Читати книгу - "ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ"

попустошил, и много би шкоди починил, але орда, вийшовши с ханским сином, оним не допустила, з которими козаками войну учинила. И с той 140 войни Куницкий з немного Козаков утік, розуміючи, же тое войско не оборонится от орди.

7 Там же: «В началі року 1684».

8 Там же: немає «которий».

9 Там же: «во всіх городіх столечних полковников и скупивши войско».

Але козаком орда не могла [нічого] 1 учинити, — вцілости вернулися и оного Куницкого своего старшого убили 149 и наставили межи собою старшим Могилу, козака з Запорожа, которий з ними в Кемерові зоставал, називаючися гетманом, и свою залогу коло Камянця держал и по инних городах, вигнавши турков.

Того ж року, зараз навесні, турки провадили живность до Камянця, против которих козаки з Немирова виходили, хотячи оним заборонити тоей дороги. Але ошукались, бо орда, на них напавши, сот пять вистинали и тое в Камянец впровадила, і много шкоди починила в тих волостях, которие знову в послушенстві королевском зоставали.

Того ж року знову затяги велікие в Полщи и по україних городіх: даванно гроши, сукна, абы человік, — а то противко турком, — и посполитіе рушеніе, где много тиснулося и Задніпра много утікало 2, любо їм того забороняли.

Того 3 ж року велечної войни не било, бо турчин з великими потугами не виходил, тилко под Будиням коло Дунаю цесар християнский войска турецкіе погромил килка паш и из с Текелем венгерским міл потребу и в Венграх.

А король полский з войсками своїми стоял под КамянцемПодолским, маючи в обложеню, але сами болшую трудность міли от турков с Камянця и хороб великих, а найболше от бігунки 4, с которой много войска полского и литовского и прускуго вимерло. Восени, прийшовши хан з ордами под Камянец, войска полскіе отогнал, которіе с трудностю отходили за ордами, же оним трудность чинили.

Волоская земля того року барзо спустошена, же мало кого в ней зостало, от ляхов, Козаков и татар.

Того року дорожнета великая била в Полщи и у Литві, бо не било урожаю на збожже.

Того ж року за відомом їх царских величеств гетман запорожский Іван Самойлович росказал по самий Сож ріку усі села отехати, от Гомля, аж по самое Рославле, и привернули до Стародуба, от ляхов отнявши, и свої залоги постановил полковник стародубовский.

1 Це слово взято із сп. Судієнка і вид. Бодянського

2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «из Задніпра утеком».

3 Там же: «якого».

4 Там же: додано «получили».

РОКУ 1685

Хан кримский вийшол 5 з ордами и сам стал коло Рашкова на Кучмани, и великіе шкоди починил по волости по Волиню, Подолю, загонами навесні; а солтани з ордами пойшли верх Дунаю ку турецким войском, жебы ся скупити. А Волоская земля пуста стала 141 от войск полских и татарских и козацких, которіе по королю зоставали.

5 У вид. Бодянського: «пойшол».

Того ж року турецкіе войска сили великіе вийшли противко цесара християнского ку Відню, чинячи тісность велику; але цесар, скупивши войска, божіею помощію тіе войска турецкіе знесл на голову и армат боліє пяти сот побрав, и в державу панства турецкого з своїми войсками за Дунай увойшовши, пустошил, як хотіл.

Того ж року на Білом мору визера турецкого громили венетове и франки, где отсюль великая тісность туркам била. А войска полскіе стояли на пасах от Камянця тое літо, а и гетман Яблоновский и кавалер ходили у Венгерскую землю 1 и там до килка замков — Буду и новіє замки Стригон, Решин отняли у турчина и своїх людей осадили и назад отступили на Буковину, где оних турецкое войско осадило з ордами великими межи Прутом и Дністром, що к ним з великою шкодою войска и усего табору прийшло, и заледво вийшли. А орда оним зфольговавши, на Волинь пойшла загонами, где много людей побрали, подобно, за позволеніем гетмана коронного: бо безпечно орда ходила, а жолніре нігде оних не громили. А королю не позволили сенатарове до войска ити 150, и за тим порадку 2 у войска їх не било, и войско погинуло.

Того ж року син гетманский Семион 3 померл, юня 7, на Сошествіе святого Духа, в літех молодих, але розуму старого, четвертого року своего полковництва стародубовского.

Того ж року Гедеона, князя Четвертенского, єпископа луцкого, на метрополію 4 киевскую обрано.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «ходил у Венгерскую землю з войсками».

2 Там же: «порядку».

3 Там же: «Семеон».

4 Там же: «митрополію».

РОКУ 1686*

По Богоявленії стала згода їх царских величеств з королем польским вічистая и задля того розорвали згоду з турчином и татарми, хотячи с ними войну міти, допомогаючи королеві и Річи посполитой, при какой згоді и отъданно волость тую, що коло Сожа ріки, козаки были заехали до полку Стародубовского 161, знову до Литви, чіе и було. А король польскій Ян Собескій присягу выконал в Яворі при послах его царского величества при Борису Петровичу Шереметьеву с товарищи его на вічную згоду з їх царским величеством на том, юж Смоленска и Кіева и сегобочной України не упоминатися вічними часи, учинивши границю слушную, що и цесар подътвердил за изволеніем папіжским жеби заодно на турки и татар войну поднесли, оставивши згоду. На що їх царское величество поднялися своїми войсками на Крим иты и Крим сносити посполу, и козаки с ними ити мают.

Того ж року орда барзо много шкоды начинила поза Дніпром по самый город Кіев, людей побрали, порубали купцов коломійцов.

И тогда король польскій Ян Третій зобрал войско великое, и зоставивши налогу