Читати книгу - "Том 1"

167

Шрифт:

Інтервал:

Добавити в закладку:

Добавити

Перейти на сторінку:

стор. 64, під заголовком «Сонет»). Перший варіант, опублікований у журн. «Життя і революція», 1928, № 2, стор. 154, подається у розділі «Поза збірками» даного тому.

1 Далі у примітках зазначатимемо лише номери фонду та автографа.

В автографі поезії «Мі» після першої строфи йшла строфа, опущена у першодруку: ■

Спи без завадоньки!

Жодної зрадоньки Ти ще не знав,

Ані розрадоньки В серці не мав.

У київському виданні збірки «На крилах пісень» опущено ще одну строфу — третю в першодруку:

Туга даремная!..

Доля таємная Тебе чека;

Ясна чи темная?

Хто зна яка!

Поезія «La» в автографі мала сім строф. Остання, сьома строфа у першодруку опущена.

Я вірю в ті чари, я вірю в ту силу,

Бо серцем я їх почуваю,

Провісницю чар тих, фантазію милу,

Від щирого серця вітаю.

Датується 1890 р. за автографом в альбомі «Poesie», в якому дата [18] 90 р. проставлена майже під кожною поезією циклу.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 44—51.

«З о р я» — український літературно-громадський журнал ліберально-буржуазного напряму. Видавався у Львові в 1880—1897 pp.

...д ядькові Михайлов і.— Цикл присвячений М. П. Дра-гоманову. Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895)—український публіцист, учений і громадський діяч буржуазно-демократичного, потім ліберально-буржуазного напряму, рідний брат матері Лесі Українки.

ЗОРЯНЕ НЕБО

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 8—10, як цикл з чотирьох віршів. Остання, п’ята поезія («В небі місяць зіходить смутний...») друкувалася тут після циклу під заголовком «Зоря». У київському виданні збірки «На крилах пісень» ця поезія приєднана до циклу, заголовок знято. Поезія «Зоря» вперше надрукована в журн. «Зоря», 1891, № 12, стор. 227.

Автографи перших чотирьох поезій не збереглися. Автограф п’ятої поезії — ф. 7, № 124, арк. 61.

У київському виданні збірки «На крилах пісень» опущено другу строфу першої поезії («Зорі, очі весняної ночі...»)

Різно дивляться яснії зорі,

Кожна зірка інакше сіяє,—

В кого серце у тузі та в горі,

Той виразно по зорях читає.

Датується орієнтовно 1891 р.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 23—2Ѳ.

КОНВАЛІЯ

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 22, стор. 186. Передруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 11—12, з деякими різночитаннями.

Автограф не зберігся.

Датується за першодруком.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 6—7. НАПРОВЕСНІ

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 9, стор. 150. Автограф не зберігся.

Датується орієнтовно 1889 р. на підставі першодруку. Подається за першодруком.

CONTRA SPEM SPERO!

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 13—14.

Автограф поезії (ф. 2, № 11, стор. 11—12) має дві строфи, відсутні у першодруку. Після п’ятої тут іде така строфа:

Я співатиму пісню дзвінкую,

Розганятиму розпач тяжкий,—

Може, сам на ту гору крутую Підійметься мій камінь важкий.

Після сьомої йде така строфа:

Буде погляд мій вельми палати,

Може, згинуть всі хмари сумні,

Може, зірка, як буде сіяти,

Ясний промінь пошле і мені.

Для київського видання «На крилах пісень» Леся Українка скоротила твір ще на дві строфи — опущено сьому і восьму строфи першодруку:

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та пудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже па груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб’ється серденько,

Може, лютую смерть подола.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 42—43.

«коли втомлюся Я ЖИТТЯМ ЩОДЕННИМ...»

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 14—15.

Автограф —ф. 2, № 11, стор. 26—29. Між автографом і першодруком — ряд суттєвих різночитань. Так, у першодруку опущено

епіграф «— A quoi penses tu? — A l’avenir. V. Hugo. 93», а також текст після 33-го рядка:

Повинністю громадською — уклінність, Патріотизмом — лютість до чужинців,

Набожністю — запеклість фанатичну.

Після 35-го рядка:

Любов’ю до людей — забаву панську Після 54-го рядка:

Палала в очах туга ідеалу,

І дід побачив і спитав у хлопця:

«Куди ти дивишся, моя дитино?

Що бачиш ти в далекому просторі?»

Після останнього рядка:

Але в просторі бачу я країну,

Осяйну, наче світло ідеалу,

Неначе світло правди... О, дідусю!

В нас на землі нема такого раю.

Питаєш ти, що бачу я в просторі?

Прийдешність бачу я, віки потомнії

Датується за автографом.

До київського видання збірки «На крилах пісень» 1904 р. Леся Українка твір не включила.

Подається за збіркою «На крилах пісень», 1893, стор. 14—15,

Мій ШЛЯХ

Вперше надруковано у вбірці «На крилах пісень», 1893, стор. 16. Автограф — ф. 2, № 11, стор. 3—4. Між автографом і першодруком є суттєві різночитання. Першодрук коротший за автограф на дві строфи. Опущено п’ятий і шостий рядки першої строфи автографа:

Непевна путь, мій друже, в нас обох,—

Ходи! Шлях певний швидше знайдем вдвох.

Замість них стоять п’ятий і шостий рядкн другої строфи:

Самій не довго збитися в путі,

Та трудно з неї вбитись у гурті.

А перші чотири рядки другої строфи опущено зовсім:

Ох, довгий шлях сей, тяжко йти по йому, Найтяжчий для того, хто одинокий!

Та не сама я на шляху тяжкому,

Я не сама мандрую в світ широкий.

Опущено шосту строфу:

Коли кому замріють тії зорі,

І він їх привітає гімном вільним,