Читати книгу - "Вона"

172
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 71
Перейти на сторінку:
така прекрасна!

Ще крок і Тарас вже майже торкався Марі, яка стояла недвижимо. Марі відчувала як калатало його серце, чи, можливо, то було її серцебиття. Зараз вона вже нічого не розуміла.

— Тарасе… — вона не встигла нічого сказати, як їй перехопило дух.

Губи Тараса торкнулись Марі. Струм пробіг її тілом. Легкий цілунок, ще один і ще. Марі не відштовхувала Тараса. Так їй хотілось розчинитись в тих поцілунках. Тарас огорнув Марі своїми руками і, здається, не збирався її відпускати. Кожен його поцілунок ставав все міцнішим, а Марі, здається вже не відчувала землі під ногами. Вона обхопила його руками, а Тарас тримаючи її у своїх руках притягував Марі все ближче. Марі не відкривала очей, бо боялась понад усе, що щойно вона це зробить, усе зникне назавжди. Машинально Марі почала відступати назад, прямуючи до спальні. Відчуваючи натиск Тараса, вона просто не могла встояти. Поцілунки продовжувались і, коли, здавалось, що міцніше вже не можна, вони цілувались ще міцніше ніби не бачились довгий час або надто довго цього чекали і тепер надолужують. Марі торкнулась ліжка, і Тарас її схилив на нього. Відчуваючи тепло Тарасового тіла, Марі не тямилась від щастя.

Тарас піднявся над Марі.

— Марі, якщо ми поспішаємо…

— Іди до мене, — Марі притягла Тараса. — Сьогодні…

Але Марі не встигла договорити, адже Тарас знову міцно її поціоував. Він стискав Марі у своїх руках. І не міг повірити, вона зараз його.

НАСТУПНОЇ МИТІ Марі вже була без сукні і, оголивши своє тіло, вона просто зводила Тараса з розуму. Обхопивши його ногами вона розстібала його сорочку. Ще мить і Тарас притискався своїм ГОЛИМ торсом до тіла Марі. Ремінь з його штанів полетів у сторону. Так, це їм подобалось, вони не могли намилуватись одне одним. Мить, — і їхні оголені тіла злились в одне ціле. Марі тяжко дихала і кожного разу коли Тарас стискав її ще сильніше у своїх обіймах, чувся легкий стогін, від якого Тарас просто божеволів. Їх тіла змінювали пози, переплітались, стискались, шаленіли. Кожен поцілунок в шию, зроблений Марі, виривав Тараса з реальності. І він з новими силами притискав Марі до себе.

Вони упивались одне одним. І тільки вранці геть знесилені вони лежали в ліжку, але не спали. Тарас стискав в обіймах Марі ніби боючись, що вона втече.

— Я тебе не відпущу, — поцілувавши Марі в шию, сказав Тарас.

Марі повернулась обличчям до Тараса, торкнулась долонею його щоки і провела по ній.

— Що нам робити далі? Усе стало таким заплутаним.

— Марі, тільки не відштовхуй мене, — він підвівся з ліжка і тепер опинився над Марі. — Учорашній день, ніч це все було так прекрасно. І все через те, що ти зі мною. Тільки завдяки тобі все має сенс.

— Але ж я скоро поїду…

— Ми щось придумаємо, — він нахилився до Марі і поцілував її. Зараз у ранковому світлі, гола, вся його, вона була для нього найдорожчою. — Я люблю тебе, — він допитливо подивився на Марі. — З першого дня полюбив, кожного дня кохав все сильніше.

— Тарасе…

— Ні, не потрібно… — Тарас сів біля Марі і дивився їй прямо в очі, — нічого не потрібно говорити, не потрібно нічого пояснювати… — Тарас зараз здавався абсолютно серйозним. — Ти зможеш дивлячись мені в очі, сказати, що не відчуваєш того ж, що і я. Зможеш???

— Тарасе… — Марі поглянула в очі тому, кого любила більше за життя. Але сказати про це вголос означало зізнатись собі у цьому. Вона була готова ризикнути усім. — Ні, не зможу.

Тарас посміхнувся.

— Більшого мені й не потрібно. Йди до мене, — Тарас поцілував Марі, притягнувши до себе. Вони злились у гарячих поцілунках і обіймах так, наче позаду й не було ночі. Здавалось, за цю мить вони так скучили одне за одним, ніби тепер не зможуть прожити й секунди одне без одного.

Марі вперше за довгий час спала так довго. Прокинувшись, вона повернула голову, Тарас спав. Вона тихо піднялась з ліжка, і щоб не одягати сукню знайшла на підлозі його сорочку, накинувши її вона оглянулась на Тараса, який вже не спав.

— Куди це ти зібралась? — він ліниво потягувався).

— Тренування ніхто не відміняв))) так що за двадцять хвилин чекаю тебе на вулиці,— щасливо промовила Марі.

Вона вже була біля дверей як раптом швидко розвернулась, підбігла до ліжка і міцно поцілувала Тараса.

— Я теж тебе люблю! — вона підхопилась і вибігла з кімнати. Понад усе вона не хотіла зустріти Назара, адже хоч він і сам вмовив її поїхати з Тарасом вчора та чи сподівався він на таке завершення? Марі швидко прийняла душ і вже за двадцять хвилин стояла на вулиці і розминалась.

Побачивши Тараса, вираз обличчя розплився в широкій посмішці.

— Скільки можна тебе чекати?

— Такого як я можна і почекати), — Тарас і сам не витримав і розсміявся))).

— Думаю, жарти це не твоя сильна сторона))).

— Так)))?

— Ну давай, вже почнемо тренування. Не думай, що я потуратиму тобі))). Сподіваюсь ти не забув, що я вправніша за тебе.

— Ой. Марі, я ж тобі піддавався). Зараз я тобі покажу де раки зимують))).

Тренування, звичайно, нормального не вийшло адже раз-по-раз вони починали відволікатись від тренування і все зводилось до обіймів і поцілунків. Марі поглянула на годинник.

— Я маю вже їхати на стрельбище), — трохи сумно промовила Марі.

— Може я з тобою? — запитав Тарас.

— У тебе що, роботи не вистачає), — Марі чудово розуміла бажання Тараса бути з нею. Але робота є робота, і це вона теж розуміла.

— Я поїду з Назаром), — Марі підійшла і поцілувала Тараса в щоку. — А ввечері обов’язково побачимось).

— Я ЗНАЮ, ЩО ЦЕ ЗАРАЗ ПРОЗВУЧИТЬ ПО — ДУРНОМУ. Але я хотів запитати… Точніше сказати, — Тарас явно хвилювався, — давай жити разом.

1 ... 59 60 61 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вона"