Читати книгу - "Лазарус, Світлана Володимирівна Тараторіна"

Музей здавався занедбаним, було холодно і вогко. Василина зняла шапку, потрусила волоссям.

— Доктор Фердинанд Перетц — мій давній друг. Знавець мертвих мов, дослідник фольклору і міфології людиноподібних, — мовила Василина і кивнула на коридор за центральними сходами.

Тюрин уже ходив цим шляхом, коли зустрічався зі Степаном Голубєвим, але кабінет Перетца, здавалося, містився під сусідньою вулицею — так довго вони йшли низьким коридором, запорошеним і заплетеним павутинням.

Нарешті Василина штовхнула рипучі двері. Табличка сповіщала, що вони дісталися кімнати з дивною назвою: «Місця зберігання предметів з міфів і легенд людиноподібних». Більшість речей стояла під простирадлами. Найвищі купи громадилися коло входу, ніби предмети залишали там, де відвантажували, не маючи потреби і бажання тягти углиб. Вузенька стежка через кучугури старожитностей тяглася до імпровізованого кабінету Перетца під протилежною стіною.

Дослідник фольклору і міфології нечисті був невисоким огрядним блондином з ексцентрично підкрученими вусиками, мав не більше п’ятдесятьох і, як здалося Тюрину, користувався рум’янами і чорнив брови. Перетц помахав гостям щіточкою, попросив зачекати і повернувся до розчищання нового експонату.

Тюрин роззирнувся. З темряви навис шестифутовий дерев’яний бовван, зроблений з переплетених гілок. З кожної дивилося огидне перекошене обличчя.

— Дайте вгадаю, ідол богодрева, — сищик кивнув на статую.

— Знайшли у Дніпрі, — чомусь прошепотіла Айвс. — А це чаша Джерела, — показала на величезну кам’яну тумбу з видовбаною серединою. Тумбу оперізували примітивні картинки, нашкрябані дитиною чи не придатними для малювання пальцями. «Мальовидло водяника», — подумав Тюрин, роздивляючись піктографічну історію про те, як божество водяників король джерел подарував Змію «священну рибу».

Доктор забрав щіточку, відійшов на крок і замилувався новим експонатом. Це були дві кам’яні плити з вибитими малюнками.

Одна фіксувала сцену, як Змій приймав подарунки від видів. Тюрин уперше бачив легендарного царя нечисті. Обадія, ще як людина з довгим волоссям і в тозі, простягав руки назустріч рибі, зерну і скриньці з народом букв.

— Шиферний рельєф. Нещодавно вирили у Лаврі, — пояснив Перетц. — У мене є всі підстави стверджувати, що йому понад тисячу років, — очі доктора самовдоволено сяяли, він дивився ніби крізь Тюрина, витаючи у своїх чарівних мріях. — Бачите, над Обадією і дарами вже здіймається величезний гад з трьома головами. Це символ перетворення. Після прийняття дарів Змій став непереможним Великим Воїном і царем нечисті.

— А оце зображення у самому низу, схоже на яблуко. Що воно символізує? — Тюрин нахилився до плити.

— О, це знамените серце Змія. Легендарний артефакт… — Як і всі вчені, Перетц міг годинами говорити на улюблену тему. — У пророцтві Офаніти Бека про пришестя Змія сказано, що тільки подарунки від видів і серце можуть знову оживити Великого Воїна. Але пророцтво надзвичайно плутане і, на думку більшості вчених, неповне. «Серце має ожити і бути принесене разом з дарами до місця, де спить Змій», — процитував Перетц послання Офаніти. — Кажуть, крім дарів і серця, має бути ще кілька артефактів. Але що це за речі і як це «серце має ожити», досі не відомо. Це крім того, що ніхто не знає, куди поділося серце Змія після його смерті, — посміхнувся доктор і схилив голову набік. — Одначе мені надзвичайно приємно, що молода людина, представник поліції, так цікавиться віруваннями людиноподібних. Вивчати нечисть в Імперії — справа невдячна і навіть ризикована, — Перетц з погордою випнув груди, — мабуть, тому ми прагнемо залишатися в тіні, ховатися під псевдонімами, як, наприклад, знаменитий Лазарус.

Доктор замовк, очікуючи почути, що привело до нього поліціянта. Тюрин досі міркував над рельєфом.

— Василиночка казала, — доктор усміхнувся панні Айвс, — ви маєте до мене справу? — Перетц закусив нижню губу і став схожим на розгодованого кролика. Айвс приязно кивнула, а відживлений нарешті дістав малюнок. Доктор підсунув гасницю і втупився у папірець.

— Так-так, дуже схоже на знак двоголовців. Пренеприємні типи. Але ні. Звісно, це інше. І напряму стосується мого нового надбання, — Перетц загадково всміхнувся, підняв коротенький палець і вказав на другу плиту, вириту в Лаврі.

На ній була зображена колісниця, запряжена десмодусом і вовкулакою. На ношах напівлежала жінка. Замість ніг нижче пояса звивалися змії. Очі жінки були затулені пов’язкою.

— Як по-вашому, хто це? — посміхнувся Перетц.

— Упир і вовкулака — перші діти Ліліт. Але це не вона, — замислився Тюрин. — У «Легенді про народження Змія» Лазарус написав, що коли імператор Візантії забрав у Апі сина, її ноги перетворилися на повзучих гадів. Тож це Апі — мати Змія, але чому в неї зав’язані очі?

— Нічого собі! — випалила Василина і кинула на Тюрина повний захвату погляд. Перетц прошепотів «браво!» і плеснув у долоні.

— Так, це Апі, — доктор погладив зображення кінчиками пальців. На його вуста набігла замріяна усмішка. — Донька останнього царя Зархосії — Кия. Її шлюб з людиною мав бути безплідним. Але нечисть чекала на лідера. Боги і вожді видів своєю силою благословили лоно Апі. Вона змогла спокусити імператора. І тут, у Києві, народила великого Змія. А далі на нас чекає сумна історія страждань, — зітхнув Перетц. — Коли імператор дізнався про підступ, то забрав сина, спалив місто, а Апі ув’язнив під землею. Вона так мучилася через розлуку з сином, що з її очей полилися отруйні сльози. Апі осліпла. Тому тут зображена пов’язка на очах, — доктор знову торкнувся рельєфу.

Тюрин заворожено слухав ученого.

— То ви хочете сказати, що це знак Апі? — Тюрин знову показав перемальований з руки Богрова знак. Такий самий був на палітурці згорілого зошита.

— Він символізує народження Змія. Коло — це черево, а ці гачки — змієподібні ноги. Цей знак здавна використовували прихильники культу Апі. До речі, де ви його знайшли? Апі вимагає жорстокого поклоніння, я думав, її адептів давно знищили? — запитав Перетц, роздивляючись аркуш із символом.

— Тобто в Києві існувало водночас дві секти? — проігнорував його питання Тюрин, — ті, хто вірив у Змія, і ті, хто поклонявся його матері?

Доктор уважно поглянув на поліціянта і насупив брови. Василина зацікавлено підійшла ближче.

— Десь так, — погодився Перетц. — У Змія вірять усі людиноподібні. Але це важко назвати сектою. Змієпоклонці можуть збиратися, вивчати пророцтва, легенди про життя Обадії, шукати способу його оживити, але не більше.

— Чого ж? Змієпоклонці — запеклі революціонери, тільки і шукають, як знищити людей у Межі, — не стримався Тюрин.

— Я маю на увазі, — знітився Перетц — так захопився, що забув, з ким говорить, — Змій не вимагає ритуалу, на відміну від Апі. За легендами, потому як в Апі забрали сина, вона збожеволіла від горя. Сліпа, закута продовжувала шукати Змія через своїх послідовників. Вони це зрозуміли по-своєму…

— І стали приносити їй у