заручників тощо).

■ Стрільців і мотопіхотинців приділяють до складу бойового взводу легкого загону.

■ Гренадерів, саперів, мінерів та операторів ПЗРК — до саперно-винищувальних взводів легких загонів.

■ Кулеметників, мінометників та протитанкові обслуги (гранатометів, ПТРК, протитанкових гармат) приділяють до важких загонів.

■ Перенавчаються на стрільців і розподіляються між бойовими взводами легких загонів такі особи: військові водії, кавалеристи, танкісти, артилеристи; пілоти, персонал аеродромів, оператори ЗРК; солдати військ ППО, солдати інженерних військ; службовці військ забезпечення і польової пошти; поліціянти, члени територіальної оборони, військової допоміжної служби, пожежники.

■ Добровольці з цивільного населення — це:

а) особи, які ще не досягли призовного віку: кадети, скаути, юнаки, що пройшли довійськову стрілецьку підготовку, та ін.;

б) особи, звільнені від військової служби через відповідний вік або ж через проблеми зі здоров'ям;

в) особи, звільнені від військового обов'язку, яких бойові дії вирвали зі звичного життя (наприклад: залізничники, працівники пошти, працівники військових підприємств та ін.).

■ Військових санітарів та співробітниць жіночої служби допомоги зараховують санітарами загонів.

■ Капеланів та цивільних священиків приділяють до штабів дивізіонів (до «відділення спеціалістів») або ж до санітарів загонів. Вони чудово надаються для ролі контактерів із населенням, а також підтримуватимуть зв'язок із пораненими і хворими свого дивізіону, догляд за якими приховано забезпечує місцеве населення.

■ Замість радистів, яких бракує, набирають аматорів-радіолюбителів.

■ Для навчання правил поводження з трофейною зброєю, підійдуть механіки-зброярі, але й, у крайньому разі, цивільні механіки. Завдяки своїм вродженим технічним задаткам, вони швидко опанують обходження з невідомою зброєю і зможуть забезпечити навчання для решти бійців.

Вишкіл

■ Поводься спочатку спокійно та уникай бойових дій: не можна провокувати супротивника на контрзаходи, що вдарять по тобі у момент, коли ти найвразливіший (організаційна та вишкільна фази).

■ Навіть у випадку досвідчених солдатів не обійтися без, хоча б короткого, періоду вишколу, метою якого є:

а) надати можливість командирам познайомитися з новим особовим складом;

б) надати можливість зжитися людям;

в) ознайомити людей із основами (тактикою і технікою) малої війни;

г) навчити людей поводитися з вибуховими і займистими засобами;

ґ) навчити людей користуватися новою для них зброєю;

д) навчити людей основ «воєнного права».

■ Відповідно до обставин, час вишколу розтягнеться на довший чи коротший періоди, охоплюючи дні, тижні, ба навіть один-два місяці.

■ Зрозуміло, що при тривалішій організаційній і вишкільній фазі зростуть шанси на успіх, а отже, відповідно, меншими будуть втрати у пізніших бойових діях і вищою буде віра у свої сили.

Отримання інформації про настрої населення

■ Необхідно з'ясувати:

а) хто в принципі заслуговує на довіру;

б) хто з тих, що заслуговують на довіру, готовий активно допомагати: напрямками такої допомоги можуть бути, наприклад, передавання новин, переховування поранених і хворих, а також догляд за ними, мінування об'єктів тощо;

в) хто симпатизує ворогові чи співпрацює з ним у якійсь формі (перебіжчики, кар'єристи, зрадники тощо).

Керівництво

■ Немає нічого важливішого за уважний підбір командира. Передумовою цього є загальна повага і визнання цієї особи всіма його підлеглими, адже йому, хто вестиме боротьбу позаду ворожого фронту, підняти дисципліну і бойовий дух не допоможе ні військова поліція, ні трибунал. Військове звання тут відіграє другорядну роль.

■ Тип «самозакоханої зірки» тут не підходить: така особа зуміє якийсь час утримуватися в регулярному війську завдяки підтримці цілого військового апарату, але не у малій війні.

■ Утвердитися зможуть винятково стовідсоткові військові командири, які мають підхід до людей.

■ Окрім того, командир має володіти певними технічними знаннями, адже у малій війні важливі не стільки великі командні рішення, скільки якомога бездоганніше проведення певних максимально простих операцій із виразним технічним ухилом.

■ Кожний командир має у малій війні значно більшу свободу дій, у порівнянні з тією ж посадою в умовах регулярної війни. Мала війна багатьох командирів із невисокими званнями ставить у ситуацію, в якій вони змушені цілком самостійно діяти в усіх можливих напрямках.

Спорядження

■ Частина твоїх людей буде представниками територіальної оборони, поліції та добровольцями з-поміж цивільного населення. А таким