Читати книгу - "Таксі для тіней, Янина Кап (Зоя Маг)"

Коло замкнулось

Андрій повільно сів за кермо. Руки слухняно лягли на холодне кермо. 

 

Він більше не питав "чому?". 

 

**"Що я ще можу зробити?"** 

 

Фари врізалися в дощ, освітлюючи порожню дорогу. 

 

Навігатор показав нову адресу. 

 

**"Дім."** 

 

Андрій повільно рушив. 

 

Місто навколо виглядало інакше. Вулиці ніби розчинилися в тумані. Ліхтарі погасли. Будинки зникли. 

 

Лише він. Машина. І дощ. 

 

Він під’їхав до будинку. 

 

Свого.

 

Фасад був порожнім. Вікна темні. 

 

На ґанку стояв **він сам**. 

 

Але молодший. Мов версія себе з минулого. Обличчя спокійне, погляд холодний. 

 

Молодший Андрій повільно нахилився до вікна. 

 

—*"Ти приїхав забрати мене?"** 

 

**"Що це за гра?"** 

 

Молодший Андрій усміхнувся. Тихо. Ледь помітно. 

 

**"Я залишив тобі ключі. Що ж ти думав, буде далі?"** 

Він сів на пасажирське сидіння. 

 

Тиша. Лише дощ стукав по даху, мов секундомір. 

 

**"Їдь."** 

 

Андрій натиснув на газ. 

 

Попереду не було дороги. 

 

Лише темрява. 

 

І вони рушили. 

*

 

Тиша. 

 

Дощ більше не падав. 

 

Тільки порожнє місто. І старе таксі, що ковзає в темряві. 

 

Андрій більше не питав. 

 

Бо відповіді вже не мало значення. 

 

---

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍