Читати книгу - "Загибель Уранії, Микола Олександрович Дашкієв"

розпорядження. Ні, він таки недарма став ватажком вовчої зграї «наймудріших»! Холодний голос чітко карбує слова:

— …Наступ на телецентр припинити, поліцаїв відтягти. Вимкнути струм у телецентрі, а якщо не можна, то в усьому районі! Негайно надрукувати мільйон листівок з підписом: «Центральний Комітет Комуністичної партії Монії». Текст: заклик до загального збройного повстання; лозунги: експропріація усієї — підкресліть! — усієї приватної власності, відокремлення церкви від держави; переслідування тих, що працювали на Кейз-Ола… Набрати й надрукувати сто тисяч примірників «Полум'я» з аналогічним текстом. Все це скинути завтра вранці з літаків.

Айт і Мей обмінялись поглядами. Кейз-Ол не тільки не розгубився, але намагається все повернути собі на користь. Лише одинаки підуть за фальшивими гаслами; спровоковане містером збройне повстання буде придушене. А коли проллється кров, коли тисячі людей буде запроторено до тюрем — хто там буде згадувати про якусь «Нараду».

— Поліцію і військо привести в стан бойової готовності. Ні в якому разі не стріляти першими, але намагайтесь зробити так, щоб стріляли бунтівники. А тоді — знищуйте. Все.

— Буде виконано, ясновельможний!

Клацнув вимикач, погас екран. Кейз-Ол підвів голову, подивився на Мей і сказав глузливо, з викликом:

— Ну?

— Пробачте, ясновельможний! — Мей підійшла до нього, пригорнулась. — Я визнаю свою провину. Але визнайте також і ви: не годиться принижувати гідність жінки… — Вона помовчала трохи і сказала вже іншим тоном, стурбованим, діловим: — Мене дуже непокоїть оця історія, ясновельможний! Ви запропонували геніальний план контрнаступу. Але чи не замало цього?.. Ви дозволите мені дати вам пораду, ясновельможний? Що, якби Сенат видав закон про заборону атомної зброї?.. Комуністи домагаються його шістнадцять років; вони грають на цьому, підбурюють усіх. То хай одержать папірець… Ви мене зрозуміли, ясновельможний?

Кейз-Ол дивився на неї мовчки, зачудовано. Якщо він сам щойно наказав здійснити справді грандіозну за своїми масштабами провокацію, то його наречена хватнула ще вище!

Законопроект про заборону атомної зброї!.. Хм… Навіть у нього, людини, що не гребувала ніякими засобами для досягнення мети, не вистачило нахабства вдатись до такого обману. А це справді блискуча ідея! Треба тільки додати застереження, що Монія залишає за собою право використати атомну зброю, якщо зазнає атомного нападу. При потребі такий напад можна інспірувати дуже легко.

Він уже погодився з сміливою пропозицією, але — недовірливий і обережний з природи — ще зволікав, обмірковував, чи немає тут якоїсь прихованої небезпеки.

— Що ж, Мей… Може, так і доведеться зробити. Побачимо, як підуть справи.

Радісно спалахнули очі дівчини. Ледве помітно кивнув головою Айт. Хай Кейз-Ол видає закон, щоб порушити його в ту мить, коли план «Блискавка» вступить у дію. Зробити це далеко складніше, аніж він гадає: війну не почнеш без людей, а кожна людина, незалежно від своїх політичних переконань, хоче жити. Тільки б він не передумав!

Тієї ночі Кейз-Ол спав спокійно, наче нічого не сталось. А його камердинер тинявся з кутка в куток, чекаючи нового дня.

Айт сподівався, що «конспіраторка Тессі» ввімкнеться хоч тепер. Нещодавно вона натякнула на якесь надзвичайно важливе завдання і попередила, що не зможе підтримувати зв'язок, бо виїжджає на невизначений час. Певне, її завдання і справді було серйозне, бо дівчина наївним шифром — за першими літерами слів — назвала своє прізвище: Торн.

Айт тоді розгнівався на дівчину за її нерозсудливість, попрощався сухо й коротко. А зараз — шкодує, турбується. Він звик до дзвінкого схвильованого голосу Тессі Торн, до тих дивних її інтонацій, які чомусь знаходили відгук у серці, викликали спогади про молодість.

Добре було б, якби Тессі ввімкнулась. Запальне дівча може не розгадати провокаційного плану Кейз-Ола, кинеться в бій та й загине. Комітет Захисту Миру!.. Виявляється, це таки зовсім не витівка нудьгуючих дамочок. Айт тепер уже знає, що роботу в Комітеті поліція розцінює як приналежність до комуністичної партії, а це говорить багато про що. Немає сумніву — саме отакі дівчатка й поширюють котушки з записом Наради та листівки, які так стурбували Кейз-Ола.

Тессі мовчала. Айт тримав свій приймач ввімкненим аж дві години, а потім махнув рукою і подався до кабінету Кейз-Ола. Цей день мав вирішити все.

Події розгортались зовсім не так, як хотів би Кейз-Ол. Ранком того дня літаки справді розкидали величезну кількість провокаційних листівок; одна з радіостанцій, «захоплена комуністами», проголосила заклик до загального збройного повстання. Але не дрімали й комуністи. Тисячі агітаторів вийшли на вулиці; стіни забіліли відозвами. Гасла були короткі й чіткі: «Не піддавайтесь на провокацію! Женіть геть усіх, хто закликає до зброї!» І поліція не знала, як знайти причіпку для арештів.

А «коліщатка» з записом Наради тим часом швидко розкотилися по всій Монії. «Розмножте і передайте СПРАВЖНІМ друзям» — так закликала компартія. Диктофони, які з ініціативи Кейз-Ола поступово витісняли папір та чорнило, працювали на повну потужність.

Але люди не перетворювались одразу на ворогів Кейз-Ола. Ні, більшість просто жахалась, проклинала вчених-атомників і цілий світ. Найбагатші і найдалекоглядніші почали виїздити з Дайлерстоуна в безпечніші місця; інші, залишаючись на місці, полохливо прислухалися, чи не верещать сирени. Над Монією нависла примара атомної війни.

Кейз-Олові доповідали обстановку щогодини. З повідомлень було ясно, що провокація провалилась. Ніхто не виступив зі зброєю, зате в цілому ряді районів Дайлерстоуна спалахнула паніка. Кейз-Олових газет не купували, зате нелегальне «Полум'я» передавали з рук в руки. Там було вдруге видруковано статтю професора Літтла «Санклейська трагедія». Реакція населення на цю статтю дуже тривожна.

— Так… Так!.. — сухо кидав Кейз-Ол у відповідь на повідомлення. Він був надто розумний, щоб у такий момент вдатись до зброї, і різко зупинив шефа поліції, коли той запропонував розстрілювати на місці тих, хто поширює або читає комуністичні видання. Врятувати становище зараз могла лише хитрість.

Одна з вечірніх газет — звичайно ж, тільки в гонитві за величезним тиражем — опублікувала протест двадцяти семи вчених-атомників проти використання атомної зброї. Шеф поліції доповів, що дав наказ заарештувати тих, що підписали протест.

І ось тут Кейз-Ол уперше дав волю своєму гніву.