Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Майстра Ріока ти теж вже бачив. Хороший скарбник, відданий клану. Він буде займатися всіма твоїми фінансовими справами. Про них я тобі розповім трохи пізніше. Зрозуміло, що з часу мого відходу з магічного світу в Школі багато що змінилося, але залишилися ще люди, які мене пам’ятають і віддані мені. Головний — це професор Атавхаї Ревера. Він навіть старший за мене. Так-так, не дивуйся. Просто він не людина. Атавхаї — демон.
— Та не може бути! Серед людей? — не втримався від подиву Нік чим перебив розповідь.
— Ну, ось уяви собі. Тим більше що ти вже бачив демона, ангела, та й з Вищим спілкувався. І взагалі будь готовий побачити, дізнатися про багато нових істот. Це на Землі в основному тільки люди, а на Франі багато й інших рас. Отже не перебивай мене, просто слухай і запам’ятовуй. Атавхаї — мій найкращий друг. Правда, він впевнений, що я давно померла, ну то буде йому новина, що це не так, приємним сюрпризом. Не бійся, що він демон. Чеснішої і добрішої істоти я не зустрічала. Добре, що про це знаю тільки я. Для інших він страшний, злий демон, ну, власне, як всі звичайні демони. Крім того, що він мій друг, він ще й дуже вправний і сильний темний маг. У Школі викладає некромантію і демонологію. Я не думаю, що у тебе будуть до цих напрямків здібності, але всі учні вивчають всі види чар для загального розвитку і розуміння. З будь-яким питанням чи проблемою звертайся до нього. Він буде тебе опікати, оберігати і допомагати тобі. Постарайся з ним подружитися, повір, кращого друга і помічника ти не зможеш знайти.
Я написала йому листа, аби він знав, що це я тебе прислала. Лист передам тобі біля порталу. Крім нього, я написала ще двом людям. Один лист директору Школи — Магістрові Хегану, який підтвердить твої слова. Він, звичайно, хороша людина, на жаль, вже давно не самостійний. Він у всьому слухається Магістра Нуфо. Нуфо — це не тільки Глава клану Вільних магів, а ще й Глава всього Магічного Ордена Каса Альєнте. Коли п’ять років тому обирали нового главу Ордену, то дуже сильно хотів їм стати Магістр Дорінг, Зонколан зміг переконати багатьох магів не обирати його, і замість нього обрали нейтральну фігуру Магістра Нуфо. Зрозуміло, після цього у Вогненних Лисиць зуб на наш клан, а Зонколан став особистим найлютішим ворогом Дорінга. Хоча поки ніби все затихло і особливої зовнішньої ворожнечі немає, але, повір, Дорінг ще покаже себе. Тож, аби твоїм словам повірили, я написала директору Школи. Йому ти можеш довіряти. Він хоча й боягуз трохи, але чесний та завжди допоможе.
Другий лист я написала своїй колишній подрузі Магістру Целмаліт. Вона керівник кафедри лікувальної магії. Передаси їй листа та подарунки, що я попросила тебе для неї купити. Їй теж можеш довіряти повністю. Я її попросила доглянути за тобою та закінчити лікування, яке ми з Анею почали. Так мені буде спокійніше, я буду знати, що, якщо з тобою щось трапитися, вона завжди тобі допоможе, вилікує. Зонколан повідає більше новин, а з часом сам все дізнаєшся, в усе вникнеш. Але пам’ятай, що навіть ті люди, про яких я тобі розповіла, не повинні все про тебе і про мене знати. Особливо, де я перебуваю. Я не знаю, хто зараз в Тротсі друг, а хто ворог, тому краще нехай навіть ті, кому я довіряю, знають якомога менше. Навіть якщо людина і не хоче видати секрети, навколо є маги, які можуть їх дізнатися навіть поза волею самої людини. Ти ж пам’ятаєш, як я легко могла читати твої думки, тому це просто фантастичний дар нам, що Гуру поставив тобі захист. Я підозрюю, що після отримання новин від тебе Магістр Дорінг дуже захоче покопирсатися у тебе в голові. А він, мабуть, найсильніший ментальний маг у всьому Тротсі. Йому нічого не варто прочитати думки, наприклад, Атавхаї або Целмаліт, і дізнатися про все, що ти їм розкажеш. Тож, будь ласка, завжди контролюй те, що ти розповідаєш іншим, і пам’ятай, що вороги чи недруги можуть це дізнатися. Ох… Щось я втомилася. Добре, що ми вже прийшли.
Нік озирнувся і побачив, що вони дійсно стояли на галявині з порталом. Тільки зараз, відволікшись від захоплюючої розповіді Ліни, відчув, як у нього боліли спина та руки від зовсім нелегкого рюкзака і сумки з речами та подарунками. Він з полегшенням скинув все на землю, а сам сів на край плити порталу. Теплий, нагрітий сонцем, чорний камінь здався йому найм’якішим стільцем на той момент. Ліна сіла поруч.
— Ну, щоб я не забула, ось тобі три листи, про
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотий маг. Книга 1. Зерно», після закриття браузера.