Читати книгу - "Король стрільців"

розбійником, пане добродію… Прошу!..

С п р а в н и к   (приглядається то ревізорови, то панкови). Ба!.. Ви, як міркуєте, писуню?

Г р и ц ь.   А, дайте мені спокій!.. Я вже не знаю, що зі мною робиться…

К а с і є р   (приглядається то панкови, то ревізорови). А ви, любцю, як кажете?

К р а м а р.   Га, Господи Боже!.. Та воно такої ріжниці нема. То чоловік, та й то чоловік.

П а н о к.   Панове господарі, не дайте собі закрутити гітари. З нього такий інспектор, як з мене польський біскуп. Ви ось краще гляньте на долівку: бачите, що він мав у торбі?.. Револьвер на вісім стрілів і ніж на два метри! Якби не я, то вам вже всім був би капут, розумно? Тож не балакайте з ним довго, а зв’яжіть шнурками і до паки!

Р е в і з о р   (кидається до нього). Кого до паки, розбійнику, душогубе?! Кого?..

П а н о к.   Пане, не так остро, бо я можу часом вдарити!

Р е в і з о р.   Що?! Кого вдарити, розбійнику? Кого?! (Обидва кидаються на себе з п’ястуками; крамар, касієр, Гриць і справник їх розділюють; гамір, метушня).

ЯВА 12

В і й т   (входить з палицею в руці, за ним поліцай, також з палицею, за ним Настя). Дай Боже добрий вечір! Чого тут у вас такий гармидер, Гриню? Ваша жінка прибігла до мене з криком і плачем, бо у вашій хаті люди ріжуться ножами… А тут, бачу, ще кожний, славите Господа, цілий та здоров.

Г р и ц ь.   Гм!.. Та ще дотепер яко-тако, але до біди вже небагато бракувало… От, спасибі вам, пане начальнику, що прийшли в саму пору! Може, ви тут зробите якийсь порядок, бо я, бігме, вже чисто голову стратив!..

П а н о к.   Пане, пане, ви є начальником громади?.. Так? То прошу сей час замкнути того пасажира!..

Р е в і з о р   (кидається до нього). Кого замкнути, розбійнику?! Мене?.. Мене?..

В і й т   (стукає палицею до долівки). Спокій, панове, спокій! Не заколочуйте публичного ладу. (До Грицька). Як я чув, то у вас, Гриню, трапилась досить кумедна історія. З’їхало нараз двох інспекторів, а ви тепер не знаєте, котрий правдивий, а котрий фальшивий, так чи ні?

Г р и ц ь.   Гм!.. Воно ніби так…

С п р а в н и к, к а с і є р, к р а м а р.   Ая, ая… Так воно і є…

Н а с т я   (на боці). Ой, татуньцю небесний! Коби то вони обоє були фальшиві!.. Я, хоч гинь, не маю що тепер тому другому зварити!..

Р е в і з о р   (рішучим голосом до війта). Пане добродію! Прошу зараз арештувати цього душогуба!

П а н о к.   Поволі, пане, поволі. А чому не вас?

Р е в і з о р.   Я є делегатом Ревізійного союзу!

П а н о к.   І я також!

Р е в і з о р.   Брешете, пане добродію! Покажіть це чорне на білім.

П а н о к.   Прошу! Зараз покажу. (Відчиняє ревізорову течку).

Р е в і з о р.   Віддай мої акти, розбійнику! (Хапає за течку і старається видерти її від панка. Цей не пускає).

В і й т.   Спокій, панове, спокій, бо зараз скажу вас обох замкнути!

П о л і ц а й   (уважно приглядається панкови). Га, пане начальнику! Гляньте-но на того тоншого! Та ж це той, про якого нам писано з поліції! Той самий, при’сяй Богу, той самий!

В і й т   (приглядається панкови). Чекай-но! Зараз ми переконаємося. Слухайте, пане ласкавий. Ви називаєтеся Йосиф Буйда, так чи ні?

П а н о к   (дивиться в землю). Ні!

В і й т.   Уроджений в Пацанові?

П а н о к.   Ні!

В і й т.   Відбув кару однолітної в’язниці за крадіж?

П а н о к.   Ні!

Р е в і з о р   (тиче панкови під ніс посвідку). Отже брешете, пане добродію! В живі очі брешете. А це що?.. Пане начальнику! Ось де леґітимація цього пана. Маєте чорне на білім, що це той самий пташок, про якого ви говорите!

В і й т   (бере посвідку в руки). Так!.. Та ж це посвідка звільнення з криміналу… Ну, пане ласкавий, що ви на то скажете?

П а н о к   (мовчить).

В і й т   (кладе йому руку на плече). Попався, братіку! Доки крутив, то крутив, а тепер вже не втне Панько тіста. До громадського уряду прийшов з поліції докладний опис, який цілком годиться з зовнішним виглядом вашої особи. Ви є небезпечним злодієм, якого нам приказали до двадцять чотирьох годин виправити зі села, а в разі опору замкнути. (До поліцая). Так, Гарасиме?

П о л і ц а й.   Так, пане начальнику, при’сяй Богу, що так!

В і й т.   Тепер, паньцю, пакуйте манатки і гайда зі мною. Цеї ночі ще переспитеся в холодній, а завтра рано підете собі на чотири вітри. (До поліцая). Гарасиме! Ви тим паном заопікуєтеся?

П о л і ц а й.   Так, пане начальнику, при’сяй Богу, що так!

П а н о к   (почухався в потилицю). Ну, то називається — трудно. Накрили хлопа… (До ревізора). Пане інспектор, беріть свої акти і дайтеся ними випхати. (До Гриця). Вам, пане Цибуля, я щиро дякую за гостину. Тримайтеся моцно, не робіть такої сумної міни, бо кризи вже довго не буде. То я вам кажу! (До Насті). Вам, стрийно, спасибі за добру вечерю. Не жалуйте за нею, бо це вже пропало. (До справника, касієра, крамаря). Вам, панове господарі, велике спасибі за добровільну складку на бідного безробітного. Знаєте, як то кажуть: громада по нитці, а бідному шнурок!..

Р е в і з о р   (до справника й інших). Що за складка, пане добродію? Може, той обманець видурив від вас які гроші?..

С п р а в н и к   (понурив очі додолу). Ні, ні, писуню…

К а с і є р   (задивився в землю). А, де там, любцю…

К р а м а р   (задивився на стелю). Га, Господи Боже!..

П а н о к   (злобно всміхається). Так, так! Мовчи, язичку, будеш їсти кашу!.. (До публики). Гей, гей! Яка то нині непевна людська доля. Перед хвилею був чоловік інспектором, а тепер мусить іти спати до Іванової хати… Але добре, що трохи фльоти видурив. Буде на нові черевики і ще на витрихи зістанеться. (До всіх). Найнижчий слуга панів.

П о л і ц а й   (бере панка за обшивку). Йди вже, йди. Не говори багато. (Випроваджує його).

ЗАВІСА