Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

Кару» не збереглася, але її переказ міститься в ісландських римах XVI сторіччя.

404

Фраккланд — «Країна франків», Франція або Західна Німеччина.

405

Чоловік, який взяв на облавок тіло Сінфьотлі, радше за все — Одін, що виступає тут у ролі перевізника мертвих, такого собі нордичного Харона.

406

У цій строфі Сіґурдові приписано подвиг його брата Хельґі Ільвінґа — саме він помстився за Сіґмунда й Ейлімі Хундінґсонам у битві на Лоґафйоллі (див. «Першу пісню про Хельґі Вбивцю Хундінґа», строфи 10-14, і «Другу пісню про Хельґі Вбивцю Хундінґа», прозовий фрагмент між строфами! З і 14).

407

Хранитель — дракон Фафнір.

408

Йдеться про валькірію, яку розбудив Сіґурд (імовірно, це Сіґрдрів, яку тут ще не ототожнено з Брюнхільд, себто подано давнішу форму сказання).

409

Загибель Фафніра — Сіґурдів меч Ґрам.

410

Списобурі прохач (naddéls Ьоðі) — «той, хто просить про бурю цвяхів», де nadd — цвях, хейті списа, відтак nadd-él — «буря списів», кеннінґ на позначення битви.

411

Ґотів господарю — ґотами звалися південні германські народи, також слово вживається як хейті на позначення воїнів, героїв як таких. Імовірний історичний прототип Ґуннара, такий собі Gundicarius, одначе, був правителем не готів, а бурґундів, чиє королівство на Райні знищили гуни Аттіли 437 року.

412

Тобто ці троє обміняються обітницями побратимства.

413

Питаючи про три ночі, Сіґурд ніби сам доповнює пророцтво Ґріпіра.

414

Оселя сонця — небо.

415

Хьяльпрек — могутній конунг, батько Альва, нового чоловіка Хйордіс і вітчима Сіґурда.

416

Отр (Otr) — «Видра».

417

Ран — дружина морського велета Еґіра і матір велетенських хвиль; у свої тенета вона ловить загиблих під час шторму мореплавців.

418

Полум'я вод — золото.

419

Вадґельмір — одна з підземних рік у країні мерців Хель.

420

Вважалося, що дверґи живуть під землею, у печерах.

421

Ґуст — предок Андварі, або й він сам.

422

Себто Фафніру і Реґіну.

423

Себто — Сіґурда, Ґуторма, Хьоґні, Ґуннара, Атлі, Ерпа, Сьорлі та Хамдіра.

424

Битви чекаю // від вовка голодного — норвезьке прислів'я.

425

Інґві родич — тобто нащадок бога Фрейра. Під іменем Інґві це божество шанували й вважали своїм пращуром деякі західні германці; також його вважають родоначальником Інґлінґів, династії данських та шведських королів. Це викликає подив: адже ні Ільвінґи, ні Вьольсунґи не були нащадками Інгві-Фрейра (Вьольсунґи — нащадки Одіна, як уже було сказано). Тож Сіґурда, як і Хельґі, було втягнуто у скандинавський родовід.

426

Згадка німецької ріки Райн вказує на південно-германське походження сюжету.

427

Ейлімі — дід Сіґурда з боку його матері Хйордіс.

428

Коні Ревіля — кораблі.

429

Вітрилогривачі (Чи «Коні вітрила») — кораблі.

430

Дереші моря — кораблі.

431

Моредерева — кораблі.

432

Чоловік, що стояв на горі — Одін. Хнікар, Фенґ і Фйольнір, імена, якими він називається у строфі 18, відомі з інших джерел. Крім того, хнікаром зветься морське чудовисько у вигляді коня чи жмуту водоростів.

433

Вир мечів — битва.

434

Киї шоломів — воїни.

435

Посестра Місяця — Сонце. Сенс поради в тому, що не варто дивитися на захід сонця, вирушаючи на війну. Подибуємо на цьому прикладі негативні магічні конотації Заходу (очевидно, на противагу позитивним конотаціям Сходу — відгомін солярного культу).

436

Діси — духи долі, можливо, валькірії.

437

Кривавий орел — легендарна страта доби вікінгів. У жертви на спині зрізався шмат шкіри, розпрямлялися ребра і розгорталися, ніби орлині крила, а легені виймалися й розкладалися на плечах. Застосовувалася вкрай нечасто (відомі три випадки включно з цим) і завжди — як засіб помститися за старшого родича. Ймовірно, є требою Одіну. Деякі дослідники вважають цей вид страти вигадкою.

438

В оригіналі Göfugt dýr ек heiti, де словом dýr позначається всяка дика звірина загалом, але найчастіше все-таки копитна; варіант перекладу — «Звіром шляхетним я звуся». Також можливо, що Сіґурд так зашифрував власне ім'я (Sigurðr можна перекласти як «Переможний», «Приречений на перемогу», а звір — традиційне маркування воїна).

439

Строфа 2 ілюструє, зокрема, мотив маргінальности героя, його невключення в родові і загалом соціальні зв'язки (людина «короткого життя і довгої долі»; такими є, наприклад, Ахілл і Кухулін), а також, можливо, містить посилання на південно-германські корені сказання, де героя виховує якийсь коваль, і він нічого не знає про своє шляхетне походження.

440

У строфі 4 Сіґурд раптом відкриває справжнє ім'я, хоча щойно його приховав. З огляду на це проза після строфи 1 нічого не пояснює. Можливо, це вказівка на непересічну відвагу Сіґурда, якого не лякають передсмертні прокляття дракона. Можливо, це банальна хвалькуватість.

441

У строфі 7 Фафнір натякає на низький соціальний статус Сіґурда з огляду на його походження. Хйордіс, матір героя, після загибелі Сіґмунда потрапила у полон до Альва і народила сина у Хьяльпрека, батька Альва. Згодом Альв на ній оженився.

442

Тобто помреш, коли вже побачиш землю і не думатимеш про небезпеку; за іншою версією, йдеться про мис, де розташований вхід до Хель.

443

Норни, про яких ідеться, також відомі як діси — духи-покровителі, щось таке, як ангели-охоронці, можливий відгомін тотемізму чи культу предків. Оригінал також містить слово nauðgönglar — «ті, що приходять за потреби», тобто щоб допомогти жінці народити.

444

Тобто з роду карликів-дверґів; Двалін — ім'я одного з прабатьків дверґів.

445

Змішають вологу мечів (blanda hjörlegi) — себто битимуться; «волога мечів» (hjörlegi) — кров; «мішати кров», відтак, воювати, але іноді (не тут) — брататися.

446

Грати списами — битися.

447

Більрьост — міст-райдуга (ще Біфрьост), що веде до небесних палаців Вальхалли.

448

Жах-шолом (Ægishjalm) — ще «жахливий шолом», «шолом жаху». Існує гіпотеза, що йдеться про ритуальну залізну маску на кшталт тої, що знайшли у похованні Саттон-Ху, але там це також був елемент шолома. Наскільки можна зрозуміти, ця річ викликала страх у кожного, хто на неї дивився, тож він робився нездатним до