Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

У першій половині IV тис. до н. е. легкі наземні будинки будували і носії культур азово-дніпровського населення. На острові Середній Стог у таборі пастухів було чотири курені округлої та овальної форм, площею 5—6 м2. Житло овальної форми площею близько 20 м2 досліджено на поселенні Стрільча Скеля. Його долівку було зроблено з утрамбованої черепашки. У середній частині містилося вогнище, поруч з яким лежали залишки посуду.

Інші будівлі споруджувало споріднене з азово-дніпровським нижньодонське населення. На поселенні Ракушечний Яр простежено залишки наземних підпрямокутних жител каркасно-стовпової конструкції. Їхні стіни, зроблені з тину, обмащували глиною.

Досить добре вивчено традиції житлобудівництва культур дніпро-донецької області. Так, носії лизогубівської культури наприкінці V — на початку IV тис. до н. е., судячи з матеріалів поселення Лизогубівка, мешкали у підпрямокутних наземних будовах площею від 20 до 70 м2. Усередині будівель розташовувалося вогнище, а вихід у двох із них містився у кутку будови та мав вид із сіней. Пізніше, у другій половині IV тис. до н. е., носії лизогубівської культури будували житла двох типів, загальна риса яких — підпрямокутна форма та три вогнища, витягнуті по довгій осі будови. Наземне житло поселення Погорілівка — Вирчище мало стовпову конструкцію з двосхилою покрівлею та площею близько 32 м2. Мешканці нижнього шару поселення Гришівка залишили напівземлянку площею 24 м2, у довгій стіні якої було зроблено вихід у вигляді сіней. Нижні краї її двосхилої покрівлі спиралися на землю (рис. 49).

Населення, що залишило пам’ятки києво-черкаської культури, на Київщині споруджувало наземні підпрямокутні будівлі з ледь заглибленою долівкою, площею близько 7,5 м2. Подібне житло досліджено на поселенні Віта-Литовська. Для опалення та приготування їжі використовувалося відкрите вогнище. Заключний етап житлобудівництва цієї групи представлено на поселенні Мнево, де досліджено 10 будов. Дві з них мали господарське призначення, а вісім були житлом. Одне з останніх за формою аналогічне напівземлянці з Гришівки і відрізняється лише наземним розташуванням. Усі будови мали підпрямокутну форму із заокругленими кутами та легку каркасну конструкцію з жердин, шкір та землі. У більшості жител вихід був у вигляді сіней. Їхня площа становила від 10 до 63 м2. У середині будинків розташовувалися відкриті вогнища. Найбільші з них з метою вентиляції розміщувалися поруч із виходом. На поселенні Мнево знайдено поки що єдине у дніпро-донецькому ареалі двокамерне житло, що складалося з житлового відсіку площею близько 20 м2, довгого коридору та допоміжної прибудови з виходом площею близько 4,5 м2.

Населення черкаського варіанта києво-черкаської культури у південних районах лісостепового Подніпров’я наприкінці V — на початку IV тис. до н. е. будувало підпрямокутні наземні житла з округленими кутами, площею 75—85 м2.

Вони мали легку каркасну конструкцію та опалювалися відкритим вогнищем. У середині — другій половині IV тис. до н. е., судячи з матеріалів Луком’я, використовувалися невеликі підпрямокутні житла із слабо заглибленою долівкою площею близько 14 м2.

Рис. 49. План та вигляд житла лизогубівської культури на селищі Гришівка. Неоліт, перша половина IV тис. до н. е. Реконструкція О. В. Тубольцева.

Деякі закономірності розвитку житлобудівництва простежуються у носіїв культури ямково-гребінцевої кераміки. Найранніші з відомих жител, залишені мешканцями поселень Погорілівка — Вирчище та другого шару Гришівки, мають підокруглу форму, наземне розташування та площу близько 60 м2. Трохи пізніше на поселенні Луком’я, поряд із округлими будівлями типу куреня використовувалися овальні напівземлянки площею близько 11 м2 та багатокамерна будівля, що складалася з округлих відсіків з вогнищами та прямокутною прибудовою.

Внаслідок асиміляції окремих груп дніпро-донецького населення та під впливом їхніх традицій носії культури ямково-гребінцевої кераміки починають будувати житла підчотирикутної форми. Найповніше уявлення про них дають наземні будівлі поселення Гришівка. Площа двох знайдених там будівель складала 48 та 72 м2. Для перекриття та стін, мабуть, використовувалися жердини, кора, шкіра та інші матеріали, що не збереглися. Усередині кожного житла розташоване велике вогнище.

Зростаючій осілості та виробничому господарству, на думку більшості дослідників, відповідають наземні будівлі підпрямокутної форми. Подібні спорудження при тривалому мешканні на одному місці зручно розширювати за рахунок прибудов. Визнаючи правомірність цього спостереження, необхідно відмітити, що наведені вище матеріали України демонструють залежність форми будови насамперед від традицій, що склалися, мабуть, ще за доби мезоліту, а також від інокультурних впливів.

Так, представники культури кереш, розписної та лінійно-стрічкової кераміки, що мали досить розвинуте виробниче господарство, будували землянки та напівземлянки, від яких збереглися ями, аморфно окреслені. Наземні підпрямокутні житла зафіксовано у нижньодонського населення, що займалося скотарством та землеробством. Однак для близьких йому по рівню господарського розвитку та родинних для нього носіїв азово-днілровської культури відомі поки що лише легкі наземні підовальні та округлі будови.

Цікаво, що дніпро-донецьке населення, основу життєдіяльності якого складали привласнюючі галузі господарства, традиційно з раннього неоліту використовувало підчотирикутні, переважно наземні будови. Близький тип господарства, але з більшою роллю землеробства, існував і у носіїв буго-дністровської культури, житла яких, за сучасними даними, до другої половини V тис. до н. е. мали тільки овальні або аморфні обриси. Мабуть, лише під впливом нижньодонського населення у них з’являються окремі підпрямокутні будови.

Зміну форми будов внаслідок інокультурних впливів демонструють також представники культури ямково-гребінцевої кераміки. Для найбільш ранніх пам’яток характерні житла підокруглих форм, але пізніше, після тісних контактів з дніпро-донецьким населенням та асиміляції його частини, з’являються підпрямокутні будови.

На матеріалах України простежується взаємозв’язок між розмірами жител та господарством їхніх мешканців. Для найбільш ранніх етапів розвитку дніпро-донецького, буго-дністровського та кримського населення прикметні будови від 3 до 12 м2. Пізніше їхні розміри складали відповідно 30—60 та 30—50 м2. Площа жител носіїв культури ямково-гребінцевої кераміки з привласнюючим господарством мала розміри від 12 до 60 м2. У населення з переважанням виробничого господарства (культури кереш, мальованої та лінійно-стрічкової кераміки) розміри будівель коливалися від 5— 12 до 70—280 м2.

Багатокамерні житла найчастіше будувало населення з розвинутим землеробством. Подібна конструкція була викликана господарчою необхідністю. Відсіки слугували для зберігання запасів, інвентарю та виконання різних господарчих робіт.

Більшість будов неолітичного часу в Україні мала легку каркасну конструкцію. Носії нижньодонської культури та культури лінійно-стрічкової кераміки будували житла, де плетені стіни, обмазані глиною, та покрівля спиралися на стовпи. Плетені стіни, що кріпилися до стовпів, але без глиняної обмазки, споруджувались у напівземлянках представників культури мальованої кераміки. Більш легку каркасну конструкцію із застосуванням жердин, шкір та землі реконструюють для жител