Читати книгу - "Абсурд у тазику, Сергій Кузнєцов"

На дивані з боксером…

Гумореска-стендап з телевізійним пультом у руках.

 

Іра! Ірина!!! Ну, хто ж так робить подвійний Тулуп? Хто так робить, я тебе питаю? Ти ж була визначною фігуристкою, чемпіонкою світу! Ти все могла, все вміла. Ну, що ж тут складного, всього-на-всього два обороти? Треба ж більше розганятися і відштовхуватися сильніше, а приземлятися треба м'якше, плавніше! Скільки вже можна казати? Може, втомилася? От я б тобі показав! Так, я розумію, що репортаж у записі… і все ж таки. Я б все це відкатав набагато плавніше. У тебе ж ковзани, а не футбольний м'яч. Ех!...

А ти, Олександре! Хіба ж це удар боксера? Це не удар, а якийсь ляпас! Я дивлюся, ти став якийсь млявий, незібраний. Де енергія, де швидкість? Тобі, схоже, все одно – що хук лівою, що хук правою. Там, де треба застосувати аперкот, ти роздумуєш, зволікаєш, наче дівчина на світському рауті. Адже це бокс, саме бокс! І ти – світова знаменитість, Усику! Може, втомився, перетренувався? Може, треба перепочити? Чи мені замість тебе виходити на ринг? Так, я б, звичайно… ну, якщо… хоча… і все ж таки… Ти, як я подивлюся, на футболістів орієнтуєшся? Ось це не правильно. Не раджу. Їм – скільки не кажи, все без пуття. Вже стільки разів пояснював їм прості речі – як горохом об стіну. Не бути їм чемпіонами. Ех!...

*

Філіпе! Філя! Як ти співаєш? Що це за дивний хрип? Ну, навіщо ти одягнув це строкате пір'я? Адже це більше підходить для жінок з кордебалету. Ти ж співак, а не павич. Тобі подобається, так? А має подобатися глядачеві, розумієш? І тексти в тебе... що це за тексти? «Шика дам…» Що за шика, що ти даси? Я вже втомився тобі пояснювати щодо вокалу, слів немає. Ось рухаєшся добре, енергійно. Але спортивності таки не вистачає. Не те! Адже я сів перед телевізором дивитися твій концерт, а не якийсь футбол. З надією на якісне виконання, а не на «удар повз ворота». Я, звичайно, можу й сам заспівати… щоб тобі соромно було… так-так, якщо треба, то й заспіваю. Але тоді й автографи роздаватиму теж сам. Ех!...

*

Сашко! Олександре! Як ти почав грати? Ну, що з тобою? Друзь, адже ти зірка популярної інтелектуальної гри… Це ж таки «Що? Де? Коли?», а не якийсь футбол. Тут треба думати та знати! Про футболістів говорити марно, ясна річ – перспективи ніякої. Але ж ти розумник, знавець! Адже ти з легкістю раніше брав такі прості питання. Що тут складного? Не міг одразу здогадатися про Пушкіна? Ти б ще допомогу залу попросив. Це ж так само безглуздо, як просити допомоги у бічного судді. Раджу на дозвіллі почитати хоч якийсь довідник, чи що… ось як я це роблю. Ех!...

*

А Ви, Холмсе! Що Ви за детектив, Шерлок? Ну, невже важко було одразу зрозуміти, що собака просто нафарбований фосфоресцентною фарбою? Без жодних підстав Ви налякали майже всіх учасників розслідування, включаючи найдобрішого Ватсона. Та й самі Ви чимало злякалися, я ж бачив. Не дарма ж взяли із собою на болота револьвер. Що, страшнувато в темряві, коли там бігають великі собачки, що світяться? А…? Отож, бо воно і є! Бо болота вам не футбольне поле. Адже на полі бігають не страшні собаки, а смішні хлопці. А випадок у Вас, Холмсе, був цілком собі пересічний. Ось мені вже з самого початку було ясно, що у цих Баскервілей не все чисто з родоводом. Головою думати треба. От я б… особливо, коли без револьвера… не треба боятися темряви… хоча… і все ж таки… Якби Ви, Холмсе, перечитали стільки детективів, скільки я, то корисний досвід прийшов би й до Вас. Ех!...

*

А ось Вам, пане директоре, це вже зовсім не личить. При Вашому статусі та авторитеті… ні-ні… погано… навіть зовсім погано. Адже треба думати спочатку, а потім заяви робити. А Ви? Такі заяви – вони ж доленосні. На Вас же люди дивляться... і не тільки в нашій країні... я ось, приміром, дивлюся. Нема з ким порадитися, чи як? Адже розумні люди в державі є, треба лише уважніше подивитися довкола. Я б на Вашому місці не прогнозував результати футбольного чемпіонату так необачно… хоча… ну, так… я б на Вашому місці поводився більш обачно… до того ж маючи у своєму розпорядженні інформаційні служби. Ви вже постарайтеся там… хоча… ех…

*

Так, а це що таке? Батарейки сіли, чи що? Ось тепер ще й це… що за напасти? Тільки добереш смаку, тільки почнеш серйозно спілкуватись, так пульт не працює! Хоч телевізор викидай! Не буду ж я на кожну програму вставати з дивана. Ех!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍