Читати книгу - "Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків"

у краплинку, він стрибнув на Перелесника…

І влучив! Хлопчак ображено зашипів і розчинився у Водя­никовій бороді.

— От і все, бувай, — проголосив Водяник, задоволено потираючи клешні. — У разі чого звертайся. Тільки не раджу, заткнувши раковину, кран відкручувати. Бо так воно і до потопу недалечко!

— Дякую… Більше не буду… — прошепотів Кося, аж раптом скрикнув: — Йой! Далебі, у нас уже потоп!

— Йо-ой… — луною відгукнувся Водяник: унаслідок його боротьби з Перелесником хата перетворилася на море!

Отож, покректавши й відкашлявшись, Водяник нахилився. А тоді витягнув губи руркою — і море потекло йому до рота! Лиш потому, як долівка стала майже сухою, дідуньо випростався і звернувся до Косі:

— Ти гляди мені, бешкетнику, ніколи не бався сірниками! Бо ще якийсь Перелесник вигулькне. Ти навіть не уявляєш, скільки їх по всьому світі розвелося! То тут, то там пожежі влаштовують…

— Таки-так… — мугикнув Кося. А Водяник тим часом про­довжив:

— Зрозумій, мені важко рідний ліс покидати, підземними ходами мандрувати. Тож, благаю, не пускай воду, закоркувавши раковину!

— Еге ж, я все, все зрозумів! — охоче закивав Кося. А тоді скрушно зітхнув, вказуючи на чорні плями, що полишив по собі Перелесник. — Ох, дістанеться мені за це на кислички!

— Не дістанеться, — запевнив його Водяник, видобуваючи звідкілясь золотавого віничка. — Ось, тримай — це віничок із пір’я Фенікса. Ну, чув, є така пташка? Вона має звичай згоряти й знову народжуватися з попелу. Замети тут усе оцим-от віничком — і кухня мов новенька стане!

— Дякую не передякую! — зрадів Кося і тут-таки заходився замітати кухню.

— А мені вже й додомки час! — зітхнув Водяник і попрямував до рукомийника. — А ти завітай до нашого лісу. У нас весело!

— Мені батьки не дозволяють ходити кудись із незнайомцями, — пробуркотів домовичок.

— Таж ми вже зазнайомились і майже породичалися! Я тобі життя врятував! — образився гість. — Отже, адреса тобі відома: треба лиш дорогу перетнути і вздовж вулички гайнути. Отам і ліс буде. Я чекатиму! — І він гулькнув у дірку раковини.

Кося замріяно подивився в бік лісу. А тоді, вимахуючи віничком, поплентався до літньої кухні — зустрічати батьків із роботи.

Домашні правила домовичка

1. Не куштуй незнайомих продуктів, навіть якщо вони мають ну дуже привабливий вигляд! Спершу спитай батьків, що це таке та чи можна його їсти.

2. Ніколи не лізь усередину холодильника! Там дуже зимно — можна застудитися ба навіть задихнутися.

3. Не грайся з вогнем!!! Ніколи навіть не намагайся запалювати сірники!!!

4. Не роби спроб самостійно ввімкнути плиту, духовку чи мікрохвильову піч.

5. Не бався з побутовою технікою: блендером, міксером, муль­тиваркою, йогуртницею тощо. Якщо тобі цікаво, як вони працюють, поклич дорослих і попроси показати.

6. Не бери до рук ніж або тертушку, якщо поруч немає батьків.

7. Якщо відкручуєш кран, пускаючи воду, слідкуй, щоби раковина була відкритою. І не забудь потім закрутити кран!

Небезпечна мандрівка
Байка про те, як один домовичок спричинив кілька аварій, а також про поневолення Косі

Опісля карколомних пригод у Іншій Кухні Кося цілісінький день просидів у Кухні Літній. Від ранку до ночі споглядав він картину з ведмедиками — і уявляв себе всередині цієї картини. Тобто у лісі.

Тато і мама не дозволяли Косі ходити до лісу. Мовляв, домовикам там не місце. Адже попід будь-яким деревом, на кожній стежині на них чатують найжахливіші жахіття!

Саме тому домовичка гризли сумніви. З одного боку, він не хотів засмучувати батьків. А з іншого — йому так кортіло потрапити до лісу! Тим паче його запросили. Тобто він міг би завітати до свого нового знайомого — Водяника.

Отож Кося все ж таки наважився. Наступного ранку він узяв м’ячика, викотив надвір велосипед і вийшов за хвіртку. Уперше в житті!