Читати книгу - "Твоя перша остання брехня"

штативі стояла на столі. Кучерявий переконався, що об’єктив направлений на неї, тоді ввімкнув її. Запитав, чи згодна вона відповідати на запитання. Майя сказала «так». Він попросив розписатися на папірці для підтвердження. Так вона і зробила.

У Кірса були великі руки з волохатими суглобами. Він поклав їх на стіл і спробував заспокійливо їй усміхнутися — «розслабтеся, усе добре». Майя не відповіла посмішкою.

— Ви не проти, якщо ми почнемо спочатку? — запитав він.

— Проти.

— Перепрошую?

— Ви сказали, що є нова інформація, — сказала Майя.

— Це правда.

— То чому б не почати з неї?

— Потерпіть мене хвилинку, добре?

Майя не відповіла.

— Коли вашого чоловіка застрелили, ви впізнали двох чоловіків і заявили, що вони намагалися пограбувати вас і вашого чоловіка?

— Заявила?

— Це просто термінологія, місіс Буркетт. Ви не проти, якщо я називатиму вас місіс Буркетт?

— Ні. То що ви хочете запитати?

— Ми знайшли двох чоловіків за вашим описом. Еміліо Родріго та Фред Кейтен. Ми попросили вас упізнати їх, наскільки це можливо, але ж, згідно з вашими свідченнями, вони були в лижних масках. Як ви знаєте, ми не могли їх затримати, хоча Родріго зараз переслідують за незаконне володіння зброєю.

— Гаразд.

— До вбивства вашого чоловіка ви знали Еміліо Родріго або ж Фреда Кейтена?

Овва. До чого це він веде?

— Ні.

— Ви раніше не зустрічали жодного з них?

Вона поглянула на кучерявого. Він наче скам’янів. Тоді розвернулася до Кірса.

— Ніколи.

— Ви впевнені?

— Так.

— Бо є теорія, що це не було пограбування, місіс Буркетт. Є ймовірність того, що ви найняли їх, щоб убити вашого чоловіка.

Майя знову поглянула на кучерявого, тоді знову на Кірса.

— Ви знаєте, що це не так, детективе Кірс.

— О, і звідки мені це знати?

— Два моменти. По-перше, якби я найняла Еміліо Родріго та Фреда Кейтена, я б не впізнала їх перед поліцією, чи не так?

— Може, ви хотіли їх підставити.

— Доволі ризиковано для мене, ви так не вважаєте? Якщо я правильно розумію, єдина зачіпка до цих двох — мої свідчення. Якщо я нічого не скажу, ви їх ніколи не візьмете. То чому б я їх впізнавала? Хіба не в моїх власних інтересах промовчати?

Відповіді на це Кірс не мав.

— І якщо з якоїсь дивної причини, — вела далі Майя, — ви думаєте, що я найняла їх, а потім підставила, нащо мені казати, що вони були в лижних масках? Чи не краще точно впізнати, щоб ви їх заарештували?

Детектив відкрив рота, але Майя, навчившись у міс Кітті, зупинила його, звівши руку.

— Перед тим, як ви знайдете собі якесь ідіотське виправдання, — ми обоє знаємо, що я тут не тому. І перед тим, як ви спитаєте, звідки я це знаю, — ми у Ньюарку, не в Нью-Йорку. Це юрисдикція кучерявого, перепрошую, не запам’ятала ваше ім’я.

— Детектив округу Ессекс Деметріус Маврогенос.

— Чудово, ви не проти, якщо я називатиму вас кучерявим? Але не будемо марнувати час, гаразд? Якби це стосувалося вбивства Джо, ми були б у вашій дільниці в Центральному парку, детективе Кірсе. Натомість ми опинилися в Ньюарку, округ Ессекс, юрисдикція Лівінгстона, Нью-Джерсі, де вчора ввечері було виявлено тіло Тома Дуґласса.

— Не виявлено, — сказав Кірс, намагаючись перебрати роль лідера, — а знайдено. Вами.

— Так, та це не нова інформація, чи не так?

Майя замовкла, чекаючи.

— Ні, — нарешті сказав Кірс. — Не нова.

— Чудово. А мене не заарештовано, чи не так?

— Ні.

— То годі ігор, детективе. Скажіть, що ви дізналися і що призвело до проведення мого ранку тут.

Кірс глянув на кучерявого. Кучерявий кивнув.

— Прошу, подивіться на екран праворуч від вас.

На стіні висів плаский монітор. Кучерявий узяв пульт, увімкнув його, і відео ожило. Знімали на камеру безпеки на заправці. Видно одну колонку, а на тлі — вулицю й світлофор. Майя не могла сказати, де саме розташована заправка, але цілком розуміла, до чого це. Глянула на Кірса. Кірс спостерігав за її реакцією.

— Чекайте, — сказав кучерявий. — Тут.

Він натиснув на паузу. Почав збільшувати, і Майя побачила своє авто, яке стояло на червоне світло в правий бік. Камера фокусувалася на задній частині машини.

— Розібрати можна лише перші дві літери, але вони збігаються з вашими номерами. Це ваше авто, місіс Буркетт?

Можна було б посперечатися, сказати, що мають бути й інші BMW з номерами, що починаються на ці дві літери, але який у тому сенс?

— Схоже на це.

Кірс кивнув кучерявому. Той узяв пульт і натиснув на кнопку. Камера перейшла до вікна біля пасажирського сидіння. Усі подивилися на неї.

— Хто цей чоловік на пасажирському сидінні? — спитав Кірс.

На вікні був відблиск, крізь який виднілася хіба що бейсболка та пляма, яка, беззаперечно, була людиною.

Майя не відповіла.

— Місіс Буркетт.

Вона і далі мовчала.

— Ви казали нам вчора, що були на самоті, коли знайшли тіло містера Дуґласса, правильно?

Майя подивилася на екран.

— Не бачу нічого такого, що б цьому суперечило.

— Тут ви явно не сама.

— І я явно не біля майстерні, де було знайдено тіло.

— Ви кажете, що цей чоловік…

— Ви впевнені, що це чоловік?

— Перепрошую?

— Я бачу пляму в бейсболці. Жінки теж носять бейсболки.

— Хто це, місіс Буркетт?

Вона не збиралася розповідати їм про Корі Рудзинські. Вона погодилася прийти сюди з ними, бо хотіла дізнатися, що в них є. Тепер вона знала. Тож знову спитала:

— Мене заарештовано?

— Ні.

— Тоді, гадаю, мені час іти.

Кірс посміхнувся. Посмішка їй не сподобалася.

— Майє?

Уже не місіс Буркетт.

— Ми не тому привели вас сюди.

Майя лишилася на місці.

— Ми поговорили з місіс Дуґласс, удовою. Вона розповіла нам про ваш візит.

— Це не таємниця. Я вчора вам говорила.

— Справді. Місіс Дуґласс повідомила, що ви приїхали, бо вважали, що ваша сестра Клер говорила з її чоловіком. Це так?

Майя не бачила причин не визнати це.

— Як я вам і розповідала.

Кірс схилив голову.

— Звідки ви дізналися, що ваша сестра була в Тома Дуґласса?

На це відповідати вона не хотіла. Кірс, вочевидь, саме цього і чекав.

— Отримали чергову анонімну наводку від загадкового джерела?

Майя не відповіла.

— Отже, якщо дозволите, ви отримали наводку із загадкового джерела про те, що Клер зв’язувалася з Томом Дуґлассом. А тоді отримали наводку із загадкового джерела про сарай Тома Дуґласса. Скажіть мені, Майє, ви можете обгрунтувати хоч одну з цих наводок?

— Що ви маєте на увазі?

— У вас є докази того, що загадкове джерело казало правду?

Вона скривилася.

— Що ж, я