Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар "

Глава 3

Її очі широко розкрилися, продовжуючи спостерігати за швидким рухом голови брюнетки, яка вирішила зайнятися з Фейтом оральним сексом просто в лабораторії.

"Капець", — знову промайнуло в голові Вікторії, лайка не гідна для принцеси.

Редкліфф Фейт же заплющив свої очі, насолоджуючись процесом. Йому й справді не завадило б спустити напругу всього минулого тижня. До швидких рухів додалися смачні вологі звуки, які ввели нещасну шпигунку в шок. Вікта розкрила рот, забувши, як дихати. Її тіло відреагувало на споглядання цього хтивого процесу дивним чином. Тепер уже сама міс Ертон із нетерпінням очікувала кульмінації чужого мінету.

Редді поклав ліву руку на темну маківку дівчини, видаючи шиплячі звуки задоволення.

— До кінця... Кіра, — плутано промовив він, відкидаючи голову назад.

Редді востаннє кинув погляд на двері шухляди, перш ніж нарешті дійшов до фінішної межі.

Вікторія в напівнепритомному стані спостерігала за здриганнями сильного тіла чоловіка, однак, мабуть, йому цього було замало. Фейт спритно підняв свою коханку, нахиляючи її над столом. Брюнетка слухняно лягла животом на холодну металеву поверхню, спускаючи своє мереживне бікіні фіолетового кольору.

Вікта прикрила очі, видихаючи через долоньку. Хвилі паніки і шоку минули, але вона нічого не могла із собою вдіяти і продовжувала дивитися, як її партнер по проєкту здійснює різкі поступальні рухи вперед, смачно вдаряючись об худі сідниці Кіри. А та стогнала низьким голосом, чіпляючись пальцями за край столу.

—  О так... Редді, це приголомшливо...

Але найбільше вражав відсторонений вираз обличчя Фейта: в його очах не було ні проблиску ніжності, тільки оголене задоволення своїх потреб. Однак саме це викликало в міс Ертон ганебну реакцію відповідного збудження. Вікта зковтнула, відчуваючи зрадницьке томління внизу живота і вологу на своїх трусиках.

"Господи... та кінчай ти вже в неї..."

Приблизно через десять хвилин монотонних глибоких фрикцій Кіра завила, ледь підводячись, але чоловіча рука грубо опустила її назад. Редкліфф став несамовито вбиватися в це тонке, подекуди кістляве тіло, міцніше стискаючи свої тонкі губи.

—  Поводься... тихіше, —  попередив він, голосно видихаючи від довгоочікуваної кульмінації.

Коли все нарешті завершилося, Фейт просто ласкаво провів пальцями по худому обличчю дівчини. Її губи блищали від результату її дій, і вона трохи облизнула нижню, сяючи задоволенням.

— Це було чудово, — Кіра пригладила волосся, поправляючи свою спідницю.

— Зустрінемося в парку, мені ще потрібно попрацювати, — уже більш рівним голосом промовив Редді.

— Не затримуйся... — млосно прошепотіла вона, неспішною ходою прямуючи до виходу.

Вікторія продовжувала сидіти в ящику, відчуваючи оніміння в ногах від незручної пози. Їй було вже дуже спекотно від такого тісного простору, а цей засранець продовжував сидіти за комп'ютером, щось старанно друкуючи.

Нарешті Редкліфф роздрукував папери і попрямував до холодильних контейнерів, де зберігалися зразки, отримані шляхом експериментів. Вони знаходилися зовсім поруч з її ящиком, і молодий чоловік безшумно відкрив один з них. Вікта не могла бачити, яким колючим поглядом він оглянув металевий атрибут лабораторії, як і не змогла припустити, що давно видала свою присутність.

Дуже швидко і несподівано Фейт відчинив сірі дверцята шафи, звідки одразу ж вивалилося рудоволосе створіння.

Принцеса скрикнула від переляку й болю, коли вдарилася коліном об підлогу, а потім розвернулася обличчям до Редкліффа. Вона абсолютно не відчула, що від падіння спідниця задерлася, відкриваючи подробиці її ніг і ажурні резинки шовкових панчіх. Дівчина зі страхом дивилася на обличчя студента, якого, здавалося, не здивувала її присутність тут.

— Завжди думав, що принцеси не встають так рано і... — його пихатий погляд повільно піднімався, ковзаючи обрисами струнких дівочих ніг у бік пурпурного обличчя, — Не займаються такими, що не варті їхньої уваги, речами, - він схрестив руки на грудях, навіть не спромігшись подати руку, як годиться за етикетом.

Вікторія тільки зараз виявила себе в такому компрометуючому вигляді. Дівчина різко смикнула поділ спідниці, сором'язливо стискаючи ноги разом. Вона навіть не знаходила слів для відповіді після свого розкриття, так їй було соромно і незручно зараз.

— Я... це з-випадково, — пробурмотіла й побігла в бік дверей, бажаючи швидше забути про те, що трапилося.

— Боягузка, — коротко прорік Редді у відповідь.

Почувши це, принцеса різко зупинилася, тримаючись за велику ручку широких дверей.

"Невже він вирішив спровокувати мене?" — Вікторія розвернулася, гнівно стріляючи в нього поглядом.

—  Що ти сказав? —  вона досі не могла повірити в те, що вирішила відповісти на його виклик.

Але ж це був виклик, інакше звідки в нього виникло таке прагнення зачепити її?

Молодий чоловік спокійно скорочував дистанцію між ними, обережно роблячи неспішні, впевнені кроки вперед.

— Мало того, що ти двох слів зв'язати не можеш, так ще й зі слухом проблеми, як, скоріш за все, і пам'яттю, — він сперся рукою об стільницю, окидаючи Вікту недбалим, холодним поглядом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍