Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

прірви Нації овочів. Динаміка цього падіння призвела до того, що за десятиліття соціум вже перетнув межу Нації борців:

— нестабільність і трансформація в усьому;

— втрата авторитету і впливу на світовій арені;

— слабо працюють інститути, девальвація їхньої ролі в конт­ролі за виконанням правил;

— нові правила тільки починають формуватися — де-факто всі живуть за тими, які вважають більш релевантними собі, а не суспільству;

— ослаблені точки опори для конкретного члена соціуму, який опинився в складній ситуації;

— повсюдний популізм;

— відсутність освіти, знань про те, як жити в нових реаліях;

— розшарування суспільства;

— збільшення питомої маси іммігрантів усіх ґатунків, які трансформують і так нестабільний соціум;

— невпевненість у завтрашньому дні.

Окрема людина і загалом соціум Нації борців мають проблеми з імунітетом: частина суспільства більше з вродженим, а решта — з соціальним. Утім токсичність є в обох складових інформаційного імунітету.

Прикладів Націй борців нині дуже багато. Характерною рисою нашого часу стало те, що багато старих і стабільних демократій рухаються до цього типу.

Що стосується інфікування, зміна епох знищує вроджений імунітет, а тектонічні процеси в соціумі знищують соціальний. Більшість інформаційних атак не просто досягають своєї мети, але і мутують — носій вірусу повторно заражає людей і множить хаос. Це б’є по базових потребах піраміди Маслоу — люди бояться за свою безпеку, роботу, фінанси, майбутнє дітей.

Постійна боротьба за сфери впливу робить інтенсивність інформаційних атак дуже високою. Інститути не працюють, точок опори немає, як і правил життя в цифровому суспільстві.

Будь-яка маніпулятивна інформація знаходить серйозний відгук у соціумі, обростає чутками і домислами і починає жити своїм життям. Спростувати її дуже складно.

Нація овочів

Де-факто такі соціуми живуть в умовах узурпації влади. Люди в них такі керовані і безвольні, що цим успішно користується жменька людей, яка замість них думає і яка призначає себе «самодержцями». Саме вона визначає суть і правила соціуму, у якому все, що робиться, робиться на її благо — збагачення, прославляння тощо.

Соціум нації овочів живе в умовах узурпації влади. Залежно від «позиціонування» правлячого клану все це може набувати різних форм — від демократії до тоталітаризму. Однак незмінно одне: на думку людей ніхто не зважає.

Залежно від «позиціонування» правлячого клану все це може набувати різних форм — від демократії до тоталітаризму. Однак незмінно одне: на думку людей ніхто не зважає. Від того самого «позиціонування» залежить вибір способу — буде це Світ бажань Гакслі чи Світ терору Орвелла.

У цьому соціумі трапляються поодинокі Люди-борці, які марно намагаються протистояти системі. Проте без зовнішньої допомоги, сильного лідера і продуманої переможної стратегії вони приречені на провал і репресії.

Типовий приклад — сучасна Росія:

— значне розшарування суспільства — невеликій кількості людей доступні блага цивілізації;

— щороку багаті багатіють, бідні біднішають;

— немає інститутів і правил, які нормують суспільне життя для загального блага;

— де-факто у людини немає прав і потрібного рівня знань, щоб самостійно зорієнтуватися в існуючій дійсності;

— держава монополізувала канали інформації і саму інформацію, воно і є правда, істина в останній інстанції;

— держава постійно впроваджує новації з управління інформаційним полем, автоматизуючи вплив на людей;

— в інформаційному полі зміщені всі акценти — з людини і її благополуччя в бік величі нації і її лідерства у світі, і не важливо, якою ціною це лідерство досягається;

— плюралізму немає, будь-яка опозиційність дискредитується і переслідується;

— глава країни — цар, самодержець;

— правлячі клани постійно воюють за наближеність і вплив на царя, посилюючи безлад і розшарування суспільства.

Окрема людина і загалом соціум Нації овочів імунітету фактично не мають, причому це стосується обох складових.

Кількість та інтенсивність вірусів — дуже високі. Імунітет може нейтралізувати лише незначну їх частину. Решта вірусів досягають своєї мети, ускладнюючи ситуацію.

Власне, все життя соціуму — це великі й малі інформаційні бульбашки. Це добре продуманий і сформований віртуальний світ зі своїми правилами і канонами. Це світ, у якому людина 24/7 піддається інфікуванню інформаційними вірусами. Спеціальні органи стежать за тим, щоб дозування не зменшувалося й не приводило до збою у системі. Та сама інформація подається в потрібному руслі, але різними каналами і в різних формах. Так досягається потрібна частота і тон. У людини немає шансів ухилитися від інфекції.

Загальна світова тенденція сумна — світ наполегливо рухається від Націй розумних у бік Націй овочів.

Звісно, у сучасному світі безліч націй перебуває в перехідних типах. Проте загальна світова тенденція сумна — світ наполегливо рухається від Націй розумних у бік Націй овочів. У багатьох частинах світу ця динаміка так лякає, що цілком ймовірно, коли людство відчує на собі всі жахи глобального потепління, йому вже буде абсолютно байдуже — Люди-овочі не зрозуміють різниці.

РЕМАРКА

Уже багато років ми живемо в гібридному продукті, сформованому на перетині постулатів Світу бажань (за Гакслі) і Світу терору (за Орвеллом). Формування нового світу відбулося болісно, проте непомітно. А динаміка реалізації найжахливіших прогнозів тільки наростає.

Ми стрімко мчимо до реалізації прогнозів — перетворення людини на несвідому істоту. Зрозуміла, передбачувана, покірна істота, яка виконує свою функцію — і все. Людина-овоч. Їй буде абсолютно байдуже, чи розтануть арктичні льодовики, чи вода в крані питна, чи замінять людей роботи і чи полетів хтось на Марс. Вона буде існувати, а не жити. Тобто виконувати необхідні дії і не звертати уваги на все інше.

Звучить фантастично?

У мене для вас погані новини. Велика частина нашого суспільства вже стала овочами, хоч як прикро це звучить. Хай навіть жменька критично мислячих людей, які залишилися, розірвуть на собі сто сорочок, доводячи зворотне. А інструментом перетворення Людини-розумної на Людину-овоч стали інформаційні віруси.

Утім чомусь, обговорюючи майбутнє на серйозних конференціях, у світських бесідах або на презентаціях розумних книжок, ми вважаємо за ліпше про це мовчати. Тільки останніми роками модним стало говорити про фейки, ботів і демонстративно з ними боротися. При цьому замовчувати — навмисне чи ні — те, що це лише мала складова інформаційної пандемії, яка вирує в світі. Віруси ж як робили свою чорну справу, так і роблять.

1.2. Червона лIнiя, на якiй ми стоïмо

Червона лінія — це той момент часу, у який питома маса критично мислячих людей і їхній вплив на інформаційне поле (а отже, і на собі подібних) стає мізерно малою. А маси стають так сильно дезорієнтовані, перевантажені, налякані, що не можуть ніяк зрозуміти, що відбувається.

Це своєрідна стіна, яка відокремлює Світ Людей і Світ Овочів. Кожен, хто опинився за нею, вже не належить собі. Він стає керованим і покірним, іде витоптаною стежкою, промаркований як «Людина-овоч».

За короткий період незалежності ми недовго були Нацією розумних і вільних людей, потім стали Нацією борців. Тепер з великим прискоренням ми рухаємося до статусу Нації людей-овочів. Така реальність, хоч як страшно і неприємно це звучить.

На шляху України до червоної лінії можна виділити шість етапів:

1) 1991–1992 рр. — це рік щастя від незалежності. Народ здобув те, про що мріяв століттями. У цей рік тільки почалися страшні трансформаційні процеси, і ми ще не встигли