Читати книгу - "Homo Deus"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Цей урок через поширені капіталістичні ігри стукає у двері до підлітків і навіть до дітей. Домодерні ігри, такі як шахи, відповідали економіці в стані стагнації. Ви починаєте гру в шахи, маючи шістнадцять фігур, і у вас ніколи не стане в кінці гри більше фігур. У рідкісних випадках пішак може перетворитися на ферзя, однак ви не можете зробити нових пішаків чи перетворити своїх слонів на тури. Тож шахісти ніколи не мають розглядати питання інвестицій. На противагу їм багато сучасних настільних і комп’ютерних ігор зосереджуються на інвестиціях і розвитку.
Особливо промовистими є стратегічні ігри цивілізаційного типу, такі як Minecraft, The Settlers of Catan чи Civilization Сіда Маєра. Ця гра може відбуватися в середні віки, в кам’яну добу чи в якійсь казковій країні фей, однак її принципи завжди одні й ті самі — завжди капіталістичні. Вашою метою є створення міста, королівства чи, може, цілої цивілізації. Ви починаєте з дуже невеликої бази, швидше за все, із села і навколишніх полів. Ваші активи дають вам початковий дохід у вигляді зерна, деревини, заліза чи золота. Потім ви маєте розумно інвестувати цей дохід. Ви маєте обирати між непродуктивними, однак усе ще необхідними засобами, такими як солдати, і продуктивними активами — більше сіл, полів і шахт. Виграшна стратегія зазвичай полягає в інвестуванні найнеобхіднішого мінімуму на непродуктивні цілі, водночас максимізуючи свої продуктивні активи. Створення додаткових сіл означає, що на наступному етапі ви матимете більші доходи, які дадуть вам змогу не лише купити більше солдатів (якщо треба), а й одночасно збільшити вкладення у виробництво. Незабаром ви зможете розвинути свої села до рівня міст, збудувати університети, порти й заводи, дослідити моря й океани, створити свою цивілізацію і виграти гру.
СИНДРОМ КОВЧЕГА
Але чи насправді економіка може розвиватися вічно? Чи вичерпає ресурси й зупиниться?
Щоб забезпечувати постійний розвиток економіки, ми повинні мати невичерпні ресурси. Одним з рішень забезпечення ресурсами завжди були дослідження й захоплення нових земель. Протягом століть розвиток європейської економіки й експансія капіталістичної системи дійсно покладалися майже виключно на імперське захоплення заморських територій. Однак існує велика, але скінченна кількість островів і континентів на Землі. Деякі підприємці сподіваються на дослідження й захоплення нових планет і навіть галактик, проте сучасна економіка мусить шукати кращих методів розширення.
Саме наука дала сучасності рішення. Лисяча економіка не може розвиватися, бо лиси не знають, як продукувати більше кроликів. Кроликова економіка перебуває в стані стагнації, бо кролики не можуть змусити траву рости швидше. Економіка людства може зростати, бо люди можуть відкривати нові матеріали й джерела енергії.
Традиційний погляд на світ, як на пиріг фіксованого розміру, передбачає, що у світі існують лише два види ресурсів: сировинні матеріали та енергія. Насправді ж існують три види ресурсів: сировина, енергія і знання. Сировина й енергія — вичерпні, що більше ви їх споживаєте, то менше їх стає. На противагу їм, знання є ресурсом, який зростає, — що більше ви його використовуєте, то більше знань отримуєте. Дійсно, коли ви збільшуєте свої запаси знань, вони можуть дати вам і більше сировини та енергії. Якщо я інвестую сто мільйонів доларів у пошук нафти на Алясці й знайду її там, тоді в мене буде більше нафти, однак мої онуки матимуть її менше. Навпаки, якщо я інвестую сто мільйонів доларів у дослідження сонячної енергії і знайду новий, ефективніший спосіб «запрягти» її, тоді й у мене, і в моїх онуків буде більше енергії.
Тисячі років науковий шлях до розвитку було блоковано, бо люди вірили, що святі писання й стародавні традиції вже містили в собі важливе знання, яке пропонував світ. Корпорація, що вірила в нафтові поля, відкриті по всьому світу, не витрачала б часу і грошей на пошуки нафти. Таким чином, людська культура, яка вважала, що вже знає все, що варто знати, не заморочувалася пошуком нового знання. Це була позиція більшості домодерних людських цивілізацій. Однак Наукова революція звільнила людство від цієї наївної звички. Найбільшим науковим відкриттям стало відкриття невігластва. Щойно люди зрозуміли, як мало знають про світ, вони раптом отримали дуже хорошу причину почати шукати нове знання, що відкрило б їм наукову дорогу до прогресу.
З кожним новим поколінням наука допомагала відкривати свіжі джерела енергії, нові види сировини, виготовляти краще обладнання й застосовувати новітні методи виробництва. Відтак у 2016 році людство розпоряджається значно більшою енергією й сировинними матеріалами, аніж будь-коли в минулому, а виробництво стрімко зростає. Такі винаходи, як паровий двигун," двигун внутрішнього згорання й комп’ютер, створили з нуля цілком нові галузі виробництва. Якщо заглянемо на двадцять років наперед, то з упевненістю можемо сказати, що виробництво і споживання у 2036 році будуть значно більшими, аніж сьогодні. Ми віримо, що нанотехнології, Генетична інженерія і штучний інтелект знову революціонізують виробництво й відкриють абсолютно нові сегменти на нашому ринку, що постійно розширюється.
* * *
Таким чином, у нас є хороший шанс подолати проблему обмеженості ресурсів. Справжнім ворогом сучасної економіки є екологічний колапс. І науковий прогрес, і економічний розвиток відбуваються в рамках нестійкої біосфери, а оскільки вони набирають темпів, ударні хвилі дестабілізують екологію. Щоб забезпечити кожній людині у світі такі самі стандарти життя, як у могутніх американців, нам треба буде ще кілька планет, однак у нас є лише одна. Якщо прогрес і розвиток дійсно призведуть до руйнації екосистеми, це коштуватиме дуже багато не лише для кажанів-вампірів, лисиць і кроликів, а й для людини розумної. Екологічне руйнування зумовить економічну руїну, політичні заворушення, падіння стандартів життя людини й може загрожувати самому існуванню людської цивілізації.
Можна зменшити небезпеку, сповільнюючи темпи прогресу й росту. Якщо цього року[15] інвестори очікують отримати шість відсотків прибутку на свої пакети акцій, через десять років вони можуть навчитися задовольнятися трьома відсотками, через двадцять років — лише одним, а за тридцять років економіка перестане зростати, і ми будемо щасливі отримати хоча б те, що вже маємо. Однак кредо
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Homo Deus», після закриття браузера.