Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

Розділ 28

Коли подзвонили в двері, гадки не мала, хто то може бути. Я лише недавно живу в цій квартирі і мене ще ніхто не знає. Можливо сусідка, хоче познайомитись, промайнуло в голові.

Відкривши двері, шокована завмираю на місці. Цього не може бути. Як взагалі він тут опинився? Як знайшов мене? Виходить, на вулиці не було марення, він був справжній.

Погляд Стаса лякає, а задоволена хижа посмішка змушує все тіло тремтіти. Перша моя реакція, це закрити перед ним двері. Але він швидший. Відчиняє двері настіж і заходить у коридор. Не відводжу від нього погляд, спостерігаю, як він наближається.

-        Стасе, - ледве вимовляю його ім'я, тому що груди здавлює так, що дихнути не можливо.

-        Не чекала мене? - ричить і від його голосу закладає вуха.

Авжеж не чекала. Я взагалі змирилась з тим, що ніколи його не побачу. Але зараз він стоїть переді мною справжній і дивиться так, що хочеться провалитись крізь землю.

Він ненавидить мене і прийшов сказати про це.

Він робить ще один крок і опиняється впритул біля мене. Вдихаю такий знайомий запах і від цього крутиться голова. Хочеться його торкнутися, але не наважуюсь, бо більше не маю на це права.

-        Проходь, якщо вже прийшов, - беру себе в руки і онімілими губами промовляю.

Відходжу в сторону, пропускаю вперед. Стас хмикає і прямує в єдину кімнату у квартирі, а я поспішаю за ним. Встаю при вході і уважно спостерігаю, як він повільно крокує і зацікавленим поглядом оглядає приміщення.

-        Як ти мене знайшов? Ти слідкував за мною? - запитую. - Бачила тебе біля кафе.

Стас різко розвертається в мою сторону, стріляє гострим поглядом.

-        Бачила? Чому ж не підійшла, не привіталась? - кривить губи. - Чи просто в тебе була краща компанія. Тепер мій брат для тебе цікавий.

Чую звинувачення в його голосі. Він бачив, як я обіймалась з Ігорем і міг надумати, що завгодно.

-        Ігор допоміг мені з квартирою, от і все, - качаю головою. Не хочу, щоб він думав, наче я швидко знайшла йому заміну.

-        Щось він прорахувався, на такому дивані довго не потрахаєшся, - плюється словами і показує на старенький одномісний диванчик, на якому я сплю. - Чи може ви експериментуєте, знаходите пікантні місця по всій квартирі.

Він говорить це з огидою і зневажливо дивиться на мене. Не приємно таке чути. Він був в мене перший і залишився єдиний. І він думає, що я сплю з його братом.

-        Між мною і Ігорем нічого немає. Ми лише друзі, - не знаю для чого це говорю, навряд чи він повірить. - Можеш його запитати.

-        Думаєш його словам є віра? Ти покинула мене без жодного слова, а він навіть не сказав, що знає де ти, - сміється і підходить ближче, від чого я напружуюсь. - Нащо йому відкривати такий секрет? Тепер він повністю володіє твоєю увагою.

-        Думай, як хочеш, - вперто піднімаю підборіддя і спираюсь спиною на стіну. - Він мені не потрібний. І це я попросила не говорити де я.

Ще один крок і Стас нависає наді мною. Він вгризається шаленим поглядом мені в обличчя і важко дихає. Його близькість водночас лякає і хвилює. В нього зараз жахливий настрій і я добре його розумію. Я покинула його, зачепила самолюбство.

-        А хто ж тобі потрібний? Чи може що? - мружиться, спирається рукою на стіну поруч з моєю головою. - Гроші мого батька, так? Напевно гарну суму відхватила. Дивуюсь, що ти взяла таку дешеву квартирку. Могла собі дозволити більші хороми.

І цей за своє. Чому вони всі так вірять, що я брала ті гроші? Невже вони вважають мене настільки меркантильною? Дістали. Порівнюють з собою. Самі не можуть без татусевих грошей і дня прожити.

-        Я говорила вже Ігорю і тобі повторюю, - підіймаю голос, він починає мене злити. - Грошей я в твого татуся не брала. Вони мені не потрібні. Я просто хотіла, щоб тебе звільнили, тому змушена була піти.

Штовхаю його в груди і відходжу як най далі. Стас відступає назад і вражено дивиться на мене.

-        Чому? Чому ж ти так легко мене покинула? - ричить і б'є кулаком в стіну. - Так легко пішла. Не відповіла ні на один дзвінок.

-        Думаєш мені було легко це зробити! - не витримую, переходжу на крик. - Я була змушена. Твій батько наполіг, щоб я залишила тебе, інакше ти залишишся у в'язниці. А я не хотіла, щоб тебе посадили через мене, - більше не можу на нього дивитись, тому відвертаюсь і переходжу на шепіт. - Я досі не можу тебе забути. Здається це не станеться ніколи. З кожним днем стає лише важче.

-        Хіба тобі можна вірити? - видихає знесилено.

Стас ловить мене за руку і повертає назад, притискає до стіни. Тепер він двома руками огороджує, щоб точно не втекла.

-        Як хочеш. Чого ти тоді прийшов? Що ти хотів почути? Думав, я розповім тобі, як трахаюсь з твоїм братом в цій квартирі і як ми сміємося з тебе за твоєю спиною?

-        Не знаю, - хрипить і бігає очима по обличчю, зупиняється на губах. - Я взагалі вже нічого не знаю. Коли ти зникла, я був в шоці. Потім сильно злився, думав що через день два забуду, знайду тобі заміну. Та дні проходять, а я нікого не хочу і думаю лише про тебе. От що мені робити? Як забути тебе?

В його шоколадних очах стільки відчаю, що аж страшно. Не можливо, щоб він говорив зараз неправду. Я затамовую подих. Мій Стас зараз тут зі мною і він думає про мене.

-        Нічого не можу тобі порадити, бо в мене така ж сама проблема, - тихо шепочу і кладу на його груди долоню.

Навіть крізь куртку відчуваю шалений стукіт серця. Стас нахиляється ближче і я дуже хочу, щоб він мене поцілував. Виникає нестримне бажання відчути тепло його тіла, щоб він заповнив мене собою, подарував насолоду. Напевне він все бачить в моїх очах, тому що впевнено посміхається і кладе руку мені на потилицю. Відстань між нами скорочується і нарешті відчуваю присмак його губ. Спочатку він цілує легко, ніби пробує, а потім вривається язиком в рота і з жадобою всмоктується, наче голодний звір.

Я стогну від задоволення, тремтячими пальцями розстібую його куртку і стягую з плеч, вона м’яко падає на підлогу. Невдовзі до неї приєднується і мій светр. Я залишаюсь лише в ліфчику і здригаюсь від прохолодного повітря. Стас відривається від мене, лише для того, щоб припасти губами до грудей. Пальцями відтягує тонку тканину і втягує в рота сосок, пестить язиком. Електричний струм проходить по тілу і я вигинаюсь, притискаюсь до нього міцніше. Животом відчуваю твердість в його паху, він вже готовий до дій і я з нетерпінням чекаю цього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍