Читати книгу - "Захребетник"

розілляв — на щастя, не на пергамент.

— Дурниця, — махнув рукою Кручек, утираючи сльози. — Ще замовимо.

— Ви помітили, що в них пиво одного виду за різною ціною?

— Справді? Десь отут я бачив аспідну дошку…

Так і є, на дошці, біля входу в аустерію, крейдою було написане:

ПИВО:

«Бургбір» (світл.), 1,0–1,5 пфеньги за пінту.

«Бургбір» (світл.), 1,5–2 пфеньги за пінту.

«Бургбір» (світл.), 2,2–3 пфеньги за пінту.

«Кров Нижньої Мами» (темн.), 1,3–2 пфеньги за пінту.

«Кров Нижньої Мами» (темн.), 2,4–3,5 пфеньги за пінту.

«Кров Нижньої Мами» (темн.), 3,0–4,5 пфеньги за пінту.

«Оксамитова смола» (портер), 3,8–1 гривнінг за пінту.

— Агов, люб’язний, — скарбівничий ляснув пальцями, підкликаючи кельнера.

— Слухаю, добродії!

Кельнер вихопився, мов джин із розкоркованої пляшки. Поверх зеленого фартуха в нього красувалася бляха із цифрами: 1,8.

— А скажи-но, люб’язний… У чому, приміром, різниця між «Кров’ю Нижньої Мами» за три з половиною пфеньги та за чотири з половиною?

— Охоче поясню! Перше пиво зварено в броварні Якоба Штеєра, і в ньому два й чотири десятих еталона. Друге — із броварні Клауса Хольне. У ньому 3 еталони.

— Вони відрізняються на смак?

— Смію вас запевнити, відрізняються.

По-реттійскому кельнер говорив без акценту. У свій час курфюршество входило до складу Бреннської імперії, заснованої Піпином Садженим, зі столицею в Реттії. Та хоча Брокенгарц давно одержав статус окремої держави, реттійскою тут володіла більшість мешканців.

— Різницю в нуль два еталона відчує лише досвідчений дегустатор. Але різницю в нуль шість відчує кожний, хто хоча би раз куштував гарне пиво. Існує допуск в нуль один еталона, і ніяк не більше!

— Ага! — очі Пумпернікелеві спалахнули. — А чи не трапляється помилок при визначенні еталонності напою? Або, гірше того, підробок сертифікатів?

— Що ви, добродії?! — здивувався кельнер. — Хіба так можна?! Будь-яка броварня дбає про свою репутацію! У Брокенгарці з цим суворо. А за підробку сертифіката можна головою накласти! Це найтяжчий державний злочин! Руйнування засад!..

— Дякуємо за пояснення, люб’язний. Яке пиво ми перед цим замовляли?

— «Кров Нижньої Мами», два й чотири еталона.

— Тоді принесіть нам ще по келихові тієї ж «Крові…», але вже триеталонної. Для порівняння.

— Прекрасний вибір! Айн момент. Добродії бажають чогось до пива? Кнедликів? Капусняку? Сосисок? Солоних плетенців?

— Двійко крендельків, — замовив скарбівничий, не бажаючи псувати апетиту перед вечерею.

Триеталонна «Кров» і справді була помітно краща. Колір, насиченість, оксамитовість; легка, ледь відчутна гіркуватість, тонкі відтінки післясмаку…

— Чудово, — губи парубка все ще щасливо усміхалися. — Як усе продумано! Не те, що в нас. Виставив корчмар кислятину — можеш хіба що в пику вихлюпнути. А тут раз — і прикрили заклад. Або ласкаво просимо — на плаху!

Куди більше задоволення, ніж від доброго пива, він одержував від самого факту існування правильної системи, де все розраховано, обміряно й зважено. А вже те, що й сам він нині причетний до такої корисної справи, доводило Пумпернікеля до екстазу.

«Захисна реакція, — подумав доцент. — Сам же розповідав про кошмарний сон, от і радіє…»

— Велике місто!

Захоплені просторікування супутника доволі набридли Кручекові. Та й ідея відправляти корчмарів на плаху за кисле пиво не здавалася привабливою. Так у Реттії жодного корчмаря не залишиться! А от у пику хлюпнути — це правильно. Це по-нашому.

І потіха, і корчмар живенький.

— Ви ознайомилися з методикою остаточних