Читати книгу - "Сміливий чунг"

підкрадатись до когось. Раптом він підбіг до Брунатної поми, яка тримала на руках своїх близнят, схопив одного з них і почав тікати. Не зрозумівши, в чім річ, Брунатна пома з несамовитим криком кинулась за ним. Але Сміливий, пробігши кілька кроків, повернувся назад і віддав маленького чунга Брунатній помі. Потім знову зіщулився й роззявив рота, ніби наслідуючи ричання великих чунгів:

— Ху-кхвуа! Ху-кхвуа! Ху-кхвуа!

— Ху-кхвуа! Ху-кхвуа! Ху-кхвуа! — повторили чунги, а Сміливий знову вдарив себе в груди й замахав ломакою.

Потім він пішов уперед, і вслід за ним рушили всі дорослі чунги з твердим наміром будь-що прогнати великих чунгів з лісу.

Вони увійшли в ліс цепом, який розривався лиш тоді, коли доводилось пробиратися через хащі та крізь просвіти між величезними деревами, потім знову змикався. Тепер уже ніхто не боявся великих чунгів, бо своїх зібралося так багато, як не збиралося ще ніколи, до того ж, усі тримали в руках ломаки та камені, а ті великі чунги жили й ходили невеличкими групками, і ні в кого з них не було ні ломаки, ні каменя.

Сполохані їхнім криком, звірі тікали хто куди, бо жоден з них досі не бачив такої кількості чунгів разом. Тікали всі — і грау, і мут, і мо-ка, і навіть хо-хо, а дже та рог бігли цілими зграями, наче в лісі знову спалахнула пожежа.

А цеп випростаних чунгів просувався все глибше й глибше у ліс, і всі голосно кричали:

— Ху-кхву-а! Ху-кхву-а! Ху-кхву-а!

Спочатку й великі чунги злякалися цього небувалого страшного реву. Та, угледівши, що це ревуть набагато слабші за них випростані чунги, вони пересторожливо і водночас якось зневажливо почали ричати. Вони навіть не полізли на дерева. Так група, у складі якої був один великий чунг, дві поми та два підлітки, підпустила випростаних чунгів зовсім близько до себе і вже аж тоді, замінивши на своїх волохатих обличчях вираз цікавості гримасою люті и погрози, голосно заревла, і кожен з них почав бити себе кулаками в груди.

Деякі з випростаних чунгів по-справжньому налякалися, але більшість з них, підбадьорена своєю кількісною перевагою, теж войовничо й люто заревла. Найголосніше ревли Сміливий і Голобедрий. Потім, наче змовившись, вони одночасно метнули загострені ломаки в переднього великого чунга. Обидві ломаки вп’ялися чунгові просто в груди. Він несамовито заревів і впав. Тоді всі випростані чунги також почали кидати свої ломаки й камені, і деякі великі чунги одразу попадали й повмирали, а ті, що лишились живими, кинулися тікати.

У інших місцях лісу численні групи випростаних чунгів теж напали на дрібні групи великих і так само повбивали їх ломаками й камінням. Але й великі чунги розідрали чимало випростаних. Однак випростані нападали одразу великою кількістю, а їхні ломаки вражали на відстані, і великі чунги врешті не витримали, втекли і вже більше ніколи не повернулись до лісу. Так випростані чунги вигнали з лісу страшних великих чунгів, викрадачів їхніх маленьких дітей, і тепер їм стало ще більш зрозумілим, що вони справді сильніші від найсильніших звірів, коли діють дружно і живуть великими групами. Тому вони зібралися в ще більші групи, а вночі лягали спати одні поруч з одними, як робили це в часи втечі з півночі на південь.

МОЛОДА ПОМА

Минав час. Мала пома виросла, догнала свою матір і скоро стала ще вищою за неї. Правда, груди у неї були не такі широкі і шерсть не така густа, а стегна й живіт мала майже голі. Так само й шкіра на обличчі була не такою червоною і шорсткою. Ходила Молода пома значно рівніше, ніж Брунатна, була стрункішою і спритнішою за неї.

Оскільки вона завжди ходила випроставшись, долоні на її задніх кінцівках зовсім стали схожими на ступні, і пальці не розчепірювались, як у інших. Вона вже не могла хапати ними майже нічого і, бачачи, як дехто з старих чунгів вправно користується ними, гадала, що це у неї просто недолік. Старі чунги могли, наприклад, ськатись пальцями задніх кінцівок, а Молода пома не могла взяти ними навіть гілки. Вона дивувалась, чому це так, і не знала, що всім тим зобов’язана потроху і Старій помі, і Великому чунгові, і Брунатній, і Сміливому. Кожен з них, пристосовуючись до нових умов життя, передав і їй у спадщину щось із тих навичок, яких набув сам. Крім того, вона й сама зазнавала змін, викликаних новими умовами життя.

Якщо, наприклад, груди у неї були не дуже широкі, а руки не дуже довгі, то це в значній мірі тому, що їй майже не доводилось лазити по деревах; якщо живіт у неї був порівняно невеликим, то це тому, що вона здебільшого їла м’ясо; якщо пальці на її ногах стали неповороткими і менш гнучкими, то це знов-таки тому, що вона ними не користувалася. Зате ж на руках її пальці стали такими чіпкими, що ніхто з старих чунгів, навіть Сміливий і Брунатна пома, не могли з нею зрівнятися. Ніхто з дорослих чунгів не вмів так швидко і так вправно обчищати молочні стебла га-лі, обтирати цибулини від налиплої на них землі, обламувати гілля, щоб дістати верхні соковиті пагінці, збирати між кущами дрібні, але дуже смачні яскраво-червоні ягоди. Ходячи завжди з Сміливим чунгом та Брунатною помою і наслідуючи їх у всьому, Молода пома з дивовижною точністю навчилася робити все те, що робили вони. А Сміливий чунг і Брунатна пома робили все набагато вправніше й уміліше, ніж будь-який інший чунг з великої групи. Пізніше, підростаючи, вона своєю спритністю почала випереджати навіть Сміливого чунга й Брунатну пому і значно влучніше, ніж вони, поціляла ломакою чи каменем у якусь тварину або плід, коли не могла дістати його іншим способом.

Спочатку Молода пома, за прикладом інших чунгів, обчищала кору з молочних стебел га-лі зубами. Та якось ненароком вона обідрала стебло пальцями. Помітивши це, інші чунги почали й собі обдирати кору на стеблах га-лі