Читати книгу - "Прес-центр"

Лиска, — відповіла жінка, і обличчя її раптом стало багровим. — Вони сказали, що тут лежать їхні спільні папери. До мосьє Лиска часто приходили люди, і він завжди дозволяв мені відчиняти їм двері. «Нехай підождуть, — казав він, — покажете їм, де кава, можуть почитати журнали».

— Спасибі, мадам. Мосьє Степанов, ви — офіційний представник російської сторони?

Степанов розізлився.

— Я прийшов сюди, у квартиру свого колеги, якого у вас намагалися вбити. Досі ви не знайшли тих, хто вчинив замах на нього. Я прийшов сюди з жінкою, через яку нібито його й хотіли знищити…

— А ця жінка, — сказала Марі, — вважає, що тут у Лиска залишилися матеріали, які були потрібні тим, хто в цьому зацікавлений.

— Ви не відповіли мені на це запитання, коли ми розмовляли по телефону, фрейляйн Кровс, — мовив Шор. — Чому ж ви вирішили розповісти все цій людині?

— Тому що я не вірю поліції, пане інспектор, а ця людина, — вона кивнула на Степанова, — мій колега.

— Він росіянин, — зауважив Папіньйон.

Марі знову всміхнулась.

— Достоєвський, до речі, не був швейцарським громадянином.

Шор розсміявся.

— Добре, поїдемо в поліцію, я затримаю вас на п’ятнадцять хвилин, ми повинні дотримуватися формальності…

47

Ретроспектива VIII (сім днів тому)

Майкл Велш мав стомлений вигляд, під очима залягли темні тіні, скроні без упину зрошував піт, хоч працював кондиціонер і народу зібралося в його кабінеті не так уже й багато: ЗДП — так скорочено називають в ЦРУ заступника директора по плануванню, ЗДР — заступник директора по розвідінформації, ЗДН — заступник директора по збиранню інформації науково-технічними методами та ЗДА — начальник управління аналізу й оцінки розвідданих, що їх одержує агентура ЦРУ в усьому світі; доповідав Уїльям Аксель, шеф управління стратегічних операцій.

Велш повернувся до Вашінгтона на світанку; за. два дні встиг злітати в Паму, Гватемалу, Сальвадор; провів переговори з міністром оборони та з кількома провідними політиками; три години пішло на те, щоб зустрітися з головним редактором «Епока», найбільшої газети Пами, і обговорити ситуацію в Центральній Америці, літав «під дахом» віце-президента «Стіл констракшн», у димчастих окулярах, будь вони тричі неладні, терпіти не міг гриму, але розумів, що зараз конче потрібна найвища обережність: газетярі — спритні люди, якщо його розконспірують напередодні діла, може бути завдано удару всій операції.

Як завжди, Аксель доповідав неквапливо, дуже стежив за словом, фрази будував точні, короткі, не допускаючи ані найменшої двозначності.

— До початку операції лишилося п’ятнадцять днів і сім годин. Оскільки містер Велш визначив «Кориду» як «локальний епізод», ми працюємо силами внутрішньої агентури в Гаривасі, щоб надати цьому заходові «чілійського флеру», — ніякого вторгнення, ніяких зв’язків з Пентагоном чи державним департаментом, ставка тільки на своїх людей. Перелічено всі варіанти невдачі. Їх зведено до мінімуму. Однак, якщо просочиться інформація, я маю на увазі, коли надрукують матеріали про те, що Лопес виявляє інтерес до плантацій какао-бобів, ліві угруповання почнуть галасливе розслідування. Тоді Лопес може прийти до влади не як послідовник справи Санчеса, а як диктатор, це недоцільно. Діяльність Леопольдо Граціо, як і раніше, здається мені небажаною, бо в нього дуже широкі зв’язки в Європі, він активно грає на підвищення ставок на боби какао і дуже зацікавлений у стабільності нинішнього режиму Гаривасу. Граціо двічі попереджав Санчеса про те, що в уряді полковника визріває опозиція. За нашими відомостями, кілька людей з розвідувального департаменту його концерну готуються до поїздки в Гаривас; докладну інформацію про це ми одержимо завтра опівдні, агентуру до них підведено цілком кваліфіковану. Найімовірніше, Санчеса ізолюють у «Клаб де Пескадорес», терористів потім знищать «червоні берети»; до народу звернеться по радіо та телебаченню майор Лопес, оголосить про введення воєнного стану для боротьби з силами реакції…

— Треба було б точніше сформулювати, — зауважив ЗДА. — «Сили реакції»… Це зразу зв’яжуть з нами, ліві почнуть кричати, що Санчеса вбили прокляті янкі і таке інше…

Велш усміхнувся.

— Можна подумати, що не ми усуваємо Санчеса, а дядя Іван. Живіть реальностями… В розвідці — на нашому рівні — небезпечно перебувати в світі пропагандистських ілюзій… Що стосується «сил реакції», то, мабуть, розумніше замінити на «екстремістські елементи» — це нейтральніше, просто багатозначне формулювання… Як буде усунено начальника генерального штабу Діаса і міністра громадської безпеки Пепе Ауреліо?

— Водночас з Санчесом. Група Хорхе відрепетирувала операцію в Гватемалі, на нашій базі п’ятдесят чотири нуль три, — відповів Аксель.

ЗДА закурив, обернувся до Велша.

— Майкл, у мене є чимало зауважень до тих статей, які підготовлено для публікації в пресі Гаривасу та Пами після подій, що мають відбутися… Там є кілька недодуманих пасажів… Зокрема, редакційні статті, які дадуть вранішні газети, ніяк не реагують на присутність наших воєнних радників у Гватемалі й Сальвадорі — це непростима помилка; майора Лопеса негайно зв’яжуть з нами. Потім, зовсім недостатній гнів проти тих, хто здійснив «криваве злодіяння». По-третє, ні слова не сказано про необхідність докласти всіх зусиль для проведення в життя курсу Санчеса на модернізацію економіки, жодним словом не згадується його енергопроект…

Заступник директора по науці, ЗДН, похитав головою.

— Я й досі страшенно жалкую про те, що ідею «Білої книги» по Гаривасу хтось відкинув.

— Цю ідею відкинув я, — уточнив Велш. — Як тільки з’явиться «Біла книга», весь світ чекатиме, де ми вдаримо. Згадайте Гватемалу і Домініканську Республіку, наші «Білі книги» передували операціям… Тоді ми намагалися довести радянську воєнну присутність, а що можна довести в Гаривасі? Ні, ні і ще раз ні, ми випробуємо якісно новий варіант зміни керівництва, ми робимо ставку на спадкоємність справи Санчеса.

ЗДН чомусь посміхнувся, витяг з кишені два невеличкі аркушики.

— Апаратура прослухування, яку наші люди встановили на квартирі заступника міністра фінансів Гаривасу, дала нам змогу записати його розмови… Поки що нічого тривожного… Але одна фраза насторожила, — ЗДН заглянув в аркушик, — ось вона: «Я переконаний, що Санчес розумніший, обережніший і зосередженіший, ніж про нього думають… Він анітрохи не ідеаліст, він дуже раціональний, і якщо він жде, то знає, чого жде».

Велш подивився на Акселя.

— Ви говорили про ваше джерело, близьке до Санчеса… Що воно дає?

— Я певен, що Санчес жде якоїсь дуже важливої інформації від Леопольдо Граціо…

Велш подивився на годинник.

— Нехай собі жде. Скільки часу йому залишилося ждати? Я завжди плутаю часові пояси…

Аксель відповів:

— Зараз має надійти офіційне повідомлення, що Граціо зійшов зі сцени.

— Ви переконані, що його співробітники не почнуть атакувати? — вперше за весь час спитав ЗДР. — За моїми даними, Хуан Бланко — спритний хлопець, він у ділі, він