Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

Розділ 3

Темрява.

Я випровадив її з дому і залишив на лавці. Якби ж я залишився з нею, вона б не витримала натиску. Мені взагалі не можна бачитись із нею. Вона думає про старшого за неї чоловіка. Не про мене. Не про моє темне суття. Вона думає про гарячого і доброго викладача. Але цей викладач є покидьком. Вона про це дізнається.

 

Реніль.

Я написала Юстеру. Він, придурок, ігнорував мене. Я піднялась на ватних ногах і кинула камінь в двері будинку. Цей ідіот просто викинув мене в такому стані. На нервах я повільно пішла до виходу з саду.

Юстер: — Реніль, я зайнятий.

Я: — Найкращий друг?

Юстер: — Вибач, я реально так давно хотів, щоб одна мала зробила мені мінет. Я завтра виправлюсь.

Я: — Дякую, друже!

Я ще раз переглянула переписку з ідіотом. Його навіть в мережі не було. Значить, напишу я.

Я: — То як мені тепер тебе називати?

Невідомий номер: — Можеш називати мене Богом. Або ж як і раніше — Нічний жах.

Я: — Так і підпишу. "Покидьок"!

Я так і зробила. За секунду він був вже перейменований.

Покидьок: — Можеш називати мене як хочеш. Головне, що тепер я не виходжу з твоїх думок.

Я: — Я ненавиджу тебе!

Покидьок: — Як знаєш, mon chaton.

Я тупнула камінь і він покотився по рівній дорозі. Мені доводилось йти додому ногами. Та ну ні.

— Гей! Хлопці! — я махнула тим малим наркоманам. — Хтось має тачку?

— Лялечко, тебе підвезти?

Якийсь чорт торкнувся мого плеча і видихнув мені в лице. Сморід перегару. Я відштовхнула його руку.

— Ти ж хотіла, щоб тебе підвезли.

— Я тебе просила? Ні. Пішов нахуй.

Я розвернулась, щоб піти, але він потягнув мене за талію. Я сіпнулась, але він міцно стиснув мій зап'ясток. Якась машина проїхала поруч, і за секунду чоловік з перегаром лежав на землі.

— Ти не бачиш, що це мала студентка? Тобі проблем не вистачає?

Данір. Це він. Що він тут робить?

— Та ти сам старший за неї.

— Я її викладач, — він копнув огидного мужика по ребрах і заштовхав мене в машину.

Через коротку мить він сів на переднє крісло поряд зі мною.

— Що ти тут робиш? — видала я, відкинувши голову на сидіння крісла.

— Вас рятую.

— А якщо чесно?

— Мій молодший брат тут. Я знав, що він обкуриться і поб'ється до смерті з кимось. Прийшов врятувати його.

— Але врятував мене.

— Брат зрозуміє. Ви все ж моя студентка.

Слово "студентка" я не взяла до уваги. Але слово "моя".

— Ти колись хотів молодшу дівчину?

 

Данір.

Вона запитала мене те саме питання, яке я собі задаю кожного дня.

— На рік-два.

Вона пирхнула і відвернулась до вікна.

— Вам не зарано закидати наркотики?

— Мені зовсім скоро 18.

— І все ж.

— Я не хотіла цього. В Евансів завжди всюди наркота. Я випадково обнюхалась.

— І що після цього було? Невже з вами не було друзів, щоб попросити їх про допомогу?

— Кейт, напевно, тільки в розгарі подій. Юстер трахається зі старшокурсницею.

Я прокашлявся на слові "трахається".

— Кейт?

— Найкраща подруга.

— Я знаю, в брата з нею є проблеми.

— Це в неї з ним є проблеми.

Мені подобалось, що вона забула про нашу з нею суперечку в коридорі коледжу.

— Ти можеш розповісти мені про наркоту "Рогінпол"?

— Її підсиплюють хорошим дівчаткам, яких хочуть спокусити. Або нюхають пари, які хочуть знайти нові відчуття.

— Ти думав над цим?

Вона глянула на мене, і її очі заблистіли від світла ліхтарів, повз які ми проїздили. Я перевів погляд на дорогу. Ця малеча не має збуджувати в мені такі емоції. Не зараз. Я вирішив проігнорувати її і зосередитись на дорозі. Вона ж думала, що краще буде розірвати мій член. Провела своїм пальцем по моєму стегні.

— Що ви робите?

Я відчував її енергію. Вона добавила ще один палець і тепер вимальовувала візерунки на моєму стегні. Мій член смикнувся.

— Реніль, — я вигаркнув на неї.

Мій голос знатно підсів. Вона зупинила рух, і я глянув на неї. Її губки стиснулись, а очі заокруглились від подиву.

— Не випробовуйте мене.

Вона закусила нижню губу і поставила всю долоню на моє тіло. Якби ж я хотів забрати її руку геть. Якби ж в мене була воля зробити це. За хвилину вона вилізе з машини і пошкандибає додому. Я стуснув п'ястуки на рулі, поки кісточки не побіліли на засмаглому тілі.

— Реніль, мене не цікавлять малі студентки. Мені подобаються старші жінки, до яких вам не досягнути (бо ти набагато вище них, подумав я.

Вона відсмикнула руку від мене. Якраз ми доїхали до її будинку. Не глянувши на мене, вона вискочила з машини і гепнула дверима. Я всміхнувся. Погано.

 

Реніль.

Йому подобаються старші жінки і мені до них не досягнути. Я стерла помаду з губ і згадала про покидька, який розмастив її біля моїх губ. І тепер я згадала, що більше за Даніра я ненавиджу покидька. Я прийняла душ, і наркота попустилась в організмі. Телефон ввімкнувся, показуючи мені, що прийшли нові повідомлення.

Юстер: — Ти вдома?

Я: — Так, і я ображена.

Я пролистала повідомлення і не знайшла нічого від Кейт. Вона або вже дома, або в неї великі неприємності. Під неприємностями я думала про того ідіота, котрий завжди пускає їй бісики і погрожує їй водночас.

Покидьок: — Виключай світло і лягай спати.

Я кивнула на вікно. Підбігла до дверей і вимкнула світло. В кімнаті стало темно.

Покидьок: — Скоро побачимось, кошеня.

І перед тим, як заснути, тільки тоді я згадала, що не давала свій адрес Даніру.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍