Читати книгу - "Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра"

Глава 3

ГЕРМАН

   Герман був злий. В нього Лабіринти на носі. Треба посилено готуватись, а цей бідолаха, пухлик з четвертого курсу ніяк не може народити повноцінне речення і, власне кажучи, пояснити що він від нього хоче взагалі. 

  Ніколи з ним раніше проблем не було. Герман замовляв, той виконував роботу, отримував свої гроші й всі були задоволенні. А тут вперся чогось. І саме тоді, коли Геру ніяк не можна поганих оцінок допускати, інакше його просто не допустять до змагань. Він би й сам все то написав, але ж це скільки часу треба витрачати. Простіше замовити роботу і використати вільний час з користю. 

– Слухай, Лім. Зупинись, бо я вже нічого не розумію. Ти можеш мені пояснити чітко, що ти хочеш від мене? – роздратовано спинив нерозбірливе лепетання Гер.

– Мені треба твоя д-дпомога. Грошей я не візьму і роботу т-тобі віддам тільки після того, як ти погодишся мені д-допомогти, – запинаючись пояснював Лім.

– Іііі, яка саме потрібна від мене послуга? Все, що я зрозумів, це те, що є якісь дві дівки, які смертельно тебе образили й ти прагнеш помсти, так?

– Все так.

– То що я маю зробити? Переспати з ними?

– Ні, зовсім ні. Мені від тебе дещо інше треба, дещо заборонене, – тихо прошепотів Лім, ніби крім них у кімнаті ще хтось був.

– Що саме, Лім? – вже ледве стримуючи себе запитав Гер. Він би вже давно відправив Ліма пішим маршрутом у всім відоме місце, як би не Лабіринти, що мали походити вже на цих вихідних. Йому конче треба хороша оцінка, а якщо професор Реймон втулить йому завтра за есе двійку, то Лабіринтів Герману не бачити. 

– Мені треба, щоб ти дістав Туман бажання та організував мою зустріч з цими дівчатами, – швидко, як скоромовку, протараторив Лім.

– Нічого собі! Оце ти даєш! А так відразу і не скажеш, що ти такий маніяк, – розреготався на всю кімнату Гер.

– Вони дуже образили мене. Сказали, що не будуть зі мною, якщо навіть я буду останнім у світі чоловіком, – дуже серйозно вигукнув Лім.

– От дівки. Аби вони тільки знали кого образили. Ахахахах. Так, мені треба подробиці. Хто такі? З якого факультету? Як звати?  Можливо я їх знаю…

– Ти точно їх знаєш, бо вони часті гості на твоїх вечірках. Міла і Віккі їх звати, вони завжди разом. Одна брюнетка, а інша блондинка…

– Тебе що, збочені близнючки образили? – знову розсміявся в голос Гер. Він добре знав цих божевільних подружок, але сам обходив їх десятою дорогою, бо те, що ці милі дівчатка витворяли з хлопцями, було навіть за межами його, далеко не дитячої, фантазії.

  Лім нічого не відповів, продовжуючи насуплено мовчати. 

– Чесно? Я б ніколи не погодився на таке, але якщо ти про них кажеш, то не бачу причин не допомогти тобі. Але ціна, яку ти пропонуєш, не прямо пропорційна моїй послузі, – почав торгуватись Герман.

– Що ти хочеш на заміну?

– Ну дивись. Мені треба дістати Туман, знайти приміщення для його розпилення, якось заманити туди твоїх дівок. Це купа роботи, між іншим. Думаю, що ти маєш до кінця мого навчання робити для мене усю теорію безкоштовно, – поставив свою ціну Гер. 

– Я згоден! – вигукнув Лім, навіть і не сперечаючись.

– Тоді домовились. Я це все організую після Лабіринтів. Думаю влаштувати вечірку на честь своєї перемоги, то ж ближче до неї тобі все повідомлять. А зараз давай моє есе, бо я на тренування спізнююсь, – швидко промовив Герман та забрав свою роботу в Ліма.

– Почекай, – схопився Лім, коли Гер був вже біля дверей, – а звідки така впевненість, що ти переможеш? 

– Бо я завжди перемагаю, – впевнено промовив Герман.

   Лабіринти – це певно єдине, що не давало хлопцеві померти від нудьги в цій академії.  Він вже давно освоїв все, що потрібно випускнику, і просто нудився вже другий рік. Але ця гра й азарт перемоги все ще тримала його в тонусі, змушуючи ставити цілі та досягати їх.

   Гра не проста і, можна сказати, доволі небезпечна. Головна її суть в тому, щоб пройти певну дистанцію з перешкодами та справжніми монстрами (створіннями з нижчих світів та нежитю), створену в міжреальності спеціально для кожної такої гри. І треба не просто пройти дистанцію, а ще й донести до фінішу дуже крихкий кулон. 

    Команда складається з п'яти осіб : два Нападники (докладають зусиль, щоб знищити кулон противника), два Охоронці (захищають від монстрів та від Нападників команди противника)  і один Хранитель (той, хто несе та безпосередньо оберігає сам кулон). 

   Команди йдуть паралельно одна одній і є чотири точки в дистанції, коли вони можуть перетинатися та три хвилини для бою.

   Якщо обидві команди дістаються фіналу з цілим кулоном, то тоді перемагає та, яка знищила більшу кількість монстрів.

   Небезпечна і жорстка гра, в яку грають тільки з третього року навчання. Там є певні страховки від летальних випадків, але вони не завжди спрацьовують і є в її історії смертельні ситуації. Саме ця деталь і додавала грі певної цікавості. Інакше б Гер ніколи не погодився брати в ній участь. Він був залежним від адреналіну, яким забезпечувала його гра Лабіринти. Зараз він мав нову ціль – перемогти Академію чотирьох стихій, які десь там заявили, що вони покладуть на лопатки самого непереможного Германа Грома. Хай трошки ще помріють. До вихідних у них ще є час.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍