Читати книгу - "Фірма"

169
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 127
Перейти на сторінку:
от вони кидають бомбу, розповідаючи правду. І виходу немає. Це мафія, Мітчу. Вони не грають в ігри. Вони вб’ють твою дитину, чи дружину — їм байдуже. Ти заробляєш більше грошей, ніж міг би заробити будь-де. Вони тебе шантажують, а в тебе сім’я, на яку їм начхати; і як ти вчиниш, Мітчу? Ти залишаєшся. Ти не можеш від них піти. А якщо залишишся, то заробиш мільйон, молодим підеш на пенсію, твоя родина буде з тобою. А як захочеш від них піти, тобі допоможуть, згодом твій портрет висітиме на стіні в бібліотеці на першому поверсі. Вони добре вміють переконувати.

Мітч потирав вилиці; відчував, що починає тремтіти.

— Послухай-но, Мітчу, розумію, в тебе є тисяча запитань. Гаразд. Я просто вестиму далі й розповім про те, що знаю сам. Всі п’ятеро юристів, які загинули, хотіли звідти вирватися після того, як дізналися правду. З першими трьома ми ніколи не вели розмов, бо, чесно кажучи, самі дізналися правду про фірму лиш сім років тому. Їм дуже добре вдається все робити тихо й не лишати жодних слідів. Перші троє, схоже, просто хотіли вийти з гри, тож вони й вийшли. У трунах. З Ходжем і Козінскі було інакше. Вони самі на нас вийшли, ми з ними зустрічалися декілька разів за рік. На Козінскі грім з ясного неба впав через сім років роботи. Той про все розповів Ходжу. Вони десь рік все пошепки обговорювали. Козінскі вже ось-ось мав стати партнером, але до того захотів вийти з гри. Обидва не мали підозр щодо смерті трьох попередників, принаймні з нами про це не говорили. Ми послали до Мемфіса Вейна Тарранса, щоб їх залучити на наш бік. Тарранс — спеціаліст з організованої злочинності з Нью-Йорка. Вони вже налагодили контакт, виникла довіра, аж тут Кайманах сталося нещастя. Ті люди в Мемфісі — профі, Мітчу. Ніколи не варто цього забувати. Гроші мають, і наймають найкращих. Ну ось, після того, як вони вбили Ходжа й Козінскі, я прийняв рішення взятися за фірму. Якщо прижучимо її, зможемо знайти серйозні звинувачення і до кожного значущого члена сімейки Моролто. Ми матимемо близько п’ятисот звинувачень! Ухиляння від сплати податків, відмивання брудних грошей, рекет, та що завгодно. І це зруйнує клан Моролто, і саме лиш це могло би стати спустошливим ударом по організованій злочинності за останні тридцять років. Мітчу, і все це у папках тихенької невеличкої фірми Бендіні в Мемфісі.

— Чому обрали Мемфіс?

— Ага, гарне запитання. Хто ж запідозрить маленьку фірму у Мемфісі, штат Теннесі? Там мафія себе активно не проявляє. Тихе приємне мирне містечко біля річки. Це могли бути й Дурхам, Топека, й Вічіта-Фоллс. Та вони обрали Мемфіс. Він досить великий, щоб тут загубилася фірма з сорока людьми. Ідеальний вибір.

— Тобто, ви маєте на увазі, що кожен із партнерів...

— Так, кожен з партнерів знає і грає за всіма правилами. Є підозра, що переважна більшість співробітників знає, та важко сказати. Ми ще багато чого не знаємо, Мітчу. Я навіть не можу пояснити, як вони ведуть свої оборудки й хто у них за головного. Та ми впевнені в тому, що фірма займається незаконною діяльністю.

— Наприклад?

— Шахрайство з податками. Вони займаються справами оподаткування для всього клану Моролто. Щороку дбайливо готують гарні, акуратні, правильні податкові декларації, де вказана лиш незначна частина справжніх прибутків. Вони мов навішені відмивають гроші. На свої брудні гроші ведуть легальний бізнес. Який то в них крупний клієнт, банк у Сент-Луїсі?

— «Комершіел Геренті».

— Правильно. Він належить мафії. Фірма займається всіма його легальними операціями. Моролто за рік заробляє приблизно три мільйони доларів на азартних іграх, наркотиках, тоталізаторах і таке інше. І це ж усе готівка, так? більшість надходить до банку на Кайманах. А як же вони їх перевозять туди з Чикаго? Маєш якісь здогади? Отой позолочений «Лір», яким тебе привезли сюди, раз на тиждень летить до Джорджтауна.

Мітч сидів прямо й спостерігав за Таррансом, який тепер стояв на містку.

— А чому ж ви не висунете зараз проти них звинувачення, та й по всьому?

— Ми не можемо. Ми це зробимо, будь певен. Над цим уже працюють п’ятеро наших у Мемфісі і троє тут, у Вашингтоні. Я їх дістану, обіцяю тобі. Та нам потрібна своя людина. Вони дуже хитрі. Мають силу грошей. А ще вони надзвичайно обережні і не припускаються помилок. І я впевнений, що ми не зможемо обійтися без допомоги когось із фірми — твоєї, чи будь-кого. Нам потрібні копії документів, банківських записів, паперів, які можна здобути лише в фірмі. По-іншому нічого не вийде.

— І ви обрали мене.

— І ми обрали тебе. Якщо ти відмовишся, йтимеш своїм шляхом і зароблятимеш силу грошей, станеш успішним юристом, але й ми своїх спроб не облишимо. Дочекаємося ще одного нового співробітника, спробуємо його переконати. Якщо не вийде, доберемося до давніших співробітників, знайдемо такого, що має мужність, совість і рішучість для правильного кроку. Настане день, Мітчу, і ми знайдемо таку людину, і коли це станеться, тоді тобі разом з іншими висунуть звинувачення, а твій багатий і успішний задок опиниться у в’язниці. Так і буде, синку, повір мені.

І саме цієї миті, в цьому місці Мітч йому повірив.

— Містере Войлес, мені холодно. Може, пройдімося?

— Звичайно, Мітчу.

Вони поволі рушили до стежки, що вела до Меморіалу загиблим у В’єтнамі. Мітч кинув погляд через плече: віддалік Тарранс і ще один агент йшли услід, а попереду на лаві з підозрілим виглядом сидів іще один, в темно-брунатному строї.

— А хто цей Ентоні Бендіні? — запитав Мітч.

— У 1930 році він одружився з дівчиною з клану Моролто. Зять головного мафіозі. В той час вони вели справи у Філадельфії, там він і поселився. А тоді, в 40-х, з якоїсь причини його направили до Мемфіса — заснувати фірму. Він був хорошим юристом, наскільки нам відомо.

У мозку Мітча вирували тисячі запитань, всі просилися назовні. Та все ж він намагався зберігати спокій.

— А Олівер Ламберт?

— Це прямо аристократ. Він — досконалий старший партнер. Керівник, і все він знав про Ходжа й Козінскі та про плани їхнього знищення. Наступного разу, як у фірмі побачиш містера Ламберта, постарайся не забути про те, що перед тобою холоднокровний убивця. Та в нього, звісно, вибору немає. Якщо він відмовиться на них працювати, то

1 ... 59 60 61 ... 127
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фірма», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фірма"